Лектор докладно проаналізував разом з учасниками спадкові правовідносини в умовах воєнного стану, а саме:

• 1. Дефініція спадкування.
• 2. Підстави та момент відкриття спадщини.
• 3. Державна реєстрація смерті.
• 4. Зниклі безвісти ≠ померлі.
• 5. Відомості про смерть ≠ смерть.
• 6. Труднощі при реєстрації смерті.
• 7. Пошуки оптимального варіанту.
• 8. Місце відкриття спадщини.
• 9. Можливості екстериторіального оформлення спадкових прав.
• 10. Строки.
• 11. Нерідкісні випадки та тренди.
• 12. Виклики для адвоката.
• 13. Можливості та нова роль адвоката.

У рамках характеристики спадкових правовідносин в умовах воєнного стану акцентовано на наступному:

1. Дефініція спадкування

Дефініція спадкування міститься в Цивільному кодексі Україні, зокрема у ст. 1216:

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

2. Підстави та момент відкриття спадщини

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається:

• Внаслідок смерті особи.
• Державна реєстрація.

• Внаслідок оголошення особи померлою.
• Судовий порядок.

3. Державна реєстрація смерті

Обов’язковість та правові підстави:

1. Ст. 49 ЦКУ: державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

2. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (ст.ст. 2,3): державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”.

Фактичні підстави для реєстрації смерті органом ДРАЦС (ст. 17 Закону):

• документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;
• рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

4. Зниклі безвісти ≠ померлі

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, – особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначається цим Законом та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах.

5. Відомості про смерть ≠ смерть

Смерть фізичної особи:

1. Біологічна – з моменту настання біологічної смерті.

2. Юридичний факт і акт цивільного стану – з моменту державної реєстрації.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

6. Труднощі при реєстрації смерті

Неможливо отримати лікарське свідоцтво про смерть:

• відсутній фізичний доступ до медичних установ (окупована територія/бойові дії/не діють медичні установи);
• відсутнє/невпізнане тіло померлої особи (загиблої);
• логістичні труднощі (перебування зацікавлених осіб у іншому регіоні/за кордоном; порушення транспортного сполучення; небезпечні поїздки).

7. Пошуки оптимального варіанту

1. Адміністративна процедура (органи ДРАЦС, уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин).

2. Оголошення особи померлою.

3. Встановлення факту смерті (зважаючи на процесуальні новели).

8. Місце відкриття спадщини

Згідно із статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”.

9. Можливості екстериторіального оформлення спадкових прав

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» передбачено, зокрема: на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Виключення з імперативу територіальності: Пункт 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ (з’явився на підставі Закону № 3450-IX від 08.11.23).

10. Строки

Згідно із статті 1270 ЦК України встановлені строки для прийняття спадщини:

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Виключення – пункт 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ (з’явився на підставі Закону № 3450-IX від 08.11.23):

У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті. Положення абз. 1 цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, до набрання чинності Законом України № 3450-IX, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.

11. Нерідкісні випадки та тренди:

1. Комморієнти. Комморієнти – особи, які вмирають одночасно, (мається на увазі в межах однієї доби) і які не успадковують один після одного.

1. Насцітуруси. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які живі на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

1. Нестандартні заповіти (запитуємо ВЧ про посвідчення їх).

1. Втрата архівів (спадкові справи, заповіти, правовстановлюючі документи, архіви БТІ).

1. Фактична недоступність архівів (нотаріус не працює, в евакуації, зник, загинув).

1. Проблема незареєстрованих в ДРП прав на нерухоме майно.

1. Обмеження в роботі реєстрів (спадковий, ДЗК, ДРП, боржників, АСВП).

1. Проблема «невидимості спадкоємців».

12. Виклики для адвоката:

• Відсутність базових документів.

• Фактична недоступність або втрата архівів.

• Труднощі визначення статусів та реалізації прав малолітніх/неповнолітніх спадкоємців.

• «Особливості» повноважень адвоката у нотаріальному процесі.

• Проблема доступу до реєстрів.

• Соціальні (роз’єднаність/втрата зв’язків), географічні та логістичні фактори.

• Фінанси.

• Психологічні аспекти клієнта/адвоката.

• Віктимізація/повторна віктимізація.

• Травма/стрес.

13. Можливості та нова роль адвоката

Першоджерело - https://tinyurl.com/yc4trsz4