Огляд посібника Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини

«Ді Джей та А – К.Р. проти Румунії» (D.J. and A.-K.R. v. Romania), заява № 34175/05

77. Суд зазначає, що першій заявниці та її доньці дійсно забороняли виїжджати за межі країни з 9 серпня 2006 року по 11 вересня 2006 року, тобто протягом приблизно одного місяця. Проте Суд повинен проаналізувати статус заявників як «потерпілих» відповідно до конкретних обставин справи. У зв’язку з цим він нагадує, що заявник не перестає мати статус потерпілого у розумінні статті 34, якщо національна влада чітко або фактично не визнає, а потім відшкодує порушення, на які він стверджує. Рішення або захід, сприятливий для заявника, в принципі недостатній для позбавлення статусу жертви за відсутності таких заходів визнання та відшкодування.

78. У цій справі Суд зазначає, що у своєму рішенні від 11 вересня 2006 року Суд у справах неповнолітніх та у справах сім’ї скасував рішення про заборону виїзду з країни після того, як встановив, що воно є незаконним щодо юрисдикції. Тому Суд вважає, що цим рішенням Суд у справах неповнолітніх та у справах сім’ї визнав, принаймні фактично, порушення права заявників на свободу пересування.

79. Залишається розглянути, чи може рішення суду у справах неповнолітніх та сімей від 11 вересня 2006 року бути належним відшкодуванням для першої заявниці та її доньки, тим більше, що перша заявниця не повідомила Суд про позов на відшкодування збитків державі. У зв’язку з цим Суд нагадує, що він уже неодноразово ухвалював рішення згідно зі статтею 41 Конвенції, що висновок про порушення сам собою забезпечує достатню справедливу сатисфакцію заявнику. Більше того, з огляду на швидкість, з якою оскаржуване рішення було скасовано, а саме приблизно один місяць, Суд вважає, що рішення суду у справах неповнолітніх та сімейних справ від 11 вересня 2006 року було достатнім для повного вирішення спору. Крім того, Суд зазначає, що перша заявниця та її дочка змогли виїхати з Румунії 23 вересня 2006 року, коли вони виїхали до Сполучених Штатів.

80. Отже, Суд доходить висновку, що перша заявниця та її донька більше не є жертвами будь-якого порушення статті 2 Протоколу № 4 у розумінні статті 34 Конвенції, що ця частина скарги є несумісною ratione personae з положеннями Конвенції у значенні пункту 3 статті 35, і що вона має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35.

«Діаманте та Пелісіоні проти Сан Маріно» (Diamante and Pelliccioni v. San Marino), заява № 32250/08

212. Сторони не заперечували, що рішення про заборону виїзду з території Сан-Маріно у цій справі були сумісними із внутрішнім процесуальним законодавством та мали основу в національному правовому порядку.

213. Що стосується законної мети, на яку посилається Уряд, Суд повторює свою попередню оцінку, згідно з якою не було об’єктивних підстав, що підтверджували б страх перед викраденням другої заявниці її матері. Проте, маючи на увазі, що у відповідний час Сан-Маріно не був учасником Гаазької конвенції, Суд визнає, що національні суди були зобов’язані видавати вказівки, які могли б забезпечити альтернативний захист від будь-якої такої ситуації. Отже, за цих обставин Суд готовий визнати, що цей захід мав на меті підтримку «публічного порядку» та захист прав інших осіб.

214. Суд зазначає, що у цій справі другий заявник був обмежений територією Сан-Маріно принаймні з 22 лютого 2008 року по 11 серпня 2008 року. З огляду на нетривалий термін обмеження, Суд вважає, що розглянутий захід було пропорційним переслідуваній меті.

215. Відповідно, не було порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Джерело: «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини» — тематичний посібник, автором якого є Павло Пархоменко — голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, лектор Вищої школи адвокатури НААУ, зокрема, базового курсу з основ дружнього до дітей правосуддя і спецмодулів проєкту «Адвокат дитини: від новачка до профі»

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://bit.ly/3MFlsr6

* Посібник видано в межах проєкту, що реалізується ГО «ВГЦ «Волонтер» спільно з МКР з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва ДФ ООН (ЮНІСЕФ) в Україні