Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту (СНПК), а саме:

1. Міжнародно-правова рамка кваліфікації та відповідальності за сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту.

• 1.1. Загальний огляд СНПК.
• 1.2. Кваліфікація СНПК відповідно до положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

2. Національне законодавство та особливості розслідування сексуального насильства в умовах збройного конфлікту.

• 2.1. Статистичні дані офісу генерального прокурора.
• 2.2. Оновлення у Кримінальному кодексі України. Що змінилося?
• 2.3. Процесуальні особливості розслідування СНПК.
• 2.4. Особливості доказування справ, пов’язаних з СНПК.
• 2.5. Співпраця України з міжнародними організаціями та іншими країнами.

3. Захист прав потерпілих та роль адвоката.

• 3.1. Міжнародні та національні механізми отримання репарацій.
• 3.2. Процесуальні правила подання заяви на отримання репарацій в МКС.
• 3.3. Законодавчі ініціативи.

У рамках характеристики сексуального насильства в умовах збройного конфлікту (СНПК) акцентовано на наступному:

1. Міжнародно-правова рамка кваліфікації та відповідальності за сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту.

1.1. Загальний огляд СНПК

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, включає:

• зґвалтування;
• сексуальне рабство;
• примушування до проституції;
• примусова вагітність;
• примусовий аборт;
• примусова стерилізація;
• примусовий шлюб;
• примусове оголення;
• інші форми сексуального насильства порівнянної тяжкості, які вчиняються проти жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків в умовах збройного конфлікту.

І цей перелік злочинів не є вичерпним.

Положення установчих документів спеціальних міжнародних органів:

1. СтатутМТКЮ:стаття5(g) визначає зґвалтування як злочин проти людяності;
2. Статут МКТР: стаття 3(g) визначає зґвалтування як злочин проти людяності, а стаття 4 визначає зґвалтування, примушування до проституції та непристойні дії будь-якого виду як серйозне порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій та Додаткового протоколу II;
3. UNTAET/REG/2000/15, Розділ 6(1)(b)(xxii) та 6(1)(e)(vi): зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність … примусова стерилізація або будь-яка інша форма сексуального насильства є серйозним порушенням Женевських конвенцій, а також серйозними порушеннями Статті 3, спільної для чотирьох Женевських конвенцій;
4. Статут СССЛ: стаття 2(g) перераховує зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність та будь-які інші форми сексуального насильства як злочини проти людяності, а стаття 3(e) перераховує посягання на особисту гідність, зокрема, принизливе і таке, що принижує гідність, поводження, зґвалтування, примусову проституцію та будь-які форми непристойних дій як серйозні порушення статті 3, що є спільними для Женевських конвенцій та Додаткового протоколу II.

1.2. Кваліфікація СНПК відповідно до положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду

1. Стаття 6: Геноцид.
2. Стаття 7: Злочин проти людяності.
3. Стаття 8: Воєнний злочин.

• СНПК як воєнний злочин:

Для того щоб сексуальне насильство кваліфікувалося як воєнний злочин, має бути дві важливі складові:

1) Злочин має відбуватися в умовах збройного конфлікту (бути пов’язаним з ним);

2) Наявність злочину сексуального характеру.

Дослідження МКЧХ щодо звичаєвого права (правило 156): «Хоча зґвалтування було заборонено Женевськими конвенціями, воно не було прямо закріплено як серйозне порушення ані в Конвенціях, ані в Додатковому протоколі І. Проте воно має розглядатись як серйозне порушення на тій підставі, що є рівнозначним нелюдському поводженню, або умисному заподіянню тяжких страждань, або серйозної шкоди здоров’ю».

ICTY, The Prosecutor v. Prlić et al. МКТЮ постановив, що нелюдське поводження відповідно до статті 2 Статуту МКТЮ може включати «будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканості будь-якої особи із використанням погроз, залякування або фізичної сили, таким чином, щоб принизити або образити жертву».

Стаття 4 Статуту МКТР передбачає розповсюдження юрисдикції Трибуналу на злочини зґвалтування, примушення до проституції та будь-які форми посягання на статеву недоторканість особи.

• СНПК як злочин проти людяності:

Закон №10 Контрольної Ради Союзників, створеної після 2 Світової війни став першим міжнародно-правовим документом, який прямо включив зґвалтування до переліку злочинів проти людяності (стаття 2(1)(c)).

Щоб вважатися злочином проти людяності, сексуальні злочини повинні бути скоєні як «частина широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого на будь-яке цивільне населення, усвідомленням такого нападу».

• СНПК як злочин геноциду:

Злочинні діяння, що мають на меті повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

СНПК може підпадати під геноцид за умови, якщо:

• 1) є частиною навмисної стратегії винищення певної групи.
• 2) використовується як засіб руйнування соціальних структур та ідентичності групи.
• 3) спрямоване на запобігання народженню або зміну етнічної приналежності дітей.

Стаття 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року закріплює п’ять основних форм злочину геноциду, серед яких СНПК може стосуватися:

a) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу;

b) умисне створення таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення.

Case law:

• Нюрнберзький процес Статут Нюрнберзького трибуналу серед воєнних злочинів не визначав конкретні акти СНПК, а використовував достатньо загальні поняття, наприклад, вбивства та жорстоке поводження з цивільним населенням. Разом з тим, аналіз матеріалів Нюрнберзького трибуналу засвідчив, що предметом його розгляду були в т.ч. злочини СНПК, що кваліфікувалися як воєнні злочини (без виокремлення в окрему категорію). У обвинувальному висновку вбивства жінок цивільного населення, тіла яких знайшли з відрізаними грудьми та іншими численними слідами тортур після звільнення Сталінграду, були кваліфіковані як вбивства та жорстоке поводження з цивільним населенням з або на окупованій території (розділ ІІІ «Воєнні злочини»).

• The Prosecutor v. Jean-Paul Akayesu; ICTR став першим міжнародним трибуналом, який визнав, що зґвалтування та сексуальне насильство можуть кваліфікуватися як злочини геноциду, у своєму знаковому рішенні у справі «Prosecutor v. Jean-Paul Akayesu» від 2 вересня 1998 року (справа № ICT R 96-4-T). «…сексуальне насильство було невід’ємною частиною процесу знищення, який безпосередньо спрямовувався на жінок тутсі та безпосередньо сприяв знищенню їх самих та групи тутсі в цілому». Знаковість рішення: Трибунал наголосив на відсутності необхідності доводити наявність обставин примусу демонстрацією фізичної сили. Натомість примус може здійснюватися шляхом погроз, залякування, вимагання, інших форм тиску. І за певних обставин примус (примусові обставини) може бути невід’ємною складовою таких обставин, як збройний конфлікт і військова присутність.

Як на міжнародному, так і на національному рівнях до злочинів геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів (а, відповідно, і до СНПК, як складової частини одного із таких злочинів) не застосовуються будь-які строки давності притягнення до відповідальності.

2. Національне законодавство та особливості розслідування сексуального насильства в умовах збройного конфлікту.

2.1. Статистичні дані офісу генерального прокурора

Сексуальне насильство в умова конфлікту (СНПК) дані станом на 1 липня 2025 року:

368 фактів СНПК зафіксували прокурори з початку повномаштабної військової агресії РФ:

• 136 – чоловіки;
• 232 – жінки;
• 19 – неповнолітні (18 – дівчат, 1 – хлопець).

Серед злочинів наявні такі види:

Зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами тощо.

Розкриття злочинів 119 фактів.

За виявленими фактами сексуального насильства на окупованих територіях Київської, Чернігівської, Херсонської, Харківської та Миколаївської областей, повідомлено про підозру 85 військовослужбовцям РФ (з них 5 за злочини минулих років).

Скеровано до суду 44 обвинувальних актів щодо 57 осіб, 18 осіб засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі – 11 до 12 років, 2 – до 10 – 11 років, 5 за сукупність кримінальних правопорушень, до 15 років, 4 вироки щодо 9 осіб не набрали законної сили.

2.2. Оновлення у Кримінальному кодексі України. Що змінилося?

Верховна Рада України 09 жовтня 2024 року ухвалила імплементаційний Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього», (реєстр. №11484), який є завершальним кроком у процесі ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Закон адаптує кримінальне та кримінальне процесуальне законодавства України до положень права Європейського Союзу, а саме узгоджує положення КК України з нормами Римського статуту МКС та забезпечує кримінально-правове переслідування за найбільш тяжкі міжнародні злочини (злочин геноциду, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини).

Відповідний євроінтеграційний закон набрав чинності 24 жовтня 2024 року.

Запроваджується кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири в разі вчинення підлеглим злочину агресії, воєнних злочинів, застосування зброї масового знищення, геноциду, злочину проти людяності.

Включення до ККУ нового складу злочину «Злочини проти людяності», який передбачає кримінальну відповідальність у разі умисного вчинення в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення.  Притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення злочину апартеїду, винищення, вбивств.

Незастосування строків давності та можливість призначення довічного позбавлення волі в разі вчинення вищезазначених видів злочинів.

Видозміна складів кримінальних правопорушень:

• Злочин агресії (ст. 437 ККУ): зміна назви з «планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни». Збільшено покарання за вчинення злочину.
• Воєнні злочини (ст. 438 ККУ): зміна назви з «Порушення законів та звичаїв війни». Створення нового складу злочину –порушення законів та звичаїв війни, якщо вони спричинили загибель людини.
• Геноцид (ст. 442 ККУ): розширення сфери настання відповідальності, зокрема, не тільки у разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а і:

• тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
• зґвалтування або інших форм сексуального насильства;
• заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання.

2.3. Процесуальні особливості розслідування СНПК

Основні виклики:

• Відсутність фізичних доказів через час між подією і зверненням;
• Страх і психологічна травма жертв;
• Часто злочини вчиняються без свідків;
• Стигматизація потерпілих (особливо чоловіків).

Методи збору доказів:

• Свідчення потерпілих та свідків;
• Судово-медичні експертиз;
• Фото- та відеофіксація;
• Перехоплення переговорів військових (як доказ наказів на сексуальне насильство).

Розгляд злочинів СНПК за процедурою «in absentia»:

Кримінальний процесуальний кодекс України:

• ст. 323 КПК– можливість заочного судового розгляду у разі розшуку обвинуваченого;
• ст. 139 КПК– особливості повідомлення про підозру за відсутності особи
• ст. 297-1– 297-5 КПК– спеціальне досудове розслідування (in absentia) щодо осіб, які переховуються від слідства;
• ст. 438 ККУ– кваліфікація воєнних злочинів (у тому числі СНПК), що підпадають під заочне провадження.

Глава 24-1 КПК України:

1) наявність обставин, які свідчать про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на ТОТ України, або на території держави, визнаної ВРУ державою-агресором, та/або відомостей про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук;

2) існують відомості про те, що людина переховується від слідства/суду та свідомо хоче уникнути кримінальної відповідальності.

Заочні (in absentia) кримінальні провадження можуть бути лише щодо повнолітніх підозрюваних/обвинувачених.

Кримінальні провадження за фактами СНПК здійснюються у формі закритих судових засідань.

2.4. Особливості доказування справ, пов’язаних з СНПК

Практика МКС: доведення факту наявності примусових обставин, які зробили згоду неможливою, є достатнім для притягнення особи до відповідальності за вчинення сексуального насильства.

До обставин примусу належать збройний конфлікт та військова присутність.

МКТР «Прокурор проти Жан-Поля Акаєсу»: «погрози, залякування, вимагання та інші форми примусу, які спрямовані на досягнення страху та відчаю, можуть становити примус, та примус може бути невід’ємним у певних обставинах, таких як збройний конфлікт або військова присутність…».

МКТЮ «Прокурор проти Драголюба Кунарака, Радомира Кови і Зорана Вуковіка»: «вузький акцент на силі або загрозі сили може дозволити порушникам уникнути відповідальності за сексуальну активність, на яку інша сторона не погодилася, користуючись примусовими обставинами й не покладаючись на фізичну силу…».

Правила процедури та доказування МКС:

• згода не може бути презюмована на підставі будь-яких слів або поведінки потерпілої особи, коли сила, загроза силою, примус або використання вимушених обставин підірвали здатність потерпілої особи дати «добровільну» та «справжню» згоду;
• згода не може бути презюмована на підставі будь-яких слів або поведінки потерпілої особи, коли у неї відсутня здатність давати «справжню» згоду;
• згода не може бути презюмована на підставі мовчання або відсутності опору потерпілої особи у відповідь на передбачуване сексуальне насильство;
• довіра, характер і схильність до статевих зв’язків потерпілої особи або свідка не можуть бути презюмовані на підставі попередньої або подальшої поведінки сексуального характеру потерпілої особи або свідка.

Види доказів:

1. Допити потерпілих та свідків (ч. 11 ст. 615 КПК: показання, отримані в умовах воєнного стану за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, можуть бути використані як доказ у суді).
2. Фото- та відеоматеріали (електронні докази) як докази загалом можуть бути прийнятними в суді, але це вимагає правильного обґрунтування.
3. Документальні докази (наприклад військові накази та комунікація, звіти міжнародних організацій).
4. Судово-медичні та судово-психологічні експертизи.

2.5. Співпраця України з міжнародними організаціями та іншими країнами

3 травня 2022 року було підписано Меморандум про співробітництво між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, що ґрунтується на взаємодії між Урядом України та Спеціальною представницею Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту задля запобігання сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, та реагування на нього.

У 2022 році Польща, Литва та Україна створили Спільну слідчу групу (ССГ) для розслідування агресії рф та її воєнних злочинів на території України (Joint Investigation Team — JIT), до якої згодом приєдналися інші країни, Офіс Прокурора МКС, Європол. Підписано Меморандум про взаєморозуміння з Міністерством юстиції Сполучених Штатів Америки. У 2023 році розширено мандат розслідування, яке окрім воєнних злочинів також включає розслідування злочину геноциду.

Створено Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA). 3 липня 2023 року ICPA розпочав роботу в Гаазі на базі Євроюсту. Завдання: сформувати першу функціональну структуру для міжнародної співпраці у документуванні та розслідуванні злочину агресії проти України, що стане фундаментом майбутнього Спецтрибуналу.

База даних доказів основних міжнародних злочинів (CICED), створена Євроюстом з метою зберігання інформації для спільних розслідувань міжнародних злочинів рф (частина функціонування ICPA). Доступ до захищеної бази даних мають українські прокурори, представники Євроюсту, а також прокурори країн партнерів, які проводять власні розслідування воєнних злочинів рф.

• Сполучені Штати Америки;
• Європейський Союз;
• Рада Європи;
• Двостороння співпраця.

3. Захист прав потерпілих та роль адвоката

Роль адвоката у супроводі потерпілих від СНПК є комплексною та включає:

1. Надання консультацій щодо правових механізмів захисту.
2. Допомогу у зборі доказів та документуванні злочину.
3. Представництво інтересів у правоохоронних органах та судах. Сприяння отриманню компенсацій.
4. Захист психологічного стану клієнта та мінімізацію ризиків повторної віктимізації.

Успішний правовий супровід потребує міждисциплінарного підходу, що поєднує правові знання, соціальну чутливість та міжнародний досвід.

Директива Європейського парламенту та Ради ЄС 2012/29/ЄС від 25 жовтня 2012 року про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту потерпілих від злочину, а також про заміну Рамкового рішення 2001/220/ПВС Ради ЄС.

3.1. Міжнародні та національні механізми отримання репарацій

Національні механізми отримання репарацій:

Судові:

• Цивільний позов в межах кримінального провадження;
• Окремий цивільний позов без кримінального провадження.

Адміністративні:

• Відшкодування майнової шкоди;
• Відшкодування збитків жертвам порушень прав людини в місцях несвободи;
• Невідкладні тимчасові репарації.

Міжнародні механізми отримання репарацій:

• Міжнародний реєстр збитків та компенсаційний механізм;
• МКС / ЄСПЛ.

Стаття 75 Римського статуту передбачає компенсації потерпілим:

Суд установлює принципи, що стосуються компенсацій потерпілим або їхнім правонаступникам, включаючи реституцію, компенсаційну виплату і реабілітацію. На цій основі Суд може у відповідь на прохання або, за виняткових обставин, з власної ініціативи визначити у своєму рішенні масштаби й розмір будь якої шкоди і збитків, заподіяних потерпілим або їхнім правонаступникам, та заявляє про принципи, на підставі яких він діє. Суд може винести розпорядження безпосередньо стосовно особи, визнаної винною, про компенсації потерпілим або стосовно потерпілих у належній формі, включаючи реституцію, компенсаційну виплату та реабілітацію.

Призначення репарацій в межах МКС:

• Судова природа надання репарацій;
• Надання допомоги Цільовим фондом.

Суб’єкти отримання репарацій (п.85 Правил процедури та доказування МКС):

• безпосередньо постраждалі;
• опосередковано постраждалі (члени сім’ї безпосередньо постраждалих / особи, які намагались запобігти злочину / особи, яким було завдано шкоди при допомозі або втручанні від імені постраждалих);
• юридичні особи.

Справи МКС усфері надання репарацій, в т.ч. за СНПК: «Прокурор проти Томаса Лубанги Дайло», «Прокурор проти Жермена Катанги», «Прокурор проти Ахмада Аль-Факі Аль-Махді», «Прокурор проти Боско Нтаганди», «Прокурор проти Домініка Онгвена».

3.2. Процесуальні правила подання заяви на отримання репарацій в МКС

1. Письмова заява про запит рішення МКС про накладення репарацій(шляхом звернення до Секції з питань участі постраждалих та репарацій, правило 94 Правил процедури та доказування).

2. Судовий розгляд та прийняття рішення про накладення репарацій шляхом ухвалення постанови.

3. Процесуальні особливості реалізації права постраждалої особи на власного юридичного представника.

Заява в категорії A2.4 «Сексуальне насильство» Дія:

• Ви постраждали від сексуального насильства;
• Акти сексуального насильства були завдані внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, починаючи з 24 лютого 2022 року;
• Акти сексуального насильства були вчинені в межах міжнародно-визнаних кордонів України, включаючи тимчасово окуповані території та територіальні води, або акти сексуального насильства були вчинені за межами території України, але безпосередньо пов’язані з подією, що сталася на території України.

3.3. Законодавчі ініціативи

1. Закон України «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій» (від 20 листопада 2024 року № 4067-IX ). Набрання чинності:18.06.2025:

• Закріплено на законодавчому рівні поняття «сексуальне насильство, пов’язане із збройною агресією Російської Федерації проти України»;
• Комісія з розгляду питань, пов’язаних з визнанням особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією РФ проти України;
• Інститут невідкладних проміжних репарацій. Передбачено створення Фонду виплати невідкладних компенсацій і джерела його наповнення.

2. Закон України «Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» (від 20 листопада 2024 року № 4071-IX).

3. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту» (від 05 червня 2023 року, реєстр. № 9351).

Першоджерело - https://tinyurl.com/m6f5wf26