Поділ спільного майна подружжя є способом захисту права. Проте непоодинокі випадки, коли позивач може зловживати інструментами сімейного права, та за відсутності реального спору, заявляти до суду позов про поділ спільного майна подружжя з прихованою метою виводу активів з-під арешту/санкцій/заборон на відчуження. Пропонується розглянути актуальні правові позиції з цього приводу та висвітлити висновки Верховного Суду про вирішення спорів з подібних правовідносин.

Щодо недобросовісного поділу майна подружжя задля ухилення від сплати боргу

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/85868754).

Щодо можливості поділу між подружжям в судовому порядку майна, яке перебуває в іпотеці

Перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. Оскільки Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як визначення часток подружжя у спільному сумісному майні, то поділ майна подружжя у такий спосіб не припиняє іпотеку й відповідно не порушує прав іпотекодержателя. Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 18 січня 2023 року у справі № 359/441/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108849170)

Щодо недостатності поділу спільного майна подружжя для зняття арешту

Для зняття арешту не достатньо лише поділу спільного майна подружжя, необхідно довести, що договір іпотеки укладено не в інтересах сім`ї і що борг, є особистим зобов'язанням іншого з подружжя. Під час розгляду справи позивач не навів обставин та не довів, що зазначений іпотечний договір, на підставі, якого видано виконавчий напис нотаріуса і накладено арешт, укладено не в інтересах сім'ї і що борг, визначений у виконавчому написі є особистим зобов`язанням дружини. Позивач не довів, що подружжя не несе відповідальності за спільними зобов`язаннями усім своїм майном. За таких обставин, колегія суддів погодилась з висновками щодо відмови у задоволенні позову чоловіка про зняття арешту з майна. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 22 грудня 2022 року у справі № 686/5793/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108026136 )

Щодо зняття арешту з неподільної речі

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Можливість для одного із співвласників в спільній сумісній власності вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи зняття арешту із частки в спільній сумісній власності не передбачена. Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації. У цій справі позивачу та відповідачу в частках по 1/2 кожному належить на праві власності транспортний засіб. Позивач не є божником у виконавчому провадженні, а накладені арешти на належну йому частку транспортного засобу обмежують його в здійсненні права власності. Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю, а позивач не є його одноосібним власником, Верховний Суд у цій справі погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні вимоги про скасування арешту з частки в майні, оскільки така вимога не є належним способом захисту. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 05 жовтня 2023 року у справі № 445/1142/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020855 ).

Викладені правові позиції Верховного Суду вказують на формування єдиної правозастосовної практики вирішення спорів про поділ спільного майна подружжя при наявності судового рішення про стягнення боргу з одного з подружжя та арешту, накладеного на майно, що зводяться до запобігання зловживанню інструментами сімейного права та штучними процесами для незаконної реалізації активів з-під арешту/санкцій/заборон на відчуження.