Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками проблеми теорії та практики стягнення аліментів на неповнолітню дитину, а саме:
1. Аліменти. Способи їх стягнення.
2. Добровільний порядок сплати аліментів.
3. Сплата аліментів відповідно до договору укладеного між батьками.
4. Стягнення аліментів у порядку наказного провадження.
5. Стягнення аліментів у порядку позовного провадження.
6. Судова практика.
У рамках характеристики стягнення аліментів на неповнолітню дитину акцентовано на наступному:
1. Аліменти. Способи їх стягнення
Аліменти в Україні є обов’язком одного з батьків утримувати своїх неповнолітніх, а в певних випадках і повнолітніх дітей. Станом на 2026 рік передбачено декілька способів стягнення аліментів: добровільна сплата, укладення між батьками договору про сплату аліментів, звернення до суду із заявою про видачу судового наказу або звернення з позовом про стягнення аліментів.
За домовленістю між батьками той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні у грошовій та/або натуральній формі. Якщо питання вирішується судом, аліменти присуджуються у частці від доходу матері або батька чи у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або іншого законного представника, з ким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір становить прожитковий мінімум для дитини відповідного віку за умови достатності доходу платника.
2. Добровільний порядок сплати аліментів
Добровільний порядок передбачає самостійне виконання батьком або матір’ю обов’язку щодо утримання дитини без звернення до суду. Батько може передавати кошти на дитину, купувати продукти, одяг, взуття, оплачувати відпочинок, розваги, лікування та інші необхідні послуги.
Добровільна сплата може здійснюватися шляхом банківських переказів, у тому числі із застосуванням автоматичного платежу. Водночас принципово важливо документально фіксувати такі виплати, оскільки за відсутності чеків, квитанцій чи інших підтверджень згодом може бути складно довести факт утримання дитини.
Особливе значення має правильне зазначення призначення платежу. У банківському переказі слід зазначати, що це аліменти на утримання конкретної дитини, бажано із зазначенням її імені та відповідного періоду.
Це підтверджується практикою Верховного Суду. У постанові від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 суд зазначив, що квитанції не були враховані, оскільки боржник не надав доказів, що перекази мали саме призначення аліментів, а додаткові витрати на дитину він визнавав.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008: квитанції про добровільне перерахування коштів без зазначення у графі «призначення платежу» сплати аліментів не підтвердили виконання судового рішення щодо їх сплати.
Водночас у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 суд визнав, що платіжні інструкції, в яких прямо зазначено призначення платежу як сплату аліментів, повинні враховуватися державним виконавцем при визначенні заборгованості. Водночас платежі без такого зазначення не підтверджують автоматично їх аліментного характеру.
3. Сплата аліментів відповідно до договору, укладеного між батьками
Договір між батьками про сплату аліментів є добровільним способом врегулювання аліментних правовідносин без судового спору. За допомогою такого договору батьки можуть визначити розмір, періодичність та порядок сплати аліментів.
Розмір аліментів за договором може визначатися як частка від заробітку батька або як постійна фіксована сума. Сторони можуть встановити щомісячну або іншу періодичність платежів, а також визначити спосіб їх здійснення: готівкою, шляхом перерахування на банківську картку чи рахунок або поштовим переказом.
Можливий також комбінований порядок виконання обов’язку, коли частина утримання здійснюється у грошовій формі, а частина — шляхом передачі необхідного дитині майна. Умови договору можуть бути різноманітними за умови, що вони не порушують прав дитини та батьків. При цьому розмір і процедура виплат повинні бути максимально наближеними до передбачених законом.
Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. У випадку невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
4. Стягнення аліментів у порядку наказного провадження
Наказне провадження є самостійним та спрощеним видом цивільного судочинства і застосовується, коли вимога про стягнення аліментів є безспірною. Судовий наказ може бути виданий щодо вимоги про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — 1/4, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — 1/2 заробітку або доходу платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. При цьому вимога не повинна бути пов’язана зі встановленням чи оспорюванням батьківства або материнства чи необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Наказне провадження характеризується швидкістю та простотою. Заява розглядається судом протягом одного місяця без участі сторін, а боржник дізнається про стягнення вже після видачі судового наказу. Після отримання наказу боржник може добровільно сплачувати аліменти або він може бути поданий до бухгалтерії роботодавця. Якщо добровільної сплати немає, судовий наказ передається до органів державної виконавчої служби для примусового стягнення.
Водночас наказне провадження має обмеження щодо розміру аліментів та категорії вимог, які можуть бути заявлені. Саме тому для складніших спорів більш ефективним є позовне провадження.
5. Стягнення аліментів у порядку позовного провадження
Перевагою позовного провадження є відсутність обмежень щодо кількості пов’язаних між собою матеріально-правових вимог. Одночасно з вимогою про стягнення аліментів можна заявити, зокрема, вимогу про розірвання шлюбу, стягнення додаткових витрат на дитину, пов’язаних із її хворобою, каліцтвом чи розвитком здібностей, а також вимоги про утримання одного з подружжя, з ким проживає дитина.
Позовне провадження також необхідне у випадках, коли для виникнення права на утримання необхідно встановити певні юридичні факти. Наприклад, щодо стягнення аліментів на утримання батьків необхідно встановити походження дитини від батьків або інший юридично значущий зв’язок, непрацездатність батька чи матері та їх потребу в матеріальній допомозі.
На відміну від наказного провадження, у позовному провадженні відсутнє встановлене максимальне обмеження розміру аліментів. Аліменти можуть визначатися у частці від доходу або у твердій грошовій сумі, причому тверда грошова сума визначається за заявою одержувача.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини й платника, наявність у платника інших дітей та непрацездатних членів сім’ї, майно і майнові права платника, доведені стягувачем витрати платника, які перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник не довів джерело походження коштів, а також інші істотні обставини.
Суд може не обмежуватися офіційним заробітком платника, якщо встановлено наявність витрат, що перевищують його дохід, а джерело походження коштів не доведено. Також у позовному провадженні можливо стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за десять років, та оголошення відповідача в розшук. Недоліком такого способу є складніша процедура розгляду справи, яка може включати підготовче провадження, врегулювання спору за участю судді та розгляд справи по суті.
6. Судова практика
У постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 707/1319/22 суд підтвердив право неповнолітньої особи на самостійне отримання та розпорядження аліментами. Суд стягнув аліменти безпосередньо на користь дитини та припинив стягнення за раніше виданим виконавчим листом.
У постанові Верховного Суду від 29 грудня 2025 року у справі № 199/5770/24 розглядалося питання про зменшення розміру аліментів у зв’язку з погіршенням матеріального стану платника, який отримав поранення під час захисту України, став особою з інвалідністю II групи та потребував лікування й реабілітації. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які врахували баланс інтересів батька та дитини.
Важливою є практика щодо зміни способу стягнення аліментів. У наведеному матеріалі суд змінив спосіб стягнення з твердої грошової суми 1500 грн на 3000 грн на кожну дитину, оскільки попередній розмір уже не відповідав рівню життя, зростанню цін та звичайним потребам дітей. Суд виходив із найкращих інтересів дітей, принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Показовою є справа Свалявського районного суду Закарпатської області № 306/2013/25, рішення від 23 квітня 2026 року. Позивач просила стягнути 10 000 грн щомісячно у твердій грошовій сумі, однак суд, врахувавши відсутність у відповідача стабільного доходу та надані докази, визначив розмір аліментів у сумі 5 000 грн щомісячно.
Інший підхід продемонстровано у справі № 756/11627/24. Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 02 червня 2025 року частково задовольнив позов та визначив аліменти у твердій грошовій сумі 25 000 грн щомісячно замість заявлених 50 000 грн. Суд врахував матеріальне становище відповідача та визнав 25 000 грн достатніми для гармонійного розвитку дитини. Київський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року залишив рішення в силі.
При визначенні можливостей платника суд не обмежується лише його заробітною платою. У наведеній справі Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 753/21336/21-ц зазначив, що поняття «заробіток» для цілей визначення аліментів має ширше значення та охоплює, зокрема, доходи від підприємницької діяльності.
Таким чином, наведена судова практика виходить із пріоритетності інтересів дитини, необхідності врахування реального матеріального становища обох батьків, а також можливості визначення чи зміни розміру та способу стягнення аліментів залежно від конкретних обставин справи.
Першоджерело https://lnk.ua/D4ijEXYY8