Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23) щодо стягнення середнього заробітку у разі призупинення дії трудового договору
Обставини справи
З 05 березня 2022 року по 01 травня 2022 року позивач працював дистанційно, однак підприємство не нарахувало та не виплатило йому заробітну плату за вказаний період.
Згодом генеральний директор ДП «Харківстандартметрологія» Величко В. видав наказ від 27 квітня 2022 року № 95 «Про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства», яким призупинено дію трудових договорів із 01 травня 2022 року та до дня припинення воєнного стану з працівниками підприємства, зокрема з ним – начальником науково-виробничого відділу прикладної метрології тепло-технічних вимірювань.
Позивач уважав указаний наказ незаконним, оскільки в ньому не вказано причини призупинення діяльності підприємства та не вказано підстави, які унеможливлюють виконання ним своїх посадових обов`язків. При тому, що деякі з працівників продовжують виконувати роботу після видання зазначеного вище наказу.
З 10 травня 2022 року його прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, про що він повідомив керівництво підприємства. Однак, у порушення вимог статті 119 КЗпП України у редакції, чинній на момент прийняття на службу, роботодавець не здійснив нарахування та виплату йому середнього заробітку.
Обгрунтування Суду
У справі, яка переглядається Верховним Судом, установлено, що з 10 травня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (а. с. 15, 22, 23, т. 1). Тобто, з цієї дати позивач не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним і відповідачем, унаслідок призову на військову службу, натомість отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку, починаючи з 10 травня 2022 року по день його звільнення з військової служби, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що на час проходження військової служби за позивачем зберігається робоче місце та посада, а неотриманий середній заробіток за час проходження військової служби підлягає відшкодуванню державою, що здійснює військову агресію проти України відповідно до положень частини третьої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які й підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як дія трудового договору з позивачем була призупинена наказом підприємства від 27 квітня 2022 року № 95 з 01 травня 2022 року, який у судовому порядку не скасований.
Із цих підстав Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про незастосування до спірних правовідносин частини третьої статті 119 КЗпП України, у редакції, що діяла станом на день призову позивача 10 травня 2022 року.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм права, правових позицій, обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за наведених мотивів. У цій справі позивач не довів порушення його трудових прав.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/39u6xdd9
Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Зареєструватися на вебінар лектора «Робота адвоката з військовим обліком». http://tinyurl.com/2hae3xyf