Поновлення батьківських прав не є поширеною категорією справ, в т.ч. через складність доведення зміни поведінки особи, яка була позбавлена батьківських прав. Актуальність питання підтверджується, зокрема, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23, у якій Верховний Суд розглянув питання поновлення батьківських прав та сформулював низку висновків щодо оцінки зміни поведінки особи, динаміки зміни обставин, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, збереження сімейних зв’язків та забезпечення найкращих інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому частиною четвертою статті 169 СК України передбачено, що суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. Відповідно до частини п’ятої статті 169 СК України при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Відповідно до частини другої 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Питання поновлення батьківських прав роз’яснено також у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав». Відповідно до зазначених роз’яснень, вирішуючи питання про поновлення батьківських прав, суди мають перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При цьому суд має враховувати інтереси дитини, а також думку другого з батьків, інших осіб, з якими проживає дитина, та самої дитини, якщо вона її може висловити.
Пропонується розглянути на прикладі актуальних правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, як зазначені критерії застосовуються судами на практиці. Так, практика Верховного Суду свідчить, що під час вирішення питання про поновлення батьківських прав оцінці підлягає не лише наявність певних позитивних змін у житті особи, а їх достатність для висновку про можливість забезпечення найкращих інтересів дитини станом на момент розгляду справи.
· Постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 199/6950/19
У справі № 199/6950/19 батько звернувся до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Верховний Суд, залишаючи судові рішення без змін, виходив із положень частин першої, четвертої статті 169 СК України, відповідно до яких суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При цьому Верховний Суд звернув увагу на співвідношення інтересів дитини та прав батьків та зазначив, що права батьків є похідними від прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні спору суд насамперед має визначити та врахувати інтереси дитини.
Оцінюючи обставини конкретної справи, Верховний Суд урахував наявність доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні зі встановленим діагнозом: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання алкоголю та каннабіноїдів. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку: «Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що психічний та емоційний стан позивача є стабільним та не схильним до впливу зовнішніх чинників. Відтак, впевненості у можливостях ОСОБА_1 забезпечити найкращі інтереси доньки станом на момент розгляду справи немає». Суд також погодився з тим, що надані позивачем докази зміни його поведінки, світогляду та звичок не давали достатньої впевненості у його доводах та спростовувалися його ж поведінкою.
Таким чином, у цій справі наявність доказів, які позивач наводив на підтвердження зміни своєї поведінки, не була достатньою для поновлення батьківських прав, оскільки інші встановлені судами обставини не давали підстав для висновку про стабільність таких змін та можливість забезпечення найкращих інтересів дитини станом на час розгляду справи.
· Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 466/5767/18
Інший результат застосування положень статті 169 СК України має місце у справі № 466/5767/18. Батько, якого рішенням суду у 2012 році було позбавлено батьківських прав щодо малолітнього сина, звернувся з позовом про їх поновлення. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Після повторного апеляційного перегляду Львівський апеляційний суд поновив батька у батьківських правах, а Верховний Суд постановою від 12 травня 2022 року залишив це рішення без змін. При цьому у матеріалах справи був наявний висновок органу опіки та піклування про недоцільність поновлення батьківських прав. У ньому зазначалося, що батько не бере участі у вихованні сина, не цікавиться станом його здоров’я та не забезпечує його матеріально. Разом із тим суд апеляційної інстанції заслухав думку дитини та врахував систематичну сплату батьком аліментів, його неодноразову участь в АТО, бажання займатися вихованням сина та турбуватися про нього.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду та зазначив: «Враховуючи викладене, апеляційний суд заслухавши думку дитини, врахувавши, що позивач систематично сплачує аліменти на утримання дитини, неодноразово брав участь у АТО, його бажання займатися вихованням свого сина та турбуватися про нього, встановивши, що поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, істотно змінилися, дійшов правильного висновку про поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3». Окрему увагу Верховний Суд приділив необхідності з’ясування думки дитини. Тлумачачи частину другу статті 171 СК України, Суд зазначив: «Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов’язково».
Крім того, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» Верховний Суд наголосив на позитивному обов’язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз’єднанню дітей із біологічними батьками та, за можливості, забезпечувати підтримання регулярних контактів між ними.
· Актуальна позиція Верховного Суду: постанова від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23
Особливої уваги в контексті досліджуваного питання заслуговує постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23, у якій Верховний Суд детально проаналізував критерії, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення батьківських прав. У цій справі батько звернувся з позовом про поновлення батьківських прав щодо сина, яких він був позбавлений у 2017 році. Верховний Суд звернув увагу, що позбавлення батьківських прав саме по собі не має невідворотного характеру та не позбавляє особу можливості після усунення відповідних обставин звернутися з позовом про їх поновлення.
Застосовуючи положення частини четвертої статті 169 СК України, Верховний Суд сформулював такий підхід: «Розглядаючи позов про поновлення батьківських прав, суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, й обставини, що були підставою для такого позбавлення. Це потрібно робити з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв’язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною».
При цьому Верховний Суд безпосередньо звернувся до раніше сформованої практики щодо достатності доказів позитивних змін. Суд зазначив: «Суд відмовляє у задоволенні позову про поновлення батьківських прав, якщо немає впевненості у можливостях позивача забезпечити найкращі інтереси дитини станом на час розгляду справи. Докази зміни поведінки, світогляду, звичок позивача мають давати впевненість у доводах на користь поновлення батьківських прав і не спростовуватися його ж поведінкою». У цій частині Верховний Суд послався на постанову від 02 червня 2021 року у справі № 199/6950/19.
Водночас важливим для практичного застосування статті 169 СК України є розмежування обставин, які були встановлені під час позбавлення особи батьківських прав, та обставин, які суд має встановити під час вирішення питання про їх поновлення. Верховний Суд зазначив: «Лише те, що у справі № 753/5150/16-ц в 2017 році апеляційний суд, позбавляючи позивача батьківських прав, встановив факти вчинення позивачем психологічного насилля відносно сина та виявив причини в психологічних особливостях позивача, відображених у висновку судової психологічної експертизи від 9 грудня 2016 року № 13229/16-61, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про поновлення батьківських прав».
Відповідно, при вирішенні нового спору суд не переглядає правильність попереднього рішення про позбавлення батьківських прав, а встановлює, чи відбулися передбачені частиною четвертою статті 169 СК України зміни після його ухвалення. Верховний Суд окремо зазначив, що у справі про поновлення батьківських прав суд не має повноважень оцінювати судові рішення у попередній справі про позбавлення батьківських прав, а також належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, які були оцінені судами у тій справі. Так, Верховний Суд зазначив: «Тобто, встановлюючи, наскільки змінилися поведінка позбавленого батьківських прав позивача й обставини, що були для цього підставою, суд, дбаючи про інтереси дитини, для впевненості у доводах на користь поновлення батьківських прав має виявити як позитивні зміни у поведінці, світогляді, звичках позивача, так і те, чи продовжують існувати ризики, через які раніше суд позбавив позивача батьківських прав».
Таким чином, постанова Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23 конкретизує підхід до застосування частини четвертої статті 169 СК України: при вирішенні питання про поновлення батьківських прав суд має досліджувати не повторно обставини та докази, які були підставою для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, а зміни, що відбулися після цього, та встановлювати, чи продовжують існувати відповідні ризики станом на час розгляду справи.
Для практикуючих адвокатів, що надають правничу допомогу у подібних справах важливо формувати доказову позиції саме на динаміці обставин:
- які конкретні обставини були встановлені судом як підстави для позбавлення батьківських прав;
- які зміни відбулися після ухвалення такого рішення; якими доказами підтверджуються позитивні зміни у поведінці особи;
- чи існують на час розгляду справи ризики, які раніше обумовили позбавлення батьківських прав;
- та яким чином поновлення батьківських прав співвідноситься з найкращими інтересами конкретної дитини.