Максим Панченко, адвокат, доктор юридичних наук, член Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, член Комітету з трудового права НААУ, провів у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Актуальні питання соціального захисту адвоката».

Лектор сфокусував увагу на найбільш болючому та проблемному питанні – отримання адвокатами допомоги по безробіттю.

Загальний порядок реєстрації безробітних встановлено Законом України «Про зайнятість населення» та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим Постановою КМУ від 19 вересня 2018 року № 792.

Спрощений порядок реєстрації запроваджений Постановою КМУ «Деякі питання реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, нарахування та виплати допомоги по безробіттю на період дії воєнного стану» (Постанова про реєстрацію безробітних під час війни) від 19 березня 2022 року № 334 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо деяких питань функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в період воєнного стану» (Закон про безробіття в умовах війни) від 21 квітня 2022 року.

У системному аналізі законодавства, Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Податкового кодексу України, резюмовано, що адвокат є самозайнятою особою, яка забезпечує себе роботою самостійно та здійснює незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У розрізі судової практики лектором проаналізовано динаміку правових позицій у питанні отримання адвокатом статусу безробітного та підсумовано, що суди неоднаково підходять до вирішення даного питання.

Деякий час домінуючою була позиція Вищого адміністративного суду, сформульована в Ухвалі від 28.04.2015 року. Суд зауважував, що для встановлення того, чи відноситься адвокат до зайнятого населення, та, відповідно, для вирішення питання про можливість надання йому статусу безробітного, відповідач мав встановити:

• по-перше, чи адвокат фактично здійснює адвокатську діяльність у формах, передбачених законодавством;
• по-друге, чи здійснює адвокат незалежну професійну діяльність в розумінні Податкового кодексу України.

Натомість, відповідачем вказані обставини не встановлювалися, тоді як висновок про здійснення позивачем адвокатської діяльності зроблено виключно на підставі наявності у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що є безпідставним для прийняття наказів про припинення виплати допомоги по безробіттю та щодо повернення незаконно отриманих коштів безробітним.

Проте 31 травня 2018 року правовий висновок 2015 року було змінено Постановою ВСУ від 31 травня 2018 року (КЦС) у справі № 750/9213/16-ц.

У Постанові ВС (КЦС) від 06.10.2021 року по справі № 754/17336/19 Суд зазначив, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу поновлення ним права на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від його реєстрації в органах Державної фіскальної служби України.

Наразі єдиним рішенням на користь адвоката у відносинах з центром зайнятості є правовий висновок, сформульований у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №137/558/17-ц від 28.10.2019 року. У зазначеному рішенні Суд зосередив увагу на тому, що адвокат не мав фактичної можливості займатися адвокатською діяльністю. У контексті даного спору ключовим правовим питанням є питання щодо збереження статусу безробітного за особою, яка отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та відразу його зупинила.

Досить однозначно підходить до вирішення цього питання практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Gaygusuz v. Austria, § 41, Суд встановив, що право на термінову матеріальну допомогу – допомога за системою соціального забезпечення, пов’язана з виплатою внесків в фонд страхування на випадок безробіття – було, наскільки це було передбачено чинним законодавством, майновим правом для цілей статті 1 Протоколу № 1, тобто є позитивним обов’язком держави.

У справі Klein v. Austria, § 57, було зазначено, що право на соціальну допомогу, яка виплачувалася з програми пенсійного забезпечення адвокатів, було пов’язане з виплатою внесків, та коли такі внески були зроблені, відповідній особі не може бути відмовлено в такій допомозі. Таким чином, внески в пенсійний фонд можуть, за певних обставин і відповідно до національного законодавства, створювати право власності (Kjartan Asmundsson v. Iceland, § 39; Apostolakis v. Greece, §§ 28 та 35; Bellet, Huertas and Vialatte v. France (ухв.); Skorkiewicz v. Poland (ухв.)).

У разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов’язків платника соціальних внесків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника внесків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://bit.ly/3VR24Kw

Про зміни в оподаткуванні адвокатської діяльності детально дізнавайтеся у тематичному матеріалі від Advokat Post: https://bit.ly/3WXqNy6

Цікаві публікації лектора:

• «Судова перспектива поновлення на посаді державних службовців після їх звільнення під час змін в організації виробництва і праці» — https://bit.ly/3WB3EkT
• «Негласні слідчі (розшукові) дії, підстави, види, недопустимість результатів» — https://bit.ly/3WxLVLb

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://bit.ly/3gl0otC