Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 р. у справі № 300/4869/22 (адміністративне провадження № К/990/21552/23)
Обставини справи
ОСОБА_1 мотивувала позовні вимоги тим, що Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на час прийняття наказу про виключення її зі списків особового складу протиправно не провело усі необхідні розрахунки щодо виплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, чим порушило вимоги статті 24 Закону України «Про відпустки» та статті 83 Кодексу законів про працю України.
Також ОСОБА_1 обґрунтувала вимоги тим, що у період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року вона проходила служба у нічний час, однак відповідач протиправно не здійснив нарахування й виплату їй доплати за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби у нічний час, чим порушив вимоги пункту 2 частини 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 3 квітня 2019 року № 289.
Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі також – «ТУ ССО у Івано-Франківській області») позовні вимоги не визнало і просило суд відмовити у їхньому задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що при звільненні співробітників Служби судової охорони законодавством не передбачена виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.
Також відповідач зазначав, що ОСОБА_1 не залучалася до охорони судів, органів та установ системи правосуддя, а тому відсутні підстави для нарахування й виплати їй доплати за службу в нічний час. Водночас відповідач указував, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 є доплатою за несення служби у добовому/півдобовому режимі.
Обґрунтування Суду
Верховний Суд дійшов такого висновку: у разі звільнення співробітника Служби судової охорони йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки». Однак дія цієї норми не поширюється на додаткову відпустку учасника бойових дій, а тому у випадку звільнення співробітника Служби судової охорони виплата грошової компенсації за невикористані ним дні такої відпустки не здійснюється.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виплату їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022 рік.
Розв’язуючи друге питання, яке стосується обставин залучення співробітника Служби судової охорони до охорони об’єктів критичної інфраструктури під час воєнного стану та їхнього впливу на можливість виплати доплати за службу у нічний час, Суд виходить із такого.
Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги, які стосуються доплати за службу в нічний час. Апеляційний суд виходив з того, що ця доплата залежить від факту залучення співробітника Служби судової охорони до охорони судів. За висновком суду, якщо такий співробітник охороняв будівлі критичної інфраструктури через воєнний стан, то доплата за службу в нічний час, передбачена постановою Уряду 3 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», не виплачується. Натомість додаткова винагорода, передбачена постановою Уряду № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», є доплатою за несення служби у добовому/півдобовому режимі під час воєнного стану.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка залучалася до служби в нічний час для охорони судів тільки згідно з двома наказами (від 24 лютого 2022 року № 79о/с, від 26 лютого 2022 року № 81о/с), а за рештою наказів у період з 9 березня 2022 року до 15 липня 2022 року вона залучалася до охорони об`єктів критичної інфраструктури (закладу охорони здоров`я).
На основі вказаного висновку й обставин суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці доплати за службу в нічний час згідно з наказами від 24 лютого 2022 року № 79о/с, від 26 лютого 2022 року №81о/с і зобов’язавши відповідача здійснити цю виплату. У задоволенні решти позовних вимог апеляційний суд відмовив.
Верховний Суд вважає такий висновок помилковим з огляду на такі мотиви.
Підпункт 2 пункту 4 Постанови № 289 містить імперативну норму, яка з вичерпною конкретністю і повнотою встановлює умови своєї дії (служба в нічний час), права і обов’язки адресатів, за якими Служба судової охорони зобов’язана виплачувати співробітнику доплату за його службу в нічний час. Умови застосування цієї норми не пов’язані із фактом несення служби лише у мирний час або в особливий період.
Аналіз указаної норми у її взаємозв’язку зі структурою грошового забезпечення, визначеною пунктами 3-7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 384 від 26 серпня 2020 року, свідчить про те, що доплата за службу у нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони.
На основі аналізу наведених норм матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов такого висновку: додаткова винагорода для співробітників Служби судової охорони, передбачена постановою Уряду №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», не скасовує, не припиняє і не поглинає доплату за службу у нічний час, встановлену для співробітників Служби судової охорони підпунктом 2 пункту 4 постанови Уряду №289 від 3 квітня 2019 року «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони». Тому факт залучення співробітника Служби судової охорони до охорони об’єктів критичної інфраструктури у нічний час в умовах воєнного стану не знімає зі Служби обов’язку виплатити цьому співробітнику указану доплату.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд зауважує, що у період із 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року на підставі ряду наказів ТУ ССО у Івано-Франківській області ОСОБА_1 залучалася до виконання службових обов’язків у нічний час, втім відповідач не виплатив їй доплату, передбачену підпунктом 2 пункту 4 постанови № 289 від 3 квітня 2019 року «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони».
Відповідач не доводив наявність підстав для невиплати грошового забезпечення, передбачених пунктом 11 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 384 від 26 серпня 2020 року, і суд апеляційної інстанції таких підстав не установив.
На основі цих обставин і висновків Суд констатує, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною і позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права під час їхнього вирішення.
Помилка полягає у застосуванні постанови Уряду № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і, відповідно, не застосувані постанови Кабінету Міністрів України № 289 від 3 квітня 2019 року «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», яка підлягала застосуванню.
Внаслідок цього суд апеляційної інстанції хоч і ухвалив правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог у межах періоду служби в нічний час згідно з наказами від 24 лютого 2022 року № 79о/с, від 26 лютого 2022 року № 81о/с, втім зробив це на основі помилкових мотивів. Із урахуванням висновків Суду по суті доводів і вимог касаційної скарги, указаний недолік судового рішення може бути усунений шляхом зміни його мотивувальної частини.
Також допущена апеляційним судом помилка у застосуванні норм матеріального права призвела до ухвалення незаконного й необґрунтованого судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо періоду служби ОСОБА_1 у нічний час з 9 березня 2022 року до 15 липня 2022 року.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/ym33t6c9
Зареєструватися на вебінар лектора «Робота адвоката з військовим обліком». http://tinyurl.com/2hae3xyf