В одній зі справ для доведення факту відсутності батьківства дитини, яка була народжена до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу (ст. 122 Сімейного кодексу України), мною було подано клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Мій клієнт двічі приїздив до визначеної судом державної спеціалізованої установи і двічі інша сторона ігнорувала відвідування (разом з дитиною), чим ухилялась від надання біологічного матеріалу, про що установою було видано відповідну довідку.
Як передбачено статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Здавалося б, керуючись вищевказаною нормою можна очікувати на позитивний результат у справі, але чи завжди нез’явлення іншої сторони для відбору зразків дає «гарантію» виграшу ?
У даній категорії справ існують деякі підводні камені, на які правнику варто звертати увагу.
1. Неповідомлення судом сторін щодо дати та місця проведення судової експертизи.
Верховним Судом у Постанові від 08.04.2026 по справі № 537/3041/24 зауважено на наступному:
«Крюківський районний суду м. Кременчука Полтавської області ухвалою від 15 жовтня 2024 року призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу.
14 квітня 2025 року від Відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України до суду надійшов лист, в якому заявник просив забезпечити явку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 для відбору зразків крові, який відбудеться 16 травня 2025 року.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа сторонам, тобто доказів того, що, зокрема, ОСОБА_1 була повідомлена про дату та час проведення відбору зразків крові. Судом також не з`ясовано причини неявки ОСОБА_1 разом із дитиною до експертної установи для проведення відбору зразків крові.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, зокрема, не сприяв сторонам у виконанні вимог експертної установи щодо надання біологічних зразків для проведення відповідного дослідження на предмет наявності кровного споріднення між ОСОБА_2 та дитиною. Так, суд не визнав обов`язковою явку ОСОБА_1 та дитини до експертної установи та не роз`яснив їй, що ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи фактично є ухиленням від виконання судового рішення (ухвали) про призначення експертизи, що унеможливлює повне встановлення обставин, що мають значення для справи.
При цьому суду слід було роз`яснити ОСОБА_1 про правові наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені статтею 109 ЦПК України та можливість їх застосування у разі чергового нез`явлення до експертної установи для відібрання біологічних зразків.
Апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, проте відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність застосування наслідків ухилення ОСОБА_1 від участі у проведенні експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України, зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів її повідомлення експертною установою чи судом першої інстанції про визначені експертною установою дати та час явки з дитиною для відібрання зразків крові, з огляду на те, що клопотання про відібрання біологічних зразків були адресовані лише на адресу районного суду.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції також порушив вимоги статті 376 ЦПК України, так як залишив рішення районного суду без змін, проте по суті повністю змінив мотиви судового рішення, що є недопустимим.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними».
2. Переведення судом негативних наслідків неявки Відповідача на Позивача
У Постанові Верховного Суду від 04.02.2026 року по справі № 941/593/23 йдеться про наступне:
«У справі, яка переглядається, відповідачка не з`явилась до експертної установи, саме її неявка призвела до неможливості проведення експертизи.
Відмовляючи в задоволенні позову саме за підстав відсутності висновку експертизи, суди не звернули увагу на положення статті 109 ЦПК України, згідно з якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Установивши, що саме відповідачка не з`явилася на експертизу разом із дитиною для відібрання зразків, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, суди всі негативні наслідки поведінки відповідача, передбачені статтею 109 ЦПК України, помилково поклали на позивача.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними».
3. Участь сторони в бойових діях
Верховним Судом у Постанові від 10.12.2025 рок по справі № 545/1147/24 зауважено:
«Полтавський науково-дослідний експертно-криміналістичний центру МВС України повідомив, що у зв`язку із ненаданням біологічних зразків експертизу не проведено.
Суд першої інстанції, із висновком якого погодився апеляційний суд, застосував наслідки статті 109 ЦПК України у зв`язку із неявкою відповідача до експертної установи для відбору біологічних матеріалів, необхідних для проведення судово-генетичної експертизи, а також ненаданням доказів неможливості з`явитись до медичної установи.
Не погоджуючись із таким висновком ОСОБА_2 зазначав, що його неявка до експертної установи була зумовлена об`єктивними та незалежними від нього причинами, а саме - участю в бойових діях у зв`язку зі збройною агресією рф проти України. У клопотанні експерта Полтавського НДЕКЦ МВС від 06 серпня 2024 року зазначено про поважні причини неявки ОСОБА_2 до експертної установи, а саме його перебування з 06 травня 2024 року в районі бойових дій, що підтверджується копією витягу з наказу від 06 травня 2024 року № 131. Також ОСОБА_2 зазначав, що з огляду на перебування у зоні бойових дій він також не мав можливості і в подальшому з`явитись до експертної установи.
Ці обставини із посиланням на наявні в матеріалах справи докази вказують на об`єктивні причини неможливості з`явитись до експертної установи, що не може вважатись умисним ухиленням відповідача від проведення експертизи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про ухилення відповідачем від участі в експертизі та застосував статтю 109 ЦПК України.
Апеляційний суд на це належної уваги не звернув, не встановив усіх фактичних обставин справи, не розглянув можливість щодо призначення і проведення експертизи в суді апеляційної інстанції, тобто всупереч нормам частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв усебічному та повному з`ясуванню обставин справи, що свідчить про порушення норм процесуального права».
4. «Позивач не вжив усіх належних та достатніх заходів для встановлення фактичного місцеперебування відповідачки та дитини, а також їх повідомлення про розгляд вказаної справи»
У Постанові від 26.11.2025 року по справі № 694/2322/22 Верховний Суд роз’яснив наступне:
« В суді першої інстанції за клопотанням позивача неодноразово призначалась молекулярно-генетична експертиза, а саме 11 травня 2023 року, 23 серпня 2023 року та 26 грудня 2023 року, проте експертиза не була проведена у зв`язку з тим, що відповідачка із малолітнім сином ОСОБА_5 не з`явились на відбір біологічних зразків.
Крім того, за клопотанням позивача, ухвалою апеляційного суду від 21 листопада 2024 року також було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яка не була проведена з аналогічних причин.
Суди вказали, що оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка отримувала копії ухвал про призначення експертиз та була повідомлена про дату та час проведення відбору біологічних зразків, відсутні підстави для застосування положень статті 109 ЦПК України з огляду на відсутність факту ухилення відповідачки від проведення експертизи.
Долучені до позовної заяви скріншоти переписок у месенджерах, копії фотокарток, на яких зображена дитина, копії квитанцій про переказ коштів відповідачці в період з березня 2018 року по березень 2021 року та копія листа з Уманської Єпархії УПЦ про надання дозволу на розірвання церковного шлюбу між ОСОБА_14 і ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними та беззаперечними доказами на підтвердження походження дитини від позивача, а лише свідчать про наявність стосунків між позивачем та відповідачкою.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення в суді апеляційної інстанції судової молекулярно-генетичної експертизи відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що двічі в суді першої інстанції та один раз в апеляційному суді призначались судові молекулярно-генетичні експертизи, які не були проведені, у зв`язку з тим, що відповідачка з малолітнім сином не з`явилася на відбір біологічних зразків з невідомих причин.
Отримана в ході судового розгляду справи інформація не дає можливості встановити фактичне місце проживання/перебування відповідачки та дитини, а відправлення кореспонденції на адресу, яка вказана позивачем як адреса відповідачки, повертається до суду в переважній більшості з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що вказує на те, що відповідачка не володіє інформацією про розгляд цієї справи, а тому, очевидно, і не з`являється до експертної установи для відібрання біологічних зразків з цих підстав.
Крім того апеляційний суд зазначив, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї зі сторін, саме ця сторона має вживати своєчасні та належні дії щодо забезпечення проведення експертизи.
Зважаючи на те, що розглядувана справа перебуває у провадженні апеляційного суду тривалий час (з липня 2024 року), призначена 21 листопада 2024 року апеляційним судом молекулярно-генетична експертиза залишилась без виконання, а позивач не вжив усіх належних та достатніх заходів для встановлення фактичного місцеперебування відповідачки з дитиною, та їх повідомлення про розгляд справи, апеляційний суд дійшов висновку про недоцільність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки з часу повернення без виконання ухвали про призначення попередньої експертизи вказані обставини не змінились.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18).
Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд звертає увагу, що в оскаржених судових рішеннях відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 суди мотивували не найкращими інтересами дитини, а тим, що неодноразово призначена у справі молекулярно-генетична експертиза, не була проведена, оскільки відповідачка ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_5 не з`явились до експертної установи на відбір біологічних зразків.
Апеляційний суд додатково зазначив, що отримана в ході судового розгляду справи інформація не дає можливості встановити фактичне місце проживання/перебування відповідачки та дитини, а відправлення кореспонденції на адресу, яка вказана позивачем, повертається до суду в переважній більшості з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що свідчить про те, що відповідачка не володіє інформацією про розгляд цієї справи, а також постановлені ухвали про призначення експертизи.
Стаття 109 ЦПК України визначає наслідки ухилення від участі в експертизі та передбачає, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Суди попередніх інстанцій вважали неможливим застосування положень статті 109 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка отримувала копії ухвал суду про призначення експертиз та була повідомлена про дату і час проведення відбору біологічних зразків, а отже відсутній факт її ухилення від проведення експертизи.
Апеляційний суд додатково зазначив, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї зі сторін, саме ця сторона має вживати своєчасні та належні дії щодо забезпечення проведення експертизи. Натомість позивач не вжив усіх належних та достатніх заходів для встановлення фактичного місцеперебування відповідачки та дитини, а також їх повідомлення про розгляд вказаної справи.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з цим висновком судів, які у справі про оспорювання батьківства фактично переклали на позивача обов`язок повідомлення відповідачки про розгляд справи і призначену молекулярно-генетичну експертизу.
За змістом частини третьої статті 104 ЦПК України саме суд направляє учасникам справи ухвалу про призначення експертизи.
Отже, саме на суд покладено обов`язок повідомити учасників справи про розгляд справи та призначену судом експертизу.
Заявою, яка надійшла до апеляційного суду 12 листопада 2024 року позивач повідомив що в АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_20 - сестра відповідачки, зазначив номер її телефону та поінформував, що їй може бути відоме місце знаходження ОСОБА_3 , однак вона відмовляється з ним спілкуватись.
Також позивач надав письмові пояснення ОСОБА_21 - брата відповідачки, який вказав, що із сестрою не спілкується і її місце перебування йому невідоме.
Відомостей про те, яким чином судом була використана надана позивачем інформація, матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується, що суди попередніх інстанцій опинились у складній процесуальній ситуації, однак при її вирішенні необхідно було в першу чергу враховувати категорію розглядуваної справи та специфіку предмету спору.»
Під час нового розгляду, апеляційний суд, з урахуванням наявної у його розпорядженні інформації, у тому числі наданої позивачем, а також, у разі необхідності, отриманої додатково, має вжити заходів до повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи, а також про призначення експертизи у випадку постановлення відповідної ухвали»
5. Хвороба відповідача
Верховний Суд акцентував увагу у Постанові від 22.10.2025 року по справі № 288/745/21 на наступному:
«Згідно листів Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз від 06 жовтня 2021 року № 100-687/2002, від 15 листопада 2021 року №100-789/2248, від 04 січня 2022 року № 100-29/104, від 05 жовтня 2022 року №100-200/962 та електронного повідомлення від 10 серпня 2022 року проведення судово-генетичної батьківства призначались на 01 жовтня 2021 року, 12 листопада 2021 року, 04 березня 2022 року та 30 вересня 2022 року, однак судом установлено, що ОСОБА_2 не з`являлася та не забезпечувала явку дитини для забору біологічних зразків.
Суди встановили, що відповідно до листа непрацездатності серії АЛВ № 397208 КНП «Попільнянський центр первинно медико-санітарної допомоги» Попільнянської селищної ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19 вересня 2021 року до 02 жовтня 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні; згідно довідки вказаного медичного закладу від 17 листопада 2021 року - хворів з 08 листопада 2021 року до 17 листопада 2021 року, діагноз: ГРВІ; з 26 вересня 2022 року до 04 жовтня 2022 року звільнений від занять у Попільнянській гімназії у зв`язку із захворюванням, діагноз: ГРВІ, аденоїди.
Під час апеляційного перегляду справи ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
Листами Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз повідомлено:
відбір зразків крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи відбудеться 06 грудня 2024 року о 13 годині 00 хвилин (лист від 12 листопада 2024 року № 100-606/2259); 06 грудня 2024 року ОСОБА_2 разом із дитиною для відбору зразків крові не з`явилася, визначена наступна дата - 10 січня 2025 року на 12 годину 00 хвилин (лист від 10 грудня 2024 року №100-673/2486); 14 січня 2025 року повідомлено суд про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку із неодноразовою неявкою ОСОБА_2 на відбір зразків крові.
Згідно довідок КНП «Попільнянскьий ЦПМСД» від 09 грудня 2024 року та 13 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворів із 27 листопада 2024 року до 09 грудня 2024 року та із 25 грудня 2024 року до 13 січня 2025 року, діагноз: ГРВІ.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді Київське міське клінічне бюро судово-медичних експертиз загалом 7 разів призначало дату для відбору зразків крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків, необхідних для проведення судово-генетичної експертизи, тому не вбачав підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачені частиною першою статті 109 ЦПК України.
Окрім того, апеляційний суд зазначив, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі. У разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів.
При цьому, апеляційний суд не врахував вказані висновки Верховного Суду та рішення ЄСПЛ, згідно з якими, зокрема доказове значення ДНК-тесту значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Також апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача з приводу того, що:
згідно наданого відповідачкою листа непрацездатності від 29 вересня 2021 року ОСОБА_4 із 29 вересня 2021 року до 02 жовтня 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом ГРВІ, а відповідно до відповіді з Попільнянського закладу дошкільної освіти «Чебурашка» від 02 травня 2024 року за підписом директора Чумак О. з доданими копіями сторінок Журналу відвідувань дитячого закладу дитина ОСОБА_4 за період з 29 вересня 2021 року до 02 жовтня 2021 року був відсутній в дошкільному закладі лише один день 01 жовтня 2021 року - в день призначеної генетичної експертизи;
довідка від 04 жовтня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 вересня 2022 року до 04 жовтня 2022 року звільнений від занять, відвідувань дитячого дошкільного закладу Попільнянської гімназії у зв`язку і захворюванням, діагноз ГРВІ, аденоїди, видана закладом охорони здоров`я, в якому, згідно характеристик від 17 травня 2021 року, відповідачка ОСОБА_2 працює медичної сестрою з вересня 2019 року, а згідно листа директора Попільнянського ліцею ОСОБА_4 був присутнім 30 вересня 2022 року (у день призначення експертизи) на уроках згідно класного журналу 1-А класу.
Апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не надав належної правової оцінки аргументам, наведеним позивачем, не здійснив оцінку дій відповідачки, ймовірність зв`язку таких дій із непроведенням судової експертизи, внаслідок чого передчасно залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким у позові позивачу відмовлено через недоведеність обставин, на які він посилався, як на підставу для його задоволення.»
6. Перебування Відповідача за кордоном
За Постановою Верховного Суду від 06.11.2024 року по справі № 334/6732/21:
«У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 не з`явилася в експертну установу та не забезпечила явку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відбір біологічних зразків.
Про неможливість явки до експертної установи відповідачка надсилала повідомлення, в якому вказувала, що вона разом із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за кордоном і в зв`язку із запровадженням в України воєнного стану, вони об`єктивно не мають змоги прилетіти в Україну на здачу аналізів ДНК.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхали за межі України. Вказане підтверджується даними паспорта громадянина України для виїзду за кордон (відповідними відмітками).
За викладеного слід зазначити, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства позивача стосовно неї.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 (провадження № 61-7126св22), від 27 лютого 2024 року у справі № 489/8474/21 (провадження № 61-18280св23).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилаючись на те, що причини неявки ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для відібрання зразків, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, є поважними, і не можуть свідчити про визнання факту, для з`ясування якого було призначено експертизу, не звернув уваги на те, що відповідачка не вчиняла дій, які б свідчили про те, що вона не ухиляється від проведення експертизи, у зв`язку із неможливістю прибуття дитини до України відповідачка не клопотала перед судом про вирішення питання про відібрання необхідних біологічних зразків у малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межами України, а тому суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідно до статті 109 ЦПК України.
По суті суди відмовили позивачу у захисті його права з підстав, які від нього не залежали, що не є розумним застосуванням норми права».
Отже, звертаючись до суду з позовом про оспорювання батьківства, правникам слід врахувати ключові аспекти: умови проведення експертизи, належне повідомлення іншої сторони та відсутність у неї хвороби, що унеможливить прибуття до експертної установи. Окрім цього, необхідно докласти максимум зусиль для ретельного доведення своєї правової позиції.