Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками національну практику та практику ЄСПЛ щодо усиновлення, а саме:
1. Загальні засади захисту прав дітей в Україні.
2. Порядок проведення усиновлення в Україні.
3. Розгляд судами справ про усиновлення.
4. Практика ЄСПЛ та ВС щодо усиновлення.
У рамках характеристики усиновлення акцентовано на наступному:
1. Загальні засади захисту прав дітей в Україні
Лектор виходить із принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини.
Якщо дитина перебуває у складних життєвих обставинах, усі дії державних органів мають бути спрямовані на:
● захист прав та інтересів дитини;
● усунення причин складних життєвих обставин;
● забезпечення безпечних умов утримання та виховання;
● надання дитині та її батькам необхідної соціальної допомоги.
Якщо повернення дитини до батьків неможливе або суперечить її інтересам, орган опіки та піклування забезпечує:
● надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
● захист житлових і майнових прав;
● влаштування дитини у форму сімейного виховання, яка найбільше відповідає її найкращим інтересам.
Після втрати батьківського піклування органи опіки повинні вживати вичерпних заходів щодо сімейного влаштування дитини:
● усиновлення;
● опіка або піклування;
● прийомна сім'я;
● дитячий будинок сімейного типу.
Лише за відсутності можливості сімейного виховання дитина може бути влаштована до відповідного закладу, при цьому органи опіки зобов'язані й надалі забезпечувати реалізацію права дитини на сімейне виховання.
2. Порядок проведення усиновлення в Україні
Відповідно до ст. 207 СК України, усиновлення є прийняттям усиновлювачем особи у свою сім'ю на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду. Усиновлення проводиться виключно в найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Порядок провадження діяльності з усиновлення визначений Порядком КМУ № 905. Він передбачає:
● облік дітей, які можуть бути усиновлені;
● облік кандидатів в усиновлювачі;
● проходження підготовки кандидатами;
● здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей.
Етапи усиновлення:
1. Постановка кандидатів на облік;
2. Інформування про дітей, які можуть бути усиновлені;
3. Знайомство та встановлення контакту з дитиною;
4. Підготовка документів для звернення до суду;
5. Прийняття рішення про усиновлення;
6. Подальший нагляд за дотриманням прав усиновленої дитини.
Особа, яка може бути усиновлена:
● дитина;
● у виняткових випадках — повнолітня особа.
На облік дітей, які можуть бути усиновлені, беруться:
● діти-сироти;
● діти, позбавлені батьківського піклування;
● діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
Усиновлювачем може бути дієздатна особа:
● не молодша 21 року (крім родичів дитини);
● старша за дитину щонайменше на 15 років;
● яка відповідає вимогам ст. 211 СК України.
Перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами (ст. 212 СК України).
Переважне право на усиновлення мають:
● особа, у сім'ї якої виховується дитина;
● чоловік матері або дружина батька;
● особа, яка усиновлює братів і сестер;
● родич дитини.
Переважне право також має подружжя.
3. Розгляд судами справ про усиновлення
Справи про усиновлення розглядаються в порядку окремого провадження.
Особливості розгляду:
● склад суду — один суддя та два присяжних;
● підсудність — за місцем проживання дитини;
● судове засідання проводиться у закритому режимі для забезпечення таємниці усиновлення;
● справа не може бути передана на розгляд третейського суду;
● не допускається закриття провадження через мирову угоду.
Заява про усиновлення:
● подається особисто заявником;
● представник не може її подавати;
● може бути відкликана до набрання рішенням законної сили;
● вимоги до заяви визначені ст. 311 ЦПК України.
Учасниками справи є:
● заявник;
● орган опіки та піклування або уповноважений орган;
● дитина (якщо вона усвідомлює факт усиновлення);
● інші заінтересовані особи.
Під час підготовки справи суд перевіряє:
● відповідність заяви вимогам закону;
● підсудність;
● склад учасників;
● статус дитини;
● статус кандидатів;
● необхідні згоди;
● висновок органу опіки;
● легалізацію документів.
Орган опіки обов'язково подає висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини разом із визначеним законом пакетом документів.
Під час судового розгляду суд перевіряє законність усиновлення та враховує:
● стан здоров'я й матеріальне становище заявника;
● сімейний стан;
● мотиви усиновлення;
● взаємовідносини між заявником і дитиною;
● стан здоров'я дитини;
● ставлення дитини до усиновлення.
Суд не має права відмовити лише тому, що заявник уже має або може народити власну дитину. Якщо всі вимоги закону виконані та заявник здатний забезпечити стабільні й гармонійні умови життя, суд ухвалює рішення про усиновлення.
У разі задоволення заяви суд у резолютивній частині зазначає про усиновлення, а також за клопотанням заявників може змінити ім'я, прізвище, по батькові, дату чи місце народження дитини. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання рішенням суду законної сили.
4. Практика ЄСПЛ та Верховного Суду щодо усиновлення
Практика ЄСПЛ:
1. «Лазоріва проти України» (17.04.2018, заява № 6878/14).
ЄСПЛ встановив порушення ст. 8 Конвенції, оскільки українські суди належним чином не розглянули намір тітки встановити опіку над племінником та не пояснили, чому усиновлення краще відповідало найкращим інтересам дитини. Суд наголосив, що особа повинна бути залучена до процесу прийняття рішення настільки, щоб забезпечити ефективний захист її прав.
2. «Піні та інші проти Румунії» (22.06.2004).
ЄСПЛ зазначив, що:
● право на усиновлення прямо не гарантується ст. 8 Конвенції;
● однак відносини між усиновлювачами та усиновленими охороняються як сімейне життя;
● першочергове значення мають саме інтереси дитини;
● усиновлення означає «надання сім'ї дитині, а не дитини сім'ї»;
● компетентний орган повинен з'ясувати думку дитини, якщо вона досягла відповідного віку;
● важливим є попереднє встановлення реального контакту між кандидатами та дитиною.
3. «Богоносови проти Росії» (05.03.2019).
ЄСПЛ визнав, що між бабусею, дідусем та онуками може існувати сімейне життя у розумінні ст. 8 Конвенції. Якщо такі родинні зв'язки існують, держава повинна забезпечувати їх збереження.
Практика Верховного Суду:
● Постанова КЦС ВС від 10.10.2019 у справі № 381/544/18-ц:
Верховний Суд підтвердив, що порушення переважного права осіб, у сім'ї яких виховується дитина, є підставою для відмови в усиновленні іншими особами.
● Постанова КЦС ВС від 17.10.2018 у справі № 333/3340/16-ц:
Верховний Суд наголосив на неприпустимості роз'єднання братів і сестер при усиновленні, за винятком випадків, прямо передбачених законом і лише якщо це відповідає інтересам дітей.
● Постанова КЦС ВС від 23.06.2022 у справі № 175/1713/20:
Суд зазначив, що усиновлювач свідомо бере на себе всі права та обов'язки батьків щодо дитини. Метою інституту усиновлення є створення стабільних і гармонійних умов життя дитини, тому відносини, що виникають унаслідок усиновлення, повинні бути стабільними, а їх припинення може істотно травмувати дитину та суперечити її інтересам.
Першоджерело https://tinyurl.com/39vn6ys6