Організація праці на тимчасово окупованих територіях України є одним із найскладніших викликів сучасного періоду. Умови, в яких опинилися українські громадяни, що залишилися на цих територіях, характеризуються системною гуманітарною кризою, обмеженням свободи пересування, розривом економічних зв’язків, а також правовою невизначеністю. Ці фактори впливають не лише на рівень життя людей, а й на реалізацію їхнього права на працю, соціальний захист та свободу вибору зайнятості.
Окуповані території України не є унікальним явищем у глобальному вимірі. Аналогічні проблеми виникають і в інших регіонах світу – на Кіпрі, у Придністров’ї, на палестинських територіях, у сирійських Голанах. Однак український контекст має свою специфіку – масована збройна агресія, широкомасштабне знищення інфраструктури, примусове переміщення населення, скорочення ринку праці та виклики, пов’язані з правовим статусом трудових відносин на непідконтрольних територіях.
Для адвокатів і правозахисників актуальним стає завдання: як забезпечити дотримання трудових прав громадян, які опинилися на окупованих територіях, та як інтегрувати міжнародний досвід у національну правову практику. Давайте проаналізуємо основні проблеми у сфері праці щодо окупованих територій та зробимо висновки, на які моменти варто зважати.
28.05.2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виніс постанову у справі № 521/12004/23 (провадження № 61-11463св24) про виплату заборгованості із заробітної плати. У справі серед іншого розглядалось також питання про стягнення заборгованості зі заробітної плати під час виконання посадових (робочих) обов’язків у період окупації м. Херсона.
У своїй касаційній скарзі роботодавець наголошував, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла у період тимчасової окупації м. Херсона, протягом якої підприємство фактично не здійснювало свою господарську діяльність і було розграбоване, розмір середнього заробітку значно перевищує розмір заборгованості з виплати заробітної плати. Враховуючи, що особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або затримку виплати заробітної плати працівникам, якщо така невиплата виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної сили), відповідача слід звільнити від відповідальності за затримку виплати заробітної плати. За результатом розгляду справи Верховний Суд направив справу на розгляд до апеляційного суду.
Разом з тим, питання оплати праці українців на окупованих територіях залишається вкрай болючим і актуальним питанням для нас усіх. Чи має право суд зменшити оплату праці або звільнити підприємство від сплати заборгованості із заробітної плати?
У постанові від 16.04.2025 р. по справа № 766/6644/23 (провадження № 61-15433св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановлено та не заперечувалось сторонами, що з 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року м. Херсон, яке є місцезнаходженням ТОВ «Паллада Шип`ярд», було окуповане військами російської федерації, з 11 листопада 2022 року до 01 травня 2023 року віднесено до території можливих бойових дій, а з 01 травня 2023 року Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Встановивши остаточно, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем з невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2022 року становить 164 038,68 грн, а також те, що як у день звільнення, так і після пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про розрахунок, відповідач не виплатив йому вказану суму, апеляційний суд правомірно виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. При цьому апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ, що набрав чинності 19 липня 2022 року. Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України у попередній редакції є безпідставними, враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 16 червня 2023 року. Слід звернути увагу, що позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості роботодавців, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати.
В іншій справі № 186/66/25 (провадження № 2/0186/358/25) Шахтарський міський суд Дніпропетровської області серед доказів досліджував також наказ «Про запровадження простою для працівників закладів та установ освіти Біловодської селищної ради Луганської області», згідно якого наказано списки працівників, які не пішли на співпрацю з окупантами і перебувають у вимушеному простої не з вини працівника; списки працівників, які пішли на співпрацю з окупантами і впроваджують у освітній процес стандарти країни-агресора.
Основною причиною позову – це також заборгованість із виплати заробітної плати працівнику – вчителю молодших класів. Наказом директора Новолимарівської гімназії від 25 листопада 2022 року №2 призупинено дію трудового договору з вчителем до припинення чи скасування воєнного стану. 22 серпня 2023 року наказом №7-К Новолимарівської гімназії Біловодської селищної ради Луганської області вчителя молодших класів було звільнено за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Предметом спору став той факт, що з фотосвітлин з датами проведення фотозйомки, долучених роботодавцем до матеріалів справи, вбачається, що на них зображена працівниця (особа ідентифікована по фото з копії паспорта громадянина України №19790704-11643 від 22 травня 2023 року), яка в незаконно створеному державою-агресором закладі освіти проводить освітні заходи з учнями. Зазначений заклад освіти був створений на території «луганской народной республики", підтверджується копією "свидетельства №11-0004376/2022 о государственной регистрации юридического лица лнр02 №058714" від 29 квітня 2022 року. З квітня 2022 року у зазначеному "закладі" розпочалося впровадження освітніх стандартів країни-агресора.
Працівником не надано доказів, які б спростовували твердження роботодавця та наявні письмові докази, долучені до матеріалів справи, з приводу того, що вона працювала вчителем початкових класів в «государственное бюджетное общеобразовательное учреждение луганской народной республики «новолимаревская средняя школа» гбоу лнр «новолимаревская сш» з липня 2022 року по травень 2023 року. В додаткових поясненнях працівниця з цього приводу зазначає, що жодний належний доказ щодо колаборації з боку позивача в матеріалах справи відсутній, а сам факт перебування під окупацією не може слугувати доказом підтримки окупантів та колаборації.
Для оплати простою в табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489, час простою працівників відображається з кодом «П» («23»). Наказ про запровадження простою та табель обліку використання робочого часу є документальним підтвердженням для оплати часу простою.
У своєму рішенні від 12.06.2025 р. Шахтарський міський суд Дніпропетровської області зазначив, що той факт, що через окупацію території Новолимарівська гімназії Біловодської селищної ради Луганської області припинила свою роботу з 24 лютого 2022 року, працівниця з 24 лютого 2022 року теж на роботу не виходила, своїх трудових обов`язків не виконувала, відповідно і заробітна плата їй нарахована не була. У всіх закладах та установах освіти Біловодської територіальної громади було оголошено простій для тих працівників, які не пішли на співпрацю з окупантами і не впроваджують у освітній процес стандарти країни-агресора. З огляду на наявність інформації про роботу позивача в установі окупаційної влади, працівниця у простій виведена не була, кошти за простій їй теж не нараховувалися. У період з 16 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року в табелі обліку робочого часу відсутність позивача позначалася позначкою «НЗ» («28») - неявка з нез`ясованих причин, що не є підставою для будь-яких нарахувань. Окрім того, призупинення дії строкового трудового договору теж не тягне за собою жодних нарахувань.
Зазначені рішення демонструють необхідність оцінювання фактичних обставин справ, а не лише формальні документи. Під окупацією навіть співпраця з окупаційною адміністрацією не завжди означає добровільну колаборацію. Суд оцінює сукупність доказів. Не зайвим буде також посилатися і на міжнародну практику, зокрема, під час підготовки позовів на позиції Міжнародної організації праці та відповідні конвенції: №29 (примусова праця), №87 (свобода асоціацій), №98 (право на колективні переговори).
Для роботодавців також рекомендації: видавайте накази, ведіть табелі, оформлюйте належним чином трудові відносини згідно з Кодексом законів про працю України. Це — єдиний законний механізм для уникнення претензій з боку працівників. Не використовуйте окупацію як єдину підставу для невиплат. Судова практика свідчить, що навіть у стані війни відповідальність може залишитися на роботодавцеві, якщо не доведено належно наслідки форс-мажору. Уникайте неформального звільнення чи безпідставних наказів. Якщо працівник зник з поля зору – це не автоматичне звільнення. Важливо забезпечити документальне підтвердження, особливо якщо мова йде про подальші судові спори.