Відповідальність за смерть працівника, яка настала внаслідок наїзду на вибуховий пристрій
Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з питань трудового права, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Поліщук Вікторія
29.01.2024

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 р. у справі № 939/1280/22 (провадження № 61-13851св23) щодо розслідування смерті працівника внаслідок наїзду на вибуховий пристрій, який залишено військовослужбовцями держави-окупанта

Обставини справи

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з 09 липня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживала разом з ним однією сім’єю. ОСОБА_2 працював в ДП «Тетерівський лісгосп» на посаді водія.

19 квітня 2022 року під час виконання своїх трудових обов’язків, у робочий час внаслідок наїзду автомобіля на вибуховий пристрій, який залишено військовослужбовцями держави-окупанта, ОСОБА_2 загинув.

За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку складено відповідний акт за формою Н-1, яким підтверджено, що вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання  ОСОБА_2 трудових обов’язків. Посилалася на те, що у зв’язку з втратою чоловіка вона зазнала тяжких моральних страждань. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Обґрунтування Суду

Колегія суддів вважає, що судами не встановлено порушень з боку  ДП «Тетерівський лісгосп» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

У цьому контексті колегія суддів враховує встановлений на підставі спеціального розслідування групового нещасного випадку факт дотримання відповідачем вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», забезпечення організації роботи з питань охорони праці на підприємстві в задовільному стані, проведення навчань, вступних, первинних та повторних інструктажів з питань охорони праці, згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання й перевірки знань з питань охорони праці (пункт 3 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року).

У цій справі не доведено, що роботодавцю було відомо про продовження бойових дій у районі Мирчанського лісництва та замінування доріг чи ділянок лісу одиночними мінами.

Також судами не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від одиночного вибухового пристрою, ймовірно встановленого протягом березня-квітня 2022 року комбатантами держави-окупанта на лісовій дорозі.

Водночас ДП «Тетерівський лісгосп» провело належне розслідування нещасного випадку на виробництві. У позовній заяві ОСОБА_1 повідомила, що за фактом загибелі її чоловіка управлінням СБУ у Київській області проводиться досудове розслідування.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об’єктів. Слід ужити всіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об’єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року, несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п’ята та дев’ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом:

 

·людські втрати та пов’язані з ними соціальні витрати – напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф,

·а також витрати, пов’язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні  внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326.

 

Ураховуючи строки та порядок проведення розмінування, працівники лісового господарства, які працюють безпосередньо у лісовій смузі, мають високий ризик контакту із встановленими при проведенні воєнних (бойових) дій вибуховими пристроями.

 

Смертельний нещасний випадок, який мав місце 19 квітня 2022 року з водієм ДП «Тетерівський лісгосп» (об’єкту критичної інфраструктури) під час виконання ним трудових обов’язків, стався саме у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій у районі, в якому такі дії проводилися (на території Київської області у лютому-березні 2022 року), внаслідок спрацювання одиночного вибухового пристрою, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ДП «Тетерівський лісгосп», який відноситься до сфери критичної інфраструктури.

Колегія суддів зауважує, що передбачений державою Україна розмір грошової допомоги у зв`язку із загибеллю працівника об`єктів критичної інфраструктури гарантує можливість отримання позивачкою справедливої сатисфакції понесених моральних страждань, з огляду, зокрема, на те, що є значно вищим, ніж заявлений ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди у справі, яка переглядається  в касаційному порядку.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд хоч і дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення на роботодавця обов’язку з відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі ОСОБА_2, який стався з працівником 19 квітня 2022 року, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/2yc9cd3v

Зареєструватися на найближчі вебінари лектора:

 

·Робота адвоката з військовим обліком. http://tinyurl.com/2hae3xyf

·Аналіз судової практики за 2023 рік з питань соціального захисту військовослужбовців. http://tinyurl.com/2k4593p2

·Протидія мобінгу на роботі. Інструкція із захисту. http://tinyurl.com/yf5utw3t

·Все про військовий облік і військову службу жінок. http://tinyurl.com/2whs4vxu