Забезпечення позову у спорах про поділ частки у статутному капіталі товариства при поділі спільного майна подружжя: актуальна практика судів першої інстанції за 2026 рік
Спори про поділ спільного сумісного майна подружжя, предметом яких є частка у статутному капіталі товариства, часто супроводжуються заявами про забезпечення позову, спрямованими на збереження активів товариства, недопущення відчуження корпоративних прав з метою забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення.
Правова природа таких спорів безпосередньо пов’язана з механізмом трансформації права власності іншого з подружжя на частку статутного капіталу товариства в право вимоги стягнення ½ вартості такої частки. Так, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №127/20586/23 суд зазначив, що предметом спору є саме стягнення ринкової вартості ½ частки у статутному капіталі товариства, а тому під час вирішення питання про забезпечення позову підлягає оцінці ризик зменшення активів товариства до ухвалення рішення у справі, що «може вплинути на ринкову вартість частки відповідача у статутному капіталі товариства». У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що метою забезпечення позову є «збереження активів товариства» та «об`єктивного визначення при вирішенні спору ринкової вартості частки учасника у статутному капіталі товариства». Водночас, Верховний Суд окремо наголосив, що заходи забезпечення позову «лише тимчасово обмежують право особи на розпорядження належним їй майном, однак не впливають на реалізацію права здійснення господарської діяльності юридичної особи».
З аналізу актуальної судової практики за 2026 роки вбачається, що під час вирішення заяв про забезпечення позову суди досліджують:
— наявність реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду;
— співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами;
— зв’язок між заходом забезпечення позову та предметом спору;
— вплив відповідного заходу на господарську діяльність юридичної особи;
— наявність ризику зменшення активів товариства або відчуження корпоративних прав до вирішення спору по суті.
Пропонується детально проаналізувати окремі ухвали судів першої інстанції за 2026 рік для визначення сучасних тенденцій забезпечення позову у спорах про поділ частки у статутному капіталі товариства при поділі спільного майна подружжя.
Ø Ухвала Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2026 року у справі №335/170/25
У межах спору про стягнення компенсації половини вартості майна, внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств, представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача. Заявник обґрунтовував необхідність забезпечення позову тим, що відповідач, «остерігаючись стягнення компенсації 1/2 частки в статутному капіталі», здійснює «відчуження, виведення майна з власності приватних підприємств, з метою приховання реальної вартості частки в статутному капіталі, яка підлягає компенсації». Також заявник посилався на ризик подальшого відчуження нерухомого майна відповідача та зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду про стягнення значної суми грошових коштів. Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви та зазначав, що ухвалою суду від 16.04.2025 року вже було накладено арешт на 26 об’єктів нерухомого майна загальною вартістю 35 170 660,66 грн, тоді як ціна позову складала 24 895 900 грн.
Суд встановив, що предметом спору є саме «стягнення з відповідача компенсації вартості майна, внесеного у власність приватних підприємств у вигляді сум грошових коштів». Оцінюючи доводи заявника щодо ризику відчуження майна, суд зазначив, що матеріали справи «не містять жодних доказів, що б підтверджували обставини активного відчуження майна відповідачем», а посилання заявника щодо намірів відповідача відчужити майно «є лише припущеннями». Суд також врахував, що після розірвання шлюбу відповідач «навпаки набуває у власність об’єкти нерухомого майна». Крім того, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленого заходу забезпечення позову, оскільки загальна вартість майна, на яке вже було накладено арешт, перевищувала суму позовних вимог, а у разі накладення арешту на додаткові об’єкти нерухомості загальна вартість арештованого майна складала б 45 100 134,66 грн.
За результатами розгляду заяви суд дійшов висновку про недоведеність наявності реальних ризиків утруднення або неможливості виконання рішення суду та про неспівмірність заявленого заходу забезпечення позову із предметом спору. У задоволенні заяви про забезпечення позову суд відмовив.
Ø Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/2655/26 від 13.04.2026
У межах справи про поділ спільного сумісного майна подружжя представник позивача просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на усіх рахунках відповідача, в межах ціни позову — 12 827 915,01 грн. Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначав, що:
— під час шлюбу відповідач набув частку у статутному капіталі ТОВ «СТ СОЛЮШНС»;
— частина цієї частки була відчужена за договором купівлі-продажу від 17.01.2025;
— номінальна вартість проданої частини частки становила 20 524 664,03 грн;
— відповідач не передав позивачу половину отриманого доходу;
— відповідач продовжує бути учасником ТОВ та є власником частки у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 5 131 166,01 грн.
Позивач посилався на високу ймовірність приховання або реалізації відповідачем на власні потреби спільного майна та зазначав, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист прав позивача.
За результатами розгляду заяви суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд окремо зазначив, що «саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви». Також суд зазначив, що «достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову». При цьому суд звернув увагу, що позивачем: не надано належних доказів отримання відповідачем грошових коштів від продажу частини частки у статутному капіталі; долучено лише копію акту приймання-передачі частини частки; не доведено реального наміру відповідача відчужити майно або ухилитися від виконання рішення суду. Суд також наголосив, що забезпечення позову: не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача; має застосовуватись із врахуванням принципу співмірності; повинно бути безпосередньо пов’язаним із предметом спору та підтвердженим належними доказами.
Ø Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2026 по справі № 461/2943/26
У межах заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник просив, зокрема:
— накласти арешт на 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Рояль»;
— накласти арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності самого товариства.
Заявник обґрунтовував заяву тим, що предметом майбутнього спору є, зокрема, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у статутному капіталі юридичної особи, а невжиття заходів забезпечення може призвести до відчуження майна та ускладнення виконання рішення суду.
За результатами розгляду заяви суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд зазначив, що заявником не надано жодних доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на: відчуження частки у статутному капіталі товариства; виведення активів; ухилення від виконання можливого рішення суду. Суд окремо зазначив, що «саме лише посилання ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову на невиконання умов договору та потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду в майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування та припущення щодо можливого відчуження майна, не є достатніми підставами для задоволення судом відповідної заяви». Окрему увагу суд звернув на те, що накладення арешту на майно, яке перебуває у власності юридичної особи, може призвести до необґрунтованого втручання у права третіх осіб та перешкод для здійснення господарської діяльності.
Ø Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/2210/24 від 06.04.2026
У межах справи про поділ спільного майна позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту:
— на 50% частки статутного капіталу ТОВ «Агролінії»;
— на квартиру, яка належала відповідачу.
Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначав, що: предметом спору є поділ спільного майна та стягнення значної суми коштів; у відповідача відсутні достатні грошові кошти для можливого виконання рішення суду; залишки коштів на рахунках відповідача становлять близько 23 000 грн; активом, який має вартість та є предметом спору, є саме частка у статутному капіталі товариства. Позивач вказував, що «невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду».
Суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову. Суд наклав арешт на 50% частки статутного капіталу ТОВ «Агролінії», що належали відповідачу. При цьому суд зазначив, що «невжиття зазначених заявником заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду». Також суд вказав, що «вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами». Водночас у частині накладення арешту на квартиру суд відмовив. Ухвала є показовою з огляду на те, що суд окремо аналізував:
— зв’язок між предметом спору та конкретним заходом забезпечення;
— співмірність обраного заходу;
— наявність ризику ускладнення виконання рішення саме щодо корпоративних прав, які є предметом спору.
Ø Ухвала Соборного районного суду м. Дніпра у справі № 201/3361/26 від 20.03.2026
У межах справи про поділ спільного майна подружжя позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування та забезпечення доказів. Позивач зазначав, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:
— фактичну вартість часток відповідача у статутних капіталах ряду товариств;
— розмір доходів відповідача як фізичної особи-підприємця;
— фінансові показники діяльності юридичних осіб, учасником яких є відповідач.
У заяві вказувалось, що відповідна інформація «перебуває у володінні органів податкової служби та не може бути самостійно отримана позивачем». Позивач просив витребувати: фінансову та податкову звітність товариств; податкові декларації ФОП відповідача; документи за 2023 рік та 1 квартал 2026 року.
Суд клопотання задовольнив. Ухвала є показовою з огляду на підхід суду до доказування у спорах щодо поділу корпоративних прав та активів юридичних осіб. Суд прямо зазначив, що «документи щодо фінансової та податкової звітності відповідних господарських товариств, учасником яких є відповідач, а також податкові декларації фізичної особи-підприємця відповідача, є доказами, які можуть містити відомості про обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору про поділ спільного майна подружжя».
Ø Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2026 у справі № 461/2943/26
У межах заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник просив накласти арешт:
— на нерухоме майно;
— на 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Рояль»;
— на нерухоме майно, яке перебуває у власності самого товариства.
Заявник зазначав, що предметом майбутнього позову буде розірвання договору про поділ майна подружжя; визнання права власності на 1/2 частину майна; стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у статутному капіталі юридичної особи. Обґрунтовуючи заяву, заявник посилався на те, що «у відповідачки є можливість в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у її власності, в тому числі і частку в статутному капіталі ТОВ». Також заявник зазначав, що невжиття заходів забезпечення «утруднить виконання судового рішення».
Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд окремо звернув увагу, що «саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду в майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування та припущення щодо можливого відчуження майна, не є достатніми підставами для задоволення судом відповідної заяви». Також, суд зазначив, що «такі заходи не повинні призводити до надмірного обмеження прав та законних інтересів інших осіб, які не є учасниками даного процесу, а також перешкоджати здійсненню господарської діяльності». Ухвала є показовою з огляду на підхід суду до доказування ризику відчуження корпоративних прав та оцінки впливу арешту активів юридичної особи на права третіх осіб та господарську діяльність товариства.
Ø Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2026 року у справі №758/6279/26
У межах спору про поділ спільного майна подружжя представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Адамант Майнінг Груп»; заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на відчуження частки у статутному капіталі товариства. Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначав, що предметом спору є поділ реальної вартості частки у статутному капіталі товариства, яка була придбана за рахунок спільних коштів подружжя. Також заявник посилався на ризик зменшення активів товариства та зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову «може в майбутньому істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду».
Оцінюючи вимогу про накладення арешту на грошові кошти товариства, суд виходив із положень статті 96 ЦК України та зазначив, що юридична особа «самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями», а грошові кошти на рахунках товариства належать саме юридичній особі, а не її учаснику як фізичній особі. Крім того, суд звернув увагу, що заявником не надано інформації щодо банківських рахунків товариства, сум коштів, їх виду, призначення та місця розміщення, що «позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірність». У задоволенні вимоги про накладення арешту на грошові кошти товариства суд відмовив.
Разом з тим, оцінюючи вимогу про заборону відчуження частки у статутному капіталі товариства, суд зазначив, що метою забезпечення позову є «збереження активів товариства» та «об’єктивного визначення при вирішенні спору дійсної, реальної вартості частки у статутному капіталі товариства». Суд також вказав, що забезпечення позову у такий спосіб є співмірним із заявленими вимогами, «направлено на унеможливлення відчуження відповідачем її частки у статутному капіталі» та «жодним чином не вплине на діяльність такого господарського товариства». За результатами розгляду заяви суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову та заборонив відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження її частки у статутному капіталі ТОВ «Адамант Майнінг Груп» до набрання законної сили рішенням у справі.
Аналіз наведених судових рішень свідчить, що у спорах про поділ спільного сумісного майна подружжя, предметом яких є частка у статутному капіталі товариства або стягнення дійсної вартості такої частки, суди виходять із необхідності забезпечення балансу між правом одного з подружжя на ефективний судовий захист та недопустимістю необґрунтованого втручання у діяльність юридичної особи.
З аналізу актуальної судової практики вбачається, що найбільш поширеним заходом забезпечення позову у цій категорії спорів є саме заборона відчуження частки у статутному капіталі товариства. Водночас питання накладення арешту безпосередньо на грошові кошти юридичної особи або інші активи товариства вирішується судами з урахуванням правової природи майна юридичної особи, положень статті 96 ЦК України, а також критерію співмірності. Окремо суди звертають увагу на необхідність доведення заявником фактичних обставин, які свідчать про наявність реальної загрози відчуження майна, зменшення активів товариства або утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 року у справі №127/20586/23 прямо визначив, що у спорах щодо стягнення дійсної вартості частки у статутному капіталі товариства ризик зменшення активів товариства безпосередньо впливає на ринкову вартість корпоративних прав та можливість ефективного виконання майбутнього рішення суду. Саме тому у подібних категоріях спорів заходи забезпечення позову фактично спрямовані не на втручання у господарську діяльність товариства, а на збереження майнового стану та активів юридичної особи до моменту визначення дійсної вартості частки учасника товариства.
Окремого значення у цій категорії справ набуває також забезпечення доказів та витребування фінансової, бухгалтерської та корпоративної документації товариства з метою проведення оцінки активів, встановлення дійсної вартості частки у статутному капіталі та подальшого проведення судових експертиз.
Таким чином, актуальна судова практика 2026 років свідчить про формування підходу, відповідно до якого забезпечення позову у спорах про поділ корпоративних прав допускається виключно за умови доведення співмірності відповідного заходу, його зв’язку із предметом спору та відсутності непропорційного втручання у діяльність юридичної особи.
Слід враховувати, що частина наведених у матеріалі ухвал судів першої інстанції станом на дату підготовки матеріалу може бути предметом апеляційного перегляду у встановленому процесуальним законом порядку.