Договір про визначення місця проживання дитини та способів участі у її вихованні («Дитячий договір») є одним з найпоширеніших інструментів, завдяки якому батьки можуть добровільно вирішити всі питання щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Завдяки договору батьки можуть уникнути майбутніх судових спорів, які, як правило, виникають внаслідок емоційного стану одного з них відносно порушення прав на дитину іншим з батьків.
Тож давайте розберемось у плюсах та мінусах такого договору.
Сімейний кодекс України передбачає, що дитячий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким договором визначають місце проживання дитини з одним з батьків, дні або періоди, в які дитина буде з іншим з батьків, коли та з ким дитина буде їздити на канікули, відпочинок, у вихідні дні, як та з ким проводити свята, дні народження батьків та дитини, відвідувати бабусь та дідусів, інших членів родини; як будуть комунікувати батьки в нестандартних ситуаціях. При цьому можна конкретизувати адресу перебування дитини та обов’язок повідомляти про її зміну, а також про зміну інших обставин (хвороба дитини, терміновий виїзд внаслідок несприятливих обставин тощо). У даному випадку раджу прописати у договорі офіційні електронні пошти батьків, завдяки яким буде відбуватись офіційне листування. В разі існування невиконання обов’язків таке листування може бути одним з доказів в суді.
Раджу не забувати і про можливість встановлення заборони на відвідування з дитиною певних закладів: розважальні центри, нічні клуби, заклади з великим скупченням людей у періоди хвороб тощо.
Договір може передбачити умови лікування та їх оплату, якщо дитина хворіє і потребує постійного періодичного відвідування лікарів.
Батьки можуть прописати у договорі, що дитина має навчатися у закладах, які батьки узгодять обопільно, хто буде відвозити та забирати дитину з таких закладів.
Наступним питанням можна оговорити аліменти та додаткові витрати на дитину, включити умови, що стосуються оплати навчання, відвідування кружків тощо.
Якщо батьки в подальшому вирішать, що договір потребує певних змін, вони можуть за згодою обох сторін внести до нього зміни.
Але бажання батьків не завжди можуть бути втілені у договорі, якщо умови такого договору порушують права дитини або батьків.
Наприклад, після 14 років дитина має право самостійно обирати з ким із батьків їй жити, якщо батьки проживають окремо, і такі умови договору не повинні йти в розріз з прагненням дитини, а з 10 років батьки зобов’язані враховувати думку дитини при визначенні її місця проживання.
Договір не може встановлювати заборону на спілкування дитини з іншим із батьків, навіть якщо за це буде виплачена значна сума коштів. Таку умову на консультації хотів внести батько однієї з дитини відносно матері, яка «погано впливала на дитину».
Не може бути включено до договору умови, які неможливо виконати. Наприклад, зобов’язати одного з батьків забезпечити дитину певним майном, якщо це неможливо буде реалізувати.
Договір не може містити умов, що можуть негативно вплинути на здоров’я дитини, її розвиток або освіту. Наприклад, батько хоче, щоб син займався боксом, але за медичними протипоказаннями дитині це заборонено і може привести до погіршення стану.
Внесення умов до договору з приводу обмеження права дитини на освіту, медичну допомогу та інші соціальні послуги вважається також порушенням прав дитини.
На одній з зустрічей з батьками мати хотіла прописати у договорі, що дитина повинна бути вегетаріанцем. Такий пункт не може вноситись до договору, якщо тільки це прямо не прописано відповідним медичним висновком.
У справі № 463/2490/17 Верховний Суд розглядав питання визнання недійсним пункту договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та утримання дитини. Як зазначено у Постанові від 22.03.2021 року по вказаній справі суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів у частині визнання недійсним пункту 2 договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та утримання дитини від 30 травня 2013 року, оскільки зазначений у цьому пункті розмір аліментів є нижчим від мінімально допустимого.
Отже, розмір аліментів, про який батьки домовились у договорі, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СКУ).
Також не може бути внесено до договору умови про певні обмеження батьків. Наприклад, «якщо батько не сплачує своєчасно аліменти, на цей період він не може бачитись та спілкуватись з дитиною».
Разом з тим, якщо після розлучення чоловік змінив сексуальну орієнтацію, мати може вносити до договору умову, за якою батько не буде знайомити сина з бойфрендом і не буде сприяти зміні традиційних орієнтацій сина на нетрадиційні.
Але варто не забувати, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору про визначення місця проживання дитини та способів участі у її вихованні, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 ЦКУ, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, укладаючи Дитячий договір, який зменшить в рази можливість маніпулювання правами на дитину одним з батьків та перешкоджати іншому, перш за все потрібно виходити з найкращих інтересів дитини, умови якого також не повинні порушувати права батьків.