«Адвокати мали змогу ретельно проаналізувати законодавчі засади та фундаментальну судову практику щодо захисту ембріона та трансплантації людських органів і тканин, а також дослідити досвід зарубіжних країн» - Наталія Чорновус
Захист ембріона і трансплантація людських органів і тканин – саме ці теми вивчаються під час ІV етапу онлайн-курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини».
Про підсумки навчання та вивчений матеріал докладно розповідає тренер Курсу, адвокат, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Наталія Чорновус.
На цьому етапі учасники мали змогу дослідити таке важливе питання, як встановлення початку життя, зануритися у законодавче поле регулювання правового статусу ембріона.
Як зазначає тренер Курсу, правовий статус ембріона людини на сьогодні не має належного правового регулювання. Єдиної точки зору на юридичний статус ембріона не існує ні в нормативно-правових актах, ні в актах міжнародного чи національного законодавства.
Для визначення статусу необхідно встановити момент початку життя – одна з концепцій – початок функціонування нервової системи.
Загалом на сьогодні існують такі Концепції:
1.Ембріональна – виходить із того, що право людини на життя виникає до моменту народження – право людини на життя повинно виникати безпосередньо із моменту зачаття
2.Натусіальна – за якою життя починається з моменту народження
Учасники також мали змогу дослідити досвід зарубіжних країн у питанні визначення початку життя. Наприклад, у Франції життя людини захищається державним законом через 10 днів після зачаття, у Данії – після 12 тижнів, у Швеції –після 20 тижнів. Натомість Японія та багато інших країн визначають, що життя юридично захищається лише після народження.
Окрему увагу під час опанування навчальної складової відіграє вивчення практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, до ознайомлення учасників було запропоновано знакове рішення у справі «Во проти Франції», у якому суд, розглядаючи справу дійшов висновку, що питання про те, з якого моменту виникає право людини на життя, повинно вирішуватись на національному рівні, оскільки, по-перше, у більшості держав серед тих, які ратифікували Конвенцію, зокрема у Франції, це питання однозначно не вирішене і залишається предметом публічних дебатів; по-друге, між європейськими державами загалом немає правового чи наукового консенсусу щодо визначення початкового моменту життя. Усталена судова практика Франції та зміст останніх парламентських дебатів щодо питання криміналізації дій особи, які призвели до ненавмисного переривання вагітності, свідчать про те, що природа та юридичний статус ембріона чи плоду наразі не є визначеними у законодавстві Франції. Окрім того, у проєктах законів Франції із зазначеного питання передбачено, що різні інститути та особи мають бути залучені до охорони та захисту ембріона чи плоду. Природа і правовий статус ембріона чи плоду не є визначені також і на європейському рівні загалом. Принаймні, більшість європейських держав визнають, що людський ембріон належить до людського роду. На думку Суду, потенціал і здатність ембріона людини стати людиною вимагають його захисту в ім’я людської гідності, однак це не вимагає розглядати його як людину, якій належить право на життя у значенні ст. 2 Конвенції.
Наступна тема, яку прослухали учасники, була присвячена трансплантації людських органів та тканин, слухачі досліджували, зокрема, різні правові моделі правового регулювання вилучення органів у померлих осіб — «презумпція згоди» та «презумпція незгоди».
«Презумпція згоди» також відома в юридичній літературі як «передбачувана згода», або «модель заперечення». Відповідно до неї вилучення та використання органів від померлого здійснюється у випадку, якщо померлий за життя не висловлював заперечень проти цього, або якщо заперечення не висловлюють його родичі чи законні представники. Проте у випадку, якщо установу охорони здоров’я на момент вилучення повідомлено про те, що за життя певна особа, її родичі або законний представник заявили про свою незгоду на вилучення його органів і (або) тканин після смерті, то вилучення не проводиться.
«Презумпція згоди» застосовується в Бельгії, Білорусії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, й Австрії, Великій Британії.
Що стосується «презумпції незгоди», то вважається, що кожна людина заздалегідь незгодна з тим, що її органи буде пересаджено іншій людині. Згадана презумпція діє у США, Данії, в Україні.
Кожна з моделей правового регулювання трансплантації органів від померлого донора має переваги та недоліки. Презумпція згоди дає кращий результат щодо кількості вилучених трансплантатів, а презумпція незгоди ефективніша щодо забезпечення права особи на життя і тілесну недоторканність та запобігає злочинам у сфері трансплантології.
Негативним прикладом застосування презумпції згоди став Китай, де проблему нестачі донорського матеріалу вирішують шляхом вилучення органів у страченого ув’язненого. Для цього необхідно три умови: по-перше, якщо не вимагається тіло ув’язненого; по-друге, якщо ув’язнений дав згоду; по-третє, якщо родичі ув’язненого теж дали згоду. Проте є твердження, що Китай не дотримується цих умов. Страти планувалися на день трансплантації. Було підраховано, що держава отримує дві-три тисячі органів у рік від страчених засуджених. Проте така практика не може слугувати зразком для інших держав, адже незалежно від правового статусу фізичних осіб, мають бути дотримані та захищені основоположні права потенційних донорів.
Дискутуючи на окреслену тематику, учасники зазначили, оскільки в Україні трансплантація – не розвинута галузь, громадяни не обізнані у своїх правах щодо можливості стати донором, відтак не будуть давати згоди на вилучення у них органів після смерті, через те, що побоюватимуться в разі настання нещасного випадку чи іншої загрози їх життю не отримати належної медичної допомоги.
Таким чином, під час IV етапу учасники ретельно проаналізували законодавчі засади захисту ембріона та трансплантації людських органів і тканин, дослідили досвід зарубіжних країн та фундаментальну судову практику, а також шляхом виконання творчих завдань отримали необхідні інструменти захисту прав людини, що свідчить про практичну орієнтованість та цінність навчання.
Про установчу зустріч учасників і тренерів онлайн-курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини» детально за посиланням: https://tinyurl.com/m6wj3je9
Корисні посилання
Human Right Education for Legal Professionals (Help) http://surl.li/kimrz
Дізнатися про попередній досвід колег по проходженню курсу:
·Тренер курсу Наталія Маркочева: курс є дуже корисним для адвокатів, сферою професійних інтересів яких є медичне право https://tinyurl.com/23cnusth
·Тренер курсу Оксана Міськів: навчальний курс є досить практичним та унікальним, оскільки поєднує в собі не лише теоретичні напрацювання у даній галузі права та національне законодавство, але й включає національну судову практику та практику ЄСПЛ стосовно актуальних проблем медичного права. https://tinyurl.com/2p9d3pcx
·Тренер курсу Вікторія Валах: «Онлайн курс містить у собі усю необхідну добірку практичного матеріалу» https://tinyurl.com/ms2avy9v
·Тренер курсу Зінаїда Чуприна: Курс програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини», безумовно, є неоціненним джерелом знань у царині медичного права, які так потрібні в адвокатській діяльності https://tinyurl.com/3j6wavca
·Тренер курсу РЄ HELP Олександр Корнага: Багатогранність та насиченість перших модулів закладає підвалини успішного проходження Курсу, а найголовніше – якісного та плідного застосування отриманих знань у щоденній практиці адвоката https://tinyurl.com/yck9ned7
·Про навчання адвокатів на платформі HELP РЄ http://surl.li/kimzq
·Установча зустріч учасників і тренерів онлайн курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини» http://surl.li/kimzz
·Адвокати поглибили й удосконалили знання з медичного права: завершився 5-й набір Курсу https://tinyurl.com/8pj87t46
·Навчання та знання — це зброя, яка не вбиває. Чи достатньо у нас з вами зброї? — виступ Савви Кузьменка на Конференції мережі HELP 2022 http://surl.li/kinag