Направлення працівником на адресу роботодавця заяв про звільнення, які товариство не отримало
Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова комітету НААУ з питань трудового права, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Поліщук Вікторія
22.04.2024

Направлення працівником на адресу роботодавця заяв про звільнення, які товариство не отримало та вони повернулися на адресу працівника, не є належним доказом того, що роботодавець не звільняє та вчиняє простій

Аналіз постанови Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2024 р. у справі № 226/859/23 (провадження № 61-18113св23)

Обставини справи. 21 листопада 2014 року Позивач звертався із заявою про звільненням його за власним бажанням, яку було спрямовано рекомендованим поштовим відправленням № 8532700663176 на юридичну адресу відповідача, а саме державне підприємство «ВК Краснолиманська» м. Родинське, м. Покровськ Донецької області, індекс 85310. Ця адреса на той час була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Відповідач його заяву не отримав, а тому вона повернулась.

14 листопада 2019 року він повторно звертався із заявою про звільнення його за власним бажанням, просив виплатити належні йому кошти та надати довідку про розмір заборгованості, яку відповідач також не отримав.

23 березня 2023 року він направив вищевказані заяви на нову юридичну адресу відповідача, а саме: вул. Прорізна, 12а у м. Києві, індекс 01001.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28 квітня 2023 року у справі № 226/480/23 його позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 726,86 грн з урахуванням вже утриманих податку та інших обов’язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у сумі 1 073,60 грн. 

Товариством не було нараховано заробітну плату за період з грудня 2014 року по травень 2023 року, що порушує його права на отримання заробітної плати.

Відповідач знаходиться у простої та не забезпечує його роботою, не видає завдань, до роботи не запрошує та не звільняє. Тобто він перебуває у простої з вини товариства, а тому ТОВ «Краснолиманське» зобов’язано сплатити йому за цей період 2/3 тарифної ставки.

Обґрунтування Суду. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 15 січня 2018 року по 31 липня 2023 року, оскільки ТОВ «Краснолиманське» з 15 січня 2018 року довело, що поновило свою господарську діяльність у повному обсязі, простій товариства закінчився, ОСОБА_1 з вказаної дати до роботи у товаристві не приступив й не виконував її, тому відсутні правові підстави для стягнення заробітної плати з часу закінчення простою у товаристві.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що ТОВ «Краснолиманське» вчиняло дії для повідомлення позивача про поновлення трудових відносин у січні 2018 року, а саме згідно з актом ТОВ «Краснолиманське» про повідомлення працівника про закінчення простою на підприємстві від 18 січня 2018 року з метою врегулювання трудових відносин з працівниками підприємства ОСОБА_1 телефонували 15 січня 2018 року за номером телефону - НОМЕР_1 та 16 січня 2018 року за номером телефону його матері ОСОБА_3 - НОМЕР_2, проте на дзвінки за цими номерами ніхто не відповідав (а.с. 35 зворот, 36, 47). Вказані висновки суду спростовують доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не було повідомлено позивача про закінчення простою.

Суди дійшли вірного висновку про те, що направлення позивачем на адресу ТОВ «Краснолиманське» за період з 2014 року по 2023 рік заяв про звільнення, які товариство не отримало та вони повернулися на адресу позивача, не є належним доказом того, що роботодавець не звільняє ОСОБА_1 та вчиняє простій, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не забезпечено позивача роботою, а простій виник унаслідок бездіяльності товариства.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року у справі № 235/1739/18 (провадження № 61-1250 св 19).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/ms89v9c4