Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 р. у справі №520/11901/25 щодо порушення правил військового обліку
Судом з матеріалів справи встановлено, що підставою для внесення даних про порушення позивачем правил військового обліку стало неприбуття ОСОБА_1 за надісланою на його поштову адресу повісткою.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості про персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить внесення відповідачем до Реєстру таких даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що оскільки до відповідача не надходило повідомлення про здійснення бронювання та постановки ОСОБА_1 на спеціальний облік, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до баз даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів інформації про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку та інформування органів Національної поліції України про здійснення відповідного адміністративного затримання та доставлення є правомірними. Відтак, у задоволенні цієї частині позовних вимог належить відмовити.
Детальніше з тестом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129673148
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 р. у справі №420/15616/25 щодо оновлення даних
З аналізу положень Порядку № 94 та Порядку № 559 вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до ТЦК за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.
З огляду на повідомлені відповідачем обставини, вивченням облікової картки в реєстрі «Оберіг» гр-на ОСОБА_1 встановлено, що ним дійсно в повному обсязі не оновлені всі персональні дані, передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
В зв`язку з цим ОСОБА_1 і запрошувався до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також йому була направлена повістка №3847191 про виклик на 24.06.2025 року, так як оператори реєстру об`єктивно не можуть самостійно оновити ці дані з інших інформаційних ресурсів.
Також ОСОБА_1 повідомлявся ІНФОРМАЦІЯ_6 про необхідність явки та уточнення своїх даних, так як за зареєстрованою в реєстрі «Оберіг» адресою в м. Херсоні гр-н ОСОБА_1 відсутній, а ним в позові вказується адреса для листування в АДРЕСА_1 (абонентська скринька).
Спірні правовідносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із виконанням громадянами військового обов`язку та забезпеченням ведення військового обліку через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, що призначена для збирання, зберігання та обробки даних про військовозобов`язаних, а обов`язок його ведення покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Сам факт технічного повідомлення у застосунку «Резерв+» не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав чи обов`язків, а є лише способом інформування про необхідність уточнення даних у Реєстрі.
Суд зазначає, що сам факт відображення у застосунку «Резерв+» повідомлення «Виявлені порушення правил військового обліку» не є підтвердженням притягнення позивача до юридичної відповідальності та не свідчить про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про накладення на нього адміністративного стягнення. Матеріали справи не містять доказів, що відносно позивача складались протоколи про адміністративні правопорушення чи виносились постанови про притягнення його до відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП. Тобто вказане повідомлення носить виключно інформативний характер і спрямоване на ініціювання звернення громадянина до органу ведення Реєстру для актуалізації відомостей, що саме по собі не порушує прав та законних інтересів позивача.
Крім того, з аналізу облікових даних у Реєстрі «Оберіг» встановлено, що позивачем у повному обсязі не були оновлені всі персональні відомості, передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Зокрема, наявні розбіжності щодо адреси місця проживання, оскільки у реєстрі зафіксована адреса в м. Херсоні, тоді як у позові позивач зазначає адресу для листування в м. Чернівцях. З огляду на вказане, відповідач правомірно запрошував позивача до територіального центру для уточнення персональних даних, оскільки самостійне коригування цих відомостей працівниками ТЦК та СП без безпосередньої участі громадянина є об`єктивно неможливим.
Відповідно до положень статей 9 та 14 Закону № 1951-VIII, а також пунктів 9 Порядку № 94 та 4 Порядку № 559, виправлення недостовірних або неповних відомостей Реєстру здійснюється за результатами розгляду мотивованої заяви військовозобов`язаного з доданими документами.
Також у межах адміністративного судочинства предметом оскарження можуть бути виключно рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи інтереси особи (частина 1 статті 2, стаття 5 КАС України). У даній справі позивач фактично просить суд встановити юридичний факт відсутності порушень правил військового обліку з його боку, що виходить за межі компетенції адміністративного суду та суперечить завданню адміністративного судочинства захисту порушених прав у сфері публічно-правових відносин, а не попередженню можливих правових наслідків у майбутньому. Отже, обраний спосіб судового захисту є неналежним.
При цьому позивачем не оскаржується бездіяльність ТЦК щодо нерозгляду його звернення (ненадання відповіді на звернення). Водночас, позивач не звертався до ТЦК із заявою про виключення з Реєстру "Оберіг" інформації щодо порушення правил військового обліку. Адже направлення адвокатом до ТЦК копій паспорту позивача, картки платника податків таким зверненням не є.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав, свобод чи законних інтересів у сфері військового обліку, а також не підтверджено наявності в Реєстрі достовірно зафіксованої інформації про вчинення ним адміністративного правопорушення. Відтак, заявлені позовні вимоги спрямовані фактично на попереднє усунення гіпотетичних наслідків у майбутньому, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129698375
Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 22.08.2025 р. у справі № 643/6560/25 (провадження № 2-а/643/115/25) щодо розшуку
Обставини справи. Згідно з наданими позивачем скріншотами із застосунку «Резерв +», він перебуває у розшуку як особа, яке не з`явилась за викликом до ТЦК та СП. 30.11.2024 ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу, причина не прибув за повісткою до ТЦК та СП. У застосунку «Резерв +» наявна відмітка «порушення правил військового обліку».
З відзиву відповідача вбачається, що у зв`язку з неявкою позивача до відповідача згідно з повісткою № 360823 було сформовано електронне Звернення Е388349 до Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області про розшук і доставлення громадянина.
Насамперед суд зазначає, що судова повістка, яка була направлена позивачу, повернулась за закінченням терміну зберігання.
Між тим згідно з чинним законодавством, зокрема вказаним вище Порядком № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик є виключно відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Відмітка «за закінченням терміну зберігання» не є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач викликався до відповідача на 15.10.2024, а відмітка на повістці «за закінченням терміну зберігання» проставлена відповідальним працівником АТ «Укрпошта» 17.10.2024.
Таким чином, станом на 15.10.2024, коли позивач був зобов`язаний з`явитись за викликом до відповідача на підставі повістки № 360823, вказана повістка ще зберігалась у відділенні АТ «Укрпошта» і на неї навіть не була проставлена відмітка «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, станом на 15.10.2024 ще не закінчився термін зберігання повістки, протягом якого адресат мав право звернутись для її отримання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведений факт належного виклику позивача до відповідача, та, відповідно, не доведено виникнення у позивача обов`язку з`явитись до відповідача 15.10.2024.
Ураховуючи наведене, відповідачем не доведений факт порушення позивачем правил військового обліку (неявки до відповідача на підставі повістки № 360823), який був підставою для формування Звернення Е388349 та внесення відомостей до бази даних про порушення позивачем правил військового обліку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для формування та направлення Звернення Е388349 і внесення до відповідної бази даних відомостей щодо позивача у вигляді позначки «Порушення правил військового обліку», у зв`язку з чим вказані вище дії відповідача є протиправними.
Також суд враховує, що, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення за Кодексом України про адміністративні правопорушення відносно позивача не складався.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Позивач пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_5, проте дії щодо відновлення його прав просить зобов`язати вчинити начальника вказаного ТЦК та СП.
Суд приходить до висновку, що суб`єктом владних повноважень, який порушив права позивача та на якого покладений обов`язок відносити права позивача, в даній справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , а не його начальник. Начальник ТЦК та СП у спірних правовідносинах виступає в якості посадової особи ТЦК та СП, який в силу посади діє від імені ТЦК та СП і не є при цьому самостійним суб`єктом владних повноважень.
Ураховуючи наведене та завдання ефективного захисту прав позивача, суд покладає обов`язок забезпечити поновлення прав позивача на ІНФОРМАЦІЯ_6 , а не на його начальника.
Способи судового захисту визначені ст. 5 КАС України. До них відноситься, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Згідно з ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
Суд приходить до висновку, що Звернення Е388349 не є індивідуальним актом у розумінні положень КАС України, оскільки безпосереднє рішення про адміністративне затримання або розшук позивача приймається органами поліції.
Визнати протиправним та скасувати можна виключно індивідуальний акт, до яких Звернення Е388349 не відноситься.
За таких обставин належаним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо складання та направлення Звернення Е388349.
Ураховуючи наведене вище та завдання ефективного захисту прав позивача, суд визначає спосіб захисту прав позивача в редакції, наведеній в резолютивній частині рішення.
Оскільки в межах цієї справи досліджувалась законність дій відповідача, вчинених за наслідками виклику позивача на 15.10.2024 згідно з повісткою № 360823, суд визнає відповідні дії відповідача протиправними в межах, пов`язаних із такими обставинами.
Ураховуючи підстави, з яких суд задовольняє позов, а також вказану вище практику Європейського суду з прав людини, суд не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим доводам позивача та наданим ним доказам, зокрема щодо наявності у ТОВ «КодВотум» статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, щодо наявності у позивача права на бронювання тощо.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129700062
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2025 р. у справі №369/10585/24 (провадження № 2-а/369/87/25) щодо перевірки військового обліку
Обставини справи. 03.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 та офіцером ВВО та БССЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , на підставі припису №5/2671 від 02.05.2024 було здійснено перевірку стану організації військового обліку в КП «БГВУЖКГ», що підтверджується копією журналу обліку результатів перевірки КП «БГВУЖКГ».
Відповідно до Акту від 22.05.2024 року, який складено за результатами перевірки стану ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у КП «БГВУЖКГ» в ході перевірки було виявлено недоліки та надано строк на їх усунення до 25.06.2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1, за наслідками Акту перевірки стану ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у КП «БГВУЖКГ», затвердженого Головою Фастівської державної адміністрації Владиславом Литвином 22.05.2024, головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_1, державним службовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено Протокол про адміністративне правопорушення №1105 від 13.06.2024 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Так, із вказаного протоколу вбачається, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є ОСОБА_1, яка є провідним інженером відділу кадрів КП «БГВУЖКГ» та є відповідальною особою за ведення військового обліку на підприємстві, наказ №103/1 від 01.05.2024, місце встановлення правопорушення - 13.06.2024 11.год.45 хв. ІНФОРМАЦІЯ_5 , суть і обставини правопорушення: в ході здійснення перевірки стану військового обліку провідним інженером відділу кадрів ОСОБА_1 вчинене порушення: абз 2 п.19 Порядку військового обліку; абз.2 п.12 Порядку, п.47 Порядку абз.5 п.47 Порядку, п.46 «Порядку організації та ведення військового обліку» затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: в протоколі відсутні поясненні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримала 13.06.2024.
Також 13.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 складено відносно ОСОБА_1 постанову №1105 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.
З постанови вбачається, що в ході здійснення перевірки стану військового обліку провідним інженером відділу кадрів ОСОБА_1 вчинене порушення: абз 2 п.19 Порядку військового обліку; абз.2 п.12 Порядку, п.47 Порядку абз.5 п.47 Порядку, п.46 «Порядку організації та ведення військового обліку» затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.
Обґрунтування Суду. Ні в протоколі №1105 від 13.06.2024, ні в постанові №1105 від 13.06.2024 не вказано дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, але вказано, що дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Таким чином, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Отже, за змістом вказаної норми, чинність закону в часі обумовлена вступом його в чинність і втратою чинності. Закони стають обов`язковими, тобто набувають законної сили, з певного моменту, що встановлюється відповідним нормативним актом. Після закінчення загального заздалегідь передбаченого строку, якщо він визначається в тексті закону або негайно після офіційного прийняття й опублікування тексту закону. Набуття законом чинності означає, що із цього моменту їм повинні керуватися, виконувати його й дотримуватися всі юридичні та фізичні особи. Відтак, до цього моменту він не є обов`язковим. Більше того, оскільки до вступу нового закону в чинність діє старий закон, новим законом керуватися не можна. Поведінка відповідно до норми, що не вступили ще в законну чинність буде порушенням чинної норми.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а вказану постанову належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 210 - 1 КУпАП, - закрити.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129750743