У Кодексі законів про працю України наявна єдина стаття, яка регулює питання відшкодування моральної шкоди, де зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 237-1). Частина 2 цієї статті містить гучний заголовок, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Норми цієї статті мають загальний характер і не вирішують проблеми, що пов’язані з відшкодування моральної шкоди під час незаконного звільнення. Більше того, на сьогодні не існує методів розрахунку розмірів відшкодування моральної шкоди, не визначено на законодавчому рівні формули розрахунку та вказано жодної моделі розрахунку моральної шкоди.
Фактично, усі загальні підходи до відшкодування моральної шкоди визначено у судовій практиці. У постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
В іншій постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц Верховний Суд зазначив, що компенсація за завдану моральну шкоду не поглинається самим фактом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Окрім того, як свідчить судова практика, то аргументація моральної шкоди та формування доказової бази лягає на працівника, який повинен у суді довести усіма наявними та належними доказами заподіяння йому моральної шкоди. Доказами можуть слугувати будь-які дані, які зможуть показати взаємозв’язок між звільненням та підтвердженням факту страждань і зміни звичного способу життя. Однак, на практиці, відсутність єдиного підходу у визначенні моральної шкоди ускладнює життя як працівникам, які самостійно подають позови до суду, так і адвокатам, які надають правову допомогу звільненим працівникам, так і суддям, які вирішують питання щодо стягнення моральної шкоди.
Джерело: Розірвання трудових договорів (контрактів): стратегія захисту / В. В. Поліщук, К. В. Цвєткова, Г. О. Лисенко, Л. С. Звєрєва, Д. М. Навроцький, М. В. Панченко, Т. В. Матова. Х.: Фактор-Медіа, 2021. 112 с.
Методичні рекомендації доступні для ознайомлення та завантаження: http://surl.li/jjsbg