Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 р. у справі №620/3618/25 щодо мобілізації заброньованого працівника
День направлення до військової частини НОМЕР_1 (14.02.2025) позивач був заброньованим та мав відстрочку у зв`язку з його бронюванням.
За таких обставин, оскільки станом на момент видання наказу про призов позивач мав чинну відстрочку від призову за підставою бронювання, що підтверджувалося відповідними відомостями державних інформаційних ресурсів, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що оскаржувані накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.02.2025 №43 в частині, що стосується ОСОБА_1 та від 14.02.2025 №44 в частині, що стосується ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, саме накази від 13.02.2025 №43 та від 14.02.2025 №44 стали безпосередньою правовою підставою для направлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 та подальшого видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2025 № 47 про його зарахування до списків особового складу.
Таким чином, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2025 №47 в частині призначення на посаду, зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир вказаної частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки під час прийняття такого наказу.
Колегія суддів звертає увагу, що після видання наказу про призов та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначено Законом № 2232-XII.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд апеляційної інстанції враховує, що чинним законодавством не передбачена підстава для звільнення військовослужбовця та подальшого виключення зі списків частини на підставі рішення суду або ж через незаконний призов територіальним центром комплектування та соціальної підтримки військовозобов`язаних громадян України для проходження військової служби.
Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є не лише визнання протиправним та скасування наказу про призов, а й покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби, тобто вчинити дії, необхідні для усунення наслідків незаконного призову.
При цьому, колегією суддів враховується, що саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та законних інтересів.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139768253
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 р. у справі №160/23914/25 щодо мобілізації
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення відповідачем порядку військового обліку та принципу територіальності, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 без заяви позивача та зміни його місця проживання в м. Одеса самовільно перевів його на облік, порушивши Порядки КМУ №1487 та №559. Зауважує, що призов відбувся без вручення повістки згідно з Порядком КМУ №560. Примусове доставлення представниками ТЦК є перевищенням повноважень та порушенням ст. 262 КУпАП. Апелянт звертає увагу на те, що, як працівник АТ Укрзалізниця, він був заброньований до 16.07.2025, а 17.07.2025 було подано документи на продовження через Дія. Позивач вважає, що технічна затримка оновлення даних в реєстрі станом на 18.07.2025 не позбавляє його права на відстрочку. Окремо звернуто увагу на те, що відповідач мав юридичний обов`язок та можливість перевірити факт бронювання, а не використовувати затримку в реєстрі для призову. Також апелянт посилається на порушення процедури проходження ВЛК: направлення на ВЛК під підпис не вручалося, а огляд проведено формально за кілька годин без медичної документації.
Станом на 17.07.2025 ОСОБА_1 було подано на бронювання засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг ДІЯ.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на 18.07.2025 (дату видання наказів № 711-М та № 211) строк дії відстрочки позивача закінчився. Правових підстав для відстрочки за ст. 23 Закону України № 3543-XII на момент призову він не мав, а доказів протилежного суду не надано.
Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт звернення роботодавця 17.07.2025 із заявою про бронювання через Портал «Дія» свідчить про початок відповідної адміністративної процедури, однак, станом на 18.07.2025 (день видання спірного наказу про призов) рішення про надання відстрочки прийнято не було, відповідний статус у Реєстрі був відсутній.
Щодо покликань позивача на відсутність обов`язку перебувати на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (порушення принципу територіальності військового обліку), колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про ТЦК та СП, ТЦК та СП здійснюють заходи мобілізації щодо військовозобов`язаних, які перебувають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Виявлення військовозобов`язаного та заходи щодо уточнення його даних і призову за відсутності підстав для відстрочки не утворюють самостійної підстави для визнання наказу про призов протиправним, якщо особу визнано придатною за станом здоров`я і вона не підлягає звільненню від мобілізації відповідно до Закону № 3543-XII.
Щодо тверджень апелянта про примусове доставлення та незаконне його затримання, колегія суддів зазначає, що такі факти (у разі їх наявності) можуть бути предметом окремого реагування в порядку кримінального або адміністративного судочинства щодо дій конкретних посадових осіб. Проте самі по собі процедурні зауваження щодо порядку оповіщення чи прибуття до ТЦК та СП не спростовують виконання позивачем конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України) та не нівелюють законність наказу про призов, виданого щодо особи, яка є придатною до служби і не має діючої відстрочки.
Щодо посилання скаржника на процедури проведення медичного огляду ВЛК, слід зазначити, що позивача було визнано придатним до військової служби. Зазначена довідка ВЛК №2025-0718-0139-1797-0 від 18.07.2025 є чинною, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалась, а адміністративний суд у межах даної справи не володіє дискрецією оцінювати стан здоров`я особи за наявності чинного медичного висновку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.07.2025 про призов Позивача на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Як наслідок, відсутні підстави для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання щодо його звільнення.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139951020
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2026 р. у справі №280/7092/26 щодо мобілізації заброньованого працівника
В обґрунтування заявлених вимог указано про те, що станом на дату затримання позивача уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 останній був офіційно працевлаштований в АТ «Укрпошта», в подальшому його було заброньовано, позивач мав статус «Заброньовано» із визначеним строком бронювання до 30 грудня 2026 року, а відтак у відношенні нього відповідачем 1 протиправно вчинено дії в частині мобілізації, а відповідачем 2 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» та витягу із особистого застосунку «Резерв +» станом на 12 червня 2026 року позивач заброньований до 30 грудня 2026 року за АТ «Укрпошта».
Отже, відображення у застосунку «Резерв+» відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) ОСОБА_1 , свідчить про те, що стосовно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання та надання відстрочки від призову.
Суд констатує, що приймаючи наказ від 30 червня 2026 року № 5648 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_8 був обізнаний (повинен бути обізнаний з огляду на наведені вище судом положення підзаконних нормативно-правових актів) про наявність у позивача права на відстрочку, у свою чергу відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про заброньованих працівників у АТ «Укрпошта» є документом, який підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки від призову, тому позивач відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, принаймні до 30 грудня 2026 року.
На переконання суду, відповідач-1 у порядку статті 77 КАС України не довів правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 30 червня 2026 року № 5648 в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку №12/1/5134 від 30 червня 2026 року та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 .
Також, суд враховує, що позивач спростовує факт добровільної відмови від бронювання.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону № 3543-XII та прийнятих на його реалізацію нормативно-правових актів заброньовані військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а надана з цих підстав відстрочка може бути анульована виключно у випадках, передбачених законодавством.
За встановлених фактичних обставин суд висновує про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 30 червня 2026 року № 5648 в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку №12/1/5134 від 30 червня 2026 року та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 .
У зв`язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 30 червня 2026 року № 5648 в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку №12/1/5134 від 30 червня 2026 року та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 не відповідає вимогам пунктів 1, 3 частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача протиправно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 30 червня 2026 року № 5648 в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку №12/1/5134 від 30 червня 2026 року та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 .
Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 , по стройовій частині в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення, а також призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та звільнення позивача, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 30 червня 2026 року № 5648 в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним, оскільки на момент його видання позивач мав чинне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Саме зазначений наказ став правовою підставою для видання командиром Військової частини НОМЕР_3 про зарахування позивача до списків особового складу та проходження ним військової служби. Отже, оскільки оскаржуваний наказ Військової частини НОМЕР_3 є похідним від протиправного наказу про призов, такий також є протиправним і підлягає скасуванню.
Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.
Хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання начальника командира Військової частини НОМЕР_3 ухвалити рішення про звільнення позивача з військової служби, а також про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , оскільки зарахування його до списків особового складу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.
Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.
При цьому, з урахуванням обставин справи, суд вказує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140149907
Важливо: це рішення стосується конкретних обставин справи та не означає автоматичного звільнення всіх осіб, мобілізованих із порушенням процедури. Кожна ситуація потребує окремої правової оцінки.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2026 р. у справі №520/6658/26 щодо процедури мобілізації
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо наявності у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період з 02.03.2026 року по 02.02.2027 року. Вказано, що рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене Довідкою військово- лікарської комісії від 03.03.2026 року № 2026-0303-1427-0369-0, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначено, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2026 року №819-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Вказано, що наказ №86 від 04.03.2026 року Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині прийняття на службу та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відстрочка позивача від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період діяла до 24.02.2026. При цьому, процедуру мобілізації для проходження військової служби ОСОБА_1 проведено 03.03.2026.
Як встановлено вище, позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої складено довідку військово-лікарської комісії від 03.03.2026 року № 2026-0303-1427-0369-0.
Згідно вказаної довідки позивача визнано придатним до військової служби.
При цьому, позивач посилався на те, що відповідно до пункту 60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі по тексту - Порядок №560) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з п.59 Порядку №560 на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
Відповідно до п.60 Порядку №560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, за приписами п.60 Порядку №560 військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією рішення.
При цьому, військовозобов`язаний не підлягає призову на період прийняття рішення за заявою поданою на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Позивачем не доведено звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до відповідної комісії відповідно до п.58 Порядку №560 або створення запиту на оформлення відстрочки від призову через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, приписи п.60 Порядку №560 у спірних правовідносинах не розповсюджувались на позивача.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 по справі №280/6033/22 прийшов до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140156769
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 р. у справі №520/16704/25 щодо заміни військової служби на альтернативну (невійськову) службу
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає протиправною бездіяльність Харківської районної військової адміністрації Харківської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які не розглянули належним чином його заяву про заміну військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями. Позивач зазначає, що є членом релігійної громади Євангельських християн-баптистів, віровчення якої не допускає користування зброєю, а тому посилається на гарантії, передбачені статтею 35 Конституції України, Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу», практикою ЄСПЛ та міжнародними актами. На його думку, право на альтернативну службу не було обмежене навіть в умовах воєнного стану, оскільки стаття 35 Конституції України не включена до переліку прав, обмежених Указом Президента про введення воєнного стану. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов`язати їх повторно розглянути його заяви і прийняти відповідні рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни. На думку об`єднаної палати, національне законодавство відповідає критеріям доступності і чіткості. Також не викликає сумніву, що неможливість для військовозобов`язаного відмовитися від призову під час мобілізації є свідомим й послідовним вибором законодавця.
Об`єднана палата вважала, що неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава. українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація.
У такій ситуації загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.
Об`єднана палата не залишила поза увагою посилання сторони захисту на численні рішення ЄСПЛ, що стосуються відмови від військової служби через релігійні переконання (зокрема, рішення «Bayatyan v. Armenia» від 7 липня 2011 року, № 23459/03). Погоджуючись з тлумаченням ЄСПЛ ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті сумлінної відмови від військової служби, об`єднана палата, однак, вважає, що ситуація, в якій перебуває Україна внаслідок масштабної агресії з боку російської федерації, не дає можливості вважати висновки ЄСПЛ, які стосувалися подій в обстановці мирного часу, беззастережно застосовними до питання, яке вирішує об`єднана палата.
Об`єднана палата не вбачала підстав вважати, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантоване ч. 4 ст. 35 Конституції України, поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації. Відповідно підхід законодавця, який виключив можливість такої заміни, відповідає ст. 35 Конституції в сукупності зі статтями 17 та 65 Основного Закону України.
Таким чином, усупереч доводів позовної заяви, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
Щодо пропорційності такого обмеження об`єднана палата визнала, що примус до військової служби є важким тягарем для будь-якої особи, змушуючи її переглянути свої плани, погляди і переконання, стосунки з близькими і суспільством. Для особи, яка сумлінно й послідовно переконана в недопустимості застосування зброї, такий тягар має певний додатковий елемент.
Відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань, тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією, їх необхідно брати до уваги для правильного визначення співвідношення свободи совісті та легітимних обмежень.
З огляду на вищенаведене об`єднана палата констатувала, що законодавство не допускає відмову від призову під час мобілізації з міркувань релігійних або інших переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140203753
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 р. у справі №460/15439/26 щодо мобілізації заброньованого працівника
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів станом на 12.07.2026 року ОСОБА_1 у статусі "порушник військового обліку не перебував". Вказав, що без складання жодного документу про затримання, без участі поліції, відповідач примусово доставив позивача до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради. 12 липня 2026 року позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у відповідності до абз. 5 п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу і в наданій копії облікової картки причиною поставновки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Володимирець) є "військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання", проте, зауважив, позивач не змінював місця реєстрації із 23.06.2005 року, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади №2026/013790831. На момент мобілізації позивача (13.07.2026), йому, як заброньованому, була надана відстрочка від призову на період мобілізації та на воєнний час, отже, з наведеного слідує, що позивач, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не міг бути призваним 13.07.2026 року на військову службу під час мобілізації в силу наявного правового статусу заброньованого на період мобілізації та на воєнний час, строком до 15.07.2026 року, що охоплює період призову. Просив позов задовольнити повністю.
Додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в додатку «Резерв+» відображаються відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 05.08.2026 перебував у трудових відносинах із Комунальним підприємством "Рівненська обласна інфекційна лікарня" Рівненської міської ради та прийнятий на роботу згідно наказу №264К від 08.12.2025.
Наказом Рівненської обласної військової адміністрації №734 від 10 липня 2026 року визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, для цілей бронювання військовозобов`язаних працівників на період мобілізації та на воєнний час Комунальне підприємство "Рівненська обласна інфекційна лікарня" Рівненської міської ради.
Згідно Відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів номер запиту: 20260708-2896264 юридичної особи Комунальне підприємство "Рівненська обласна інфекційна лікарня" Рівненської міської ради, у розділі "Відомості про працівників" зазначено: " ОСОБА_1 ", статус "Заброньовано", примітка "До 15.07.2026".
Відтак, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 липня 2026 року №2147, у відповідності до вимог статті 23 Закону №423543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 15.07.2026 включно, що підтверджується додатку Резерв+, а отже позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.
Суд наголошує, що на момент винесення спірного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, строк дії наданої позивачу відстрочки на час його мобілізації не завершився, тобто була дійсною на час призову позивача на військову службу.
Судом встановлено, що наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №196 від 13.06.2026 зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також призначено на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов`язків.
Отже, на даний час позивач не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9, оскільки призваний на військову службу, а тому останній не має повноважень приймати будь-яких рішень стосовно перебування позивача на військовому обліку та вносити зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
За результатом розгляду справи постановлено:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 липня 2026 року №2147 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період" в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 до Військової частини номер НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку №3888 від 13.08.2026 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №196 від 13.06.2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення, а також призначення на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов`язків.
Зобов`язати Військову частину номер НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини номер НОМЕР_1.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140259819