Платне навчання дитини без згоди другого з батьків: що доводити позивачу і чим заперечувати відповідачу
Постановка питання
Один із батьків обирає для дитини платну школу, коледж або закордонний заклад, сам укладає договір і сплачує навчання, а згодом звертається до суду з позовом про стягнення частини цих витрат з другого.
Відповідач заперечує, бо вибір закладу з ним не погоджували.
Стаття 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України) про згоду другого з батьків не згадує.
Проте в практиці Верховного Суду відсутність погодження неодноразово ставала однією з підстав для відмови в позові, а спільний вибір закладу, навпаки, став підставою для його задоволення. Від того, як сторона працює з цією обставиною, часто залежить результат справи.
Нормативна основа
За частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі в разі спору визначає суд з урахуванням обставин, що мають істотне значення; витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення (частина друга).
Загальний обов’язок утримувати дитину до повноліття встановлений статтею 180, рівність прав і обов’язків батьків - статтею 141 СК України.
Умови про попереднє погодження витрат з другим із батьків стаття 185 не містить.
Аргумент про спільне вирішення питань навчання можна обґрунтувати частиною першою статті 157 СК України, згідно з якою «питання виховання дитини вирішується батьками спільно» (виняток стосується тимчасового виїзду дитини за кордон і на вибір закладу освіти не поширюється).
У постановах, розглянутих нижче, Верховний Суд на цю норму не посилався і оцінював погодження як фактичну обставину в межах статті 185.
Стаття 185 СК застосовується до витрат на неповнолітню дитину.
Утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, регулюють статті 199–201 СК України, і вартість навчання тоді враховується при визначенні розміру аліментів.
Стаття 185 діє в первісній редакції: станом на редакцію СК України від 5 серпня 2026 року змін, запропонованих проєктом Закону № 13051 від 27 лютого 2025 року, до неї не внесено.
Позиція Верховного Суду
Вибір без погодження і без обґрунтування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 мати просила стягнути з батька 216 861,14 грн, сплачених нею за консультації щодо навчання за кордоном, авіаквитки та два семестри навчання сина в канадському коледжі.
Усі платежі здійснено до повноліття дитини.
Суд першої інстанції стягнув половину цієї суми - 108 430,57 грн.
Апеляційний суд це рішення залишив без змін, вважаючи, що здобуття освіти в період неповноліття сприяє розвитку дитини.
Верховний Суд ці рішення скасував і в позові відмовив.
1. Перша підстава стосувалася кваліфікації витрат:
навчання з метою здобуття професійної освіти не належить до особливих обставин в розумінні статті 185 СК України.
2. Друга - недоведеність:
позивачка «не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу <...> а також погодження такого вибору з батьком дитини».
Суд окремо зафіксував, що коледж обрано позивачем на власний розсуд.
Отже, відсутність погодження стоїть поруч із недоведеною необхідністю саме платного навчання і відсутністю мотивів вибору, а не виступає єдиною підставою відмови.
Додаткові заняття як добровільне рішення одного з батьків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 йшлося про курси профорієнтації, підготовчі курси університету, репетиторів для підготовки до ЗНО і посібники.
Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що це не розвиток особливих здібностей, і додав: такі витрати є добровільним волевиявленням одного з батьків, а погодження з відповідачем необхідності таких занять позивачка не довела.
І тут погодження не є самостійним мотивом: основним мотивом відмови було те, що витрати не були зумовлені особливими обставинами, а позивачка не довела, що вони не покриваються аліментами.
Спільний вибір закладу.
Протилежна ситуація розглянута в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 травня 2023 року у справі № 756/9882/19.
Донька навчалася в приватній міжнародній школі.
Суди встановили, що заклад батьки обрали спільно: батько спочатку не заперечував проти платного навчання, підписував документи і за 2019-2020 навчальний рік сам сплатив 278 508,02 грн. За наступний рік заплатила мати (321 800 грн), і суди стягнули з батька половину - 160 900 грн.
Верховний Суд рішення в цій частині залишив без змін.
Відповідач посилався на постанови у справах № 336/1488/19, № 761/27222/20 та інші, ухвалені щодо витрат на платне навчання. Суд відхилив цей довід, бо ті справи мали інші фактичні обставини, а в справі, що переглядалася, навчання в приватному закладі було погоджено обома батьками.
Саме цією обставиною Суд відмежував цю справу від тих, на які посилався відповідач.
Довід про одноосібний вибір, відхилений як переоцінка доказів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 батько, з яким проживав неповнолітній син, сплатив 10 500 грн за перший рік навчання в юридичному коледжі та 2 980 грн за спортивний інвентар і стягував з матері половину.
Суди позов задовольнили.
У касаційній скарзі відповідачка наголошувала, що позивач обрав заклад самостійно, на власний розсуд. Верховний Суд залишив рішення без змін, зазначивши, що доводи скарги зводяться до переоцінки доказів.
По суті на довід про відсутність згоди Суд не відповідав, тому цю постанову не слід наводити як висновок про незначущість погодження.
Відповідь на питання
Згода другого з батьків не є встановленою законом умовою стягнення додаткових витрат на навчання.
У постанові у справі № 336/1488/19 Верховний Суд оцінив її разом із трьома іншими обставинами:
· чи є особлива обставина,
· чи доведено необхідність саме платного навчання за можливості навчатися в державних закладах освіти,
· чи наведено мотиви вибору закладу.
Зіставлення справ показує, що вага погодження зростає разом із вартістю вибору та його віддаленістю від доступних в Україні варіантів.
У справі про канадський коледж відсутність згоди разом із висновком, що професійна освіта не є особливою обставиною, і недоведеною необхідністю платного навчання призвела до відмови в позові на понад 200 тис. грн.
У справі про український коледж і спортивний інвентар на 13 480 грн той самий довід результату не змінив. Загального критерію, який пояснював би цю відмінність, Верховний Суд не сформулював, і наведене співвідношення випливає лише з фактичних обставин.
Спільний вибір, підтверджений підписами на документах закладу та попередніми платежами відповідача, у справі № 756/9882/19 став тією обставиною, яка відрізнила її від справ із відмовою в позові. Серед розглянутих постанов немає жодної, де відсутність згоди була б єдиною підставою для відмови.
Усе сказане стосується витрат, понесених до повноліття дитини.
За період після вісімнадцяти років вимогу слід заявляти на підставі статті 199 СК України, де вартість навчання враховується у розмірі аліментів.
Практичні рекомендації
Позивачу.
· Робота починається до укладення договору із закладом. Клієнту варто запропонувати другому з батьків письмово погодити вибір і порядок оплати, зберігаючи листування в месенджерах і докази відправлення. Навіть якщо другий з батьків не відповів або відмовив без пояснень, надіслана пропозиція підтверджує, що погодження шукали.
· Згоди недостатньо, якщо не доведено решти обставин.
· До предмета доказування входять:
o особлива обставина: здібності дитини, підтверджені успішністю, олімпіадами, висновками фахівців, або стан здоров’я, що потребує спеціальних умов навчання;
o необхідність саме платного закладу: чому державний чи комунальний заклад цієї потреби не задовольняє;
o мотиви вибору конкретного закладу з огляду на потреби дитини та матеріальні можливості батьків;
o погодження або спроби його отримати;
o факт і розмір витрат: договір, рахунки, платіжні документи.
· Вимогу формулюють у твердій грошовій сумі, за конкретний період, і обґрунтовують частку участі матеріальним станом обох батьків.
· Якщо дитина незабаром досягне повноліття, варто одразу заявити і вимогу про аліменти на період навчання за статтею 199 СК України.
Відповідачу.
· Довід про відсутність згоди слід поєднувати з запереченням інших елементів позову. Саме так обґрунтована відмова в постанові у справі № 336/1488/19: навчання з метою здобуття професійної освіти не належить до особливих обставин, необхідність саме платного навчання за кордоном не доведено, мотивів вибору не наведено, заклад обрано одноосібно. Посилання лише на непогодженість, як показує справа № 545/819/18, може виявитися недостатнім.
· Перед поданням відзиву потрібно чесно оцінити попередню поведінку клієнта. Підпис на договорі чи заяві до закладу, оплата попередніх періодів, листування без заперечень суд оцінить як спільний вибір, і тоді довід про відсутність згоди тільки послабить позицію. У такому разі продуктивніше зосередитися на розмірі участі: матеріальному стані відповідача, інших дітях та утриманцях, співмірності витрат з доходами сім’ї.
· Частина друга статті 185 СК України прямо вимагає визначати розмір участі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, тож поділ витрат навпіл не є автоматичним.
Більше розборів судової практики та відповідей на питання з цивільного і сімейного права — у телеграм-каналі авторки «Право з Любов’ю»: t.me/pravo_z_Liuboviu
Джерела
- Постанова Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19): reyestr.court.gov.ua/Review/91314114
- Постанова Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 (провадження № 61-8815св21): reyestr.court.gov.ua/Review/104178227
- Постанова Верховного Суду від 8 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23): reyestr.court.gov.ua/Review/110749238
- Постанова Верховного Суду від 1 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 (провадження № 61-49064св18): reyestr.court.gov.ua/Review/80889013
- Сімейний кодекс України, статті 141, 157, 180, 185, 199