Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками медіацію в трудових, органіхаційних та корпоративних спорах, а саме:
1. Що таке медіація та які її основні принципи?
2. Правове регулювання медіації.
3. У чому різниця між медіацією та судовим розглядом спорів?
4. Яку роль виконує медіатор і як проходить процес медіації?
5. Як застосовується медіація у трудових, організаційних та корпоративних спорах? Які переваги та недоліки цього механізму?
У рамках характеристики медіації акцентовано на наступному:
1. Що таке медіація та які її основні принципи?
Медіація — це позасудова, добровільна, конфіденційна та структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт чи спір шляхом переговорів. Таке визначення міститься у статті 1 Закону України «Про медіацію».
Медіація проводиться за взаємною згодою сторін із дотриманням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін. Ці принципи поширюються також на стадію підготовки до медіації.
Принцип добровільності означає, що сторони самостійно погоджуються на проведення медіації та можуть припинити її. Саме тому для початку медіації недостатньо волевиявлення лише однієї сторони.
Принцип конфіденційності передбачає, що процедура медіації має закритий характер, а її учасники повинні забезпечувати конфіденційність отриманої під час медіації інформації.
Принцип нейтральності, незалежності та неупередженості означає, що медіатор не займає сторону жодного учасника спору та не приймає рішення замість сторін.
Принцип самовизначення означає, що саме сторони визначають питання, які будуть обговорюватися, варіанти врегулювання, зміст угоди, строки та способи її виконання. Остаточне рішення приймають виключно сторони.
2. Правове регулювання медіації
Основним нормативним актом є Закон України «Про медіацію». Окрім нього, матеріали зазначають Цивільний кодекс України, Закон України «Про рекламу», Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892, а також Порядок оплати послуг з медіації медіаторам, які залучаються центрами з надання безоплатної правничої допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2024 № 63.
На міжнародному рівні зазначена Директива № 2008/52/ЄС, відповідно до якої сторони самі відповідають за процес медіації, можуть організувати його на власний розсуд і припинити його у будь-який час.
Медіація також пов’язана з процесуальним законодавством. Зокрема, суд під час підготовчого засідання з’ясовує, чи бажають сторони провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації.
Важливим стимулом є можливість повернення частини судового збору. Якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову від позову або визнання позову відповідачем досягнуто за результатами медіації, повертається 60 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічне правило застосовується щодо апеляційної та касаційної скарги.
3. У чому різниця між медіацією та судовим розглядом спорів?
Основна відмінність полягає у тому, хто приймає остаточне рішення. У судовому процесі рішення приймає суд, тоді як у медіації рішення належить виключно сторонам спору. Сторони самі визначають питання для обговорення, можливі варіанти врегулювання та зміст домовленостей.
Медіація є добровільною та позасудовою процедурою. Судовий розгляд відбувається відповідно до встановлених процесуальних правил, тоді як учасники медіації мають значно більшу свободу у визначенні порядку врегулювання конфлікту.
Медіатор не встановлює, хто правий, не приймає рішення по суті спору та не може надавати сторонам рекомендації щодо того, яке саме рішення вони повинні прийняти. Він може надавати консультації лише щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів.
Водночас медіація може проводитися навіть тоді, коли справа вже перебуває на розгляді суду. Сторони можуть звернутися до медіатора, а за наявності передбачених процесуальним законодавством умов судове провадження може бути зупинене на час проведення медіації.
Судова практика підтверджує це. В ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2024 у справі № 953/7240/22 обидві сторони звернулися із клопотаннями про зупинення провадження на час проведення медіації, у зв’язку з чим провадження було зупинено на строк до 90 днів.
Натомість в ухвалі Господарського суду м. Києва від 13.06.2024 у справі № 910/911/24 у зупиненні провадження було відмовлено, оскільки відповідне клопотання підписала лише одна сторона, тоді як закон передбачає звернення обох сторін.
4. Яку роль виконує медіатор і як проходить процес медіації?
Медіатор є незалежною та неупередженою третьою особою, яка допомагає сторонам організувати переговорний процес та сприяє пошуку взаємоприйнятного рішення.
Медіатор не може суміщати функцію медіатора з функцією іншого учасника медіації в одному конфлікті, надавати сторонам рекомендації щодо того, яке рішення прийняти по суті спору, приймати рішення замість сторін або бути представником чи захисником будь-якої сторони у подальшому судовому, третейському чи арбітражному провадженні щодо цього конфлікту.
В Україні медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном. Базова підготовка має становити не менше 90 годин, з яких не менше 45 годин припадає на практичне навчання.
Процес медіації передбачає підготовку сторін, обговорення можливості медіації, пошук медіатора та безпосереднє проведення процедури. Якщо справа вже перебуває в суді, сторони можуть звернутися з клопотанням про зупинення провадження на час медіації.
Під час медіації сторони самостійно визначають коло питань, способи їх врегулювання та майбутні домовленості. Медіатор допомагає організувати переговори, але остаточне рішення залишається за сторонами.
Результатом може бути досягнення домовленості між сторонами та відповідне процесуальне завершення судової справи. Показовою є ухвала Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 910/18802/21 (910/3246/22), де позивач просив закрити провадження у зв’язку з відмовою від позовних вимог за результатами проведеної медіації.
5. Як застосовується медіація у трудових, організаційних та корпоративних спорах? Які переваги та недоліки цього механізму?
Медіація може застосовуватися для врегулювання трудових, організаційних та корпоративних конфліктів, тобто спорів, у яких важливим є не лише юридичне вирішення питання, а й подальше збереження професійних, ділових або корпоративних відносин. Саме медіація розглядається як сучасний інструмент вирішення таких спорів.
У трудових спорах медіація може бути використана для врегулювання конфліктів між працівником і роботодавцем. В організаційних спорах вона дозволяє врегульовувати конфлікти між учасниками відповідної організації, а у корпоративних — між учасниками товариства, керівництвом та іншими особами, залученими до корпоративних відносин.
Основною перевагою є те, що сторони самі формують рішення. Це дозволяє враховувати не лише юридичні вимоги, а й реальні інтереси учасників конфлікту. Важливими перевагами також є конфіденційність, добровільність, можливість збереження ділових відносин та гнучкість процедури. Сторони самостійно визначають зміст домовленості, строки та способи її виконання.
Ще однією перевагою є можливість використання медіації вже під час судового розгляду. За спільним волевиявленням сторін провадження може бути зупинене на час проведення медіації, що дозволяє спробувати врегулювати конфлікт без продовження повного судового розгляду.
До недоліків належить те, що медіація неможлива без добровільної участі сторін. Якщо одна зі сторін не погоджується на процедуру, медіація не може бути ефективно проведена. Судова практика це підтверджує: у справі № 910/911/24 суд відмовив у зупиненні провадження, оскільки клопотання про проведення медіації не було підтримане другою стороною.
Ще одним обмеженням є необхідність належного розуміння сторонами сутності процедури. У матеріалах окремо наголошено, що медіація не може бути розпочата належним чином, якщо одна з основних сторін не розуміє значення цього процесу.
Таким чином, медіація є альтернативним добровільним механізмом врегулювання трудових, організаційних і корпоративних спорів, у якому не медіатор і не суд вирішують спір, а самі сторони за допомогою нейтрального посередника виробляють взаємоприйнятне рішення. Її головними перевагами є добровільність, конфіденційність, гнучкість і самовизначення сторін, а головним обмеженням — неможливість проведення процедури без згоди та реальної участі всіх необхідних сторін.