Лектор докладно проаналізував разом з учасниками ефективні методи врегулювання спадкових спорів, а саме:

• 1. Співвідношення понять «спадковий кейс» та «спадковий спір/конфлікт».
• 2. Загальна характеристика та особливості спадкових кейсів. Практичний погляд.
• 3. Особливості спадкових спорів/конфліктів. Традиції та звичаї.
• 4. Спори/конфлікти у спадкових кейсах.
• 5. Критерії ефективності врегулювання. Як виміряти?
• 6. Доступні адвокату методи врегулювання спадкових спорів.
• 7. Судовий розгляд.
• 8. Врегулювання у нотаріальному процесі.
• 9. «Нетрадиційні/альтернативні методи».
• 10. Роль адвоката при обранні методів.

У рамках характеристики ефективних методів врегулювання спадкових спорів у практиці адвоката акцентовано на наступному:

1. Співвідношення понять «спадковий кейс» та «спадковий спір/конфлікт»

«Спадковий кейс» та «спадковий спір/конфлікт» не є тотожними.

• «Спадковий кейс» складається з багатьох аспектів, оскільки існує багаторівневий спосіб спадкування. «Спадковий кейс» великий за обсягом.

• «Спадковий спір/конфлікт» – це будь-який конфлікт, що виникає у зв’язку з правомірним або неправомірним переходом майна та інших прав і обов’язків від спадкодавця до спадкоємців. «Спадковий спір/конфлікт» набагато менший за обсягом за «спадковий кейс».

2. Загальна характеристика та особливості спадкових кейсів. Практичний погляд

1. Кейси – несподіванки. «Не знав про заповіт», «не міг подумати», «не сподівався», «не очікував агресії з боку інших спадкоємців», не готовий.

2. «Обов’язковість» формальних процесів.

3. Виражена і різнопланова емоційна складова. Багаторівневість емоцій, розмаїття емоцій, приховані емоції, стрес.

4. Часто сторони є родичами або добре знайомі. Багата історія стосунків, непрозорі відносини, «накип минулого».

5. Виражений майновий контекст (ділимо спадковий пиріг).

6. Сильні «немайнові» мотиви і аргументи.

7. Маніпуляції!

8. Специфічний вплив зовнішніх факторів (нотаріальний процес; ускладнення при оформленні документів; складні і непрозорі процедури; негативний досвід; логістика).

9. Відсутність у сторін досвіду участі у спадкових кейсах.

10. Часто є сильні агенти впливу.

11. Ілюзія сталості законодавства і судової практики.

3. Особливості спадкових спорів/конфліктів. Традиції та звичаї

• Сильні емоції рухають процес.

• Сакральний фактор землі.

• Низький рівень договороздатності учасників.

• Вкорінені ілюзії, забобони, вірування.

• Ризики («глухого кута», зіпсування стосунків, краху надій, «соломонового рішення», заморозки/паузи).

4. Спори/конфлікти у спадкових кейсах

1. Явні.

2. Латентні.

3. «Потенційно можливі».

4. «Відкладені».

5. «Мателітні».

5. Критерії ефективності врегулювання. Як виміряти?

Критерії і фактори:

1. Економія ресурсів (часу, грошей, емоцій).

2. Збереження обличчя (не програти, репутаційні ризики).

3. Отримати більше (більша частка, інше майно, більш ліквідне, вигідний порядок користування/поділ в натурі).

4. Розширити поріг (нові горизонти для врегулювання спору, можливість закінчити).

5. Можливість руху вперед (мінімізація паузи, заморозки, «повидла», нові можливості для розвитку бізнесу/особистісного).

6. Доступні адвокату методи врегулювання спадкових спорів

1. «Традиційні методи»:

• Судовий розгляд;
• Врегулювання у нотаріальному процесі.

2. «Нетрадиційні/альтернативні методи»:

• Третейський розгляд;
• Арбітраж;
• Медіація;
• Переговори;
• Гібридні/колаборативні процедури.

7. Судовий розгляд

1. Очікування клієнта.

2. Традиційні ілюзії («Бліцкрігу», остаточного вирішення).

3. Опрацювання стратегії з клієнтом.

4. Формування позиції, доказова база, процесуальне планування/прогнози.

5. Множинність позовів.

6. Мирова угода, як інструмент. Вихід за межі предмета спору – особливості, ризики, практика.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Врегулювання спору за участю судді здійснюється відповідно до ст.ст. 201-205 ЦПК України.

8. Врегулювання у нотаріальному процесі

1. Очікування клієнта.

2. Традиційні ілюзії..

3. Опрацювання стратегії з клієнтом.

4. Формування позиції.

5. Підготовка документів, наповнення спадкової справи.

6. Планування/прогнози.

7. Переговори в нотаріальному процесі.

Договори в нотаріальному процесі:

• про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України);
• про зміну розміру частки (ч. 3 ст. 1267 ЦК України);
• про поділ спадкового майна (ст. 1278? ЦК України).

9. «Нетрадиційні/альтернативні методи»

1. Третейський розгляд.

Відповідно до ЗУ «Про третейські суди» третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейський розгляд – процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Щодо спадкових спорів, то вони дуже рідко підпадають під розгляд третейського суду.

Можливості застосування (п. 2 ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

2. Арбітраж.

Арбітраж у спадкових спорах рідкісна річ, оскільки юрисдикція і практичні можливості застосування, зазвичай, не перетинаються із спадковими кейсами.

Арбітражний розгляд може бути при наявності іноземного елементу, корпоративних прав, великого бізнесу.

3. Медіація.

Відповідно до ЗУ «Про медіацію», медіація – позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

При медіації сторона або учасник процесу:

• залучений до вирішення свого спору;
• самостійно приймає рішення;
• має величезну можливість для маневру;
• має власну юрисдикцію;
• може визначати долю своїх прав та обов’язків.

Можливості застосування (ч. 7 ст. 49, п. 2 ч. 2 ст. 197, п. 5 ч. 5 ст. 198, п. 41 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). При медіації потрібно пам’ятати про легітимацію домовленостей. Пільги щодо судового збору (ч. 1,2 ст. 142 ЦПК України).

4. Переговори.

Переговори більш хаотичний та не контрольований процес:

• без правил;
• без об’єктивних критерій;
• без рівноправ’я сторін;
• без узгодженості процедури;
• без цілі.

Адвокату потрібно встановити правила переговорів, щоб зробити їх ефективнішими.

5. Гібридні/колаборативні процедури.

10. Роль адвоката при обранні методів

Адвокат може самостійно обрати:

• Методи вирішення спору.

• Стадії спору/конфлікту.

• Можливості інтервенції адвоката на різних стадіях спору/конфлікту.

Першоджерело - https://tinyurl.com/mwu62hxv