Ганна Лисенко, адвокат, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», член Комітету з трудового права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Звільнення працівників: нові правила та судова практика».
Лектор приділила увагу порядку звільнення та зауважила, що під час війни працівник може бути звільнений:
• з ініціативи працівника;
• у випадку припинення трудового договору;
• з ініціативи роботодавця.
Під час звільнення працівників у період воєнного стану слід враховувати наступне:
• законодавство не містить заборон щодо звільнення працівника в період воєнного стану;
• розширено випадки припинення трудових відносин;
• працівник може звільнитись за власним бажанням без відпрацювання 2-х тижнів у певних випадках;
• видати наказ про звільнення можна у період перебування працівника у відпустці, на лікарняному;
• передбачено новий порядок оформлення звільнення працівника.
Ганна Лисенко розкрила нові правила розрахунку при звільненні працівника. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати, а саме:
• основна та додаткова заробітна плата,
• заохочувальні та компенсаційні виплати,
• інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства (ч.1 ст. 116 КЗпП).
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч. 2 ст. 116 КЗпП).
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП).
У день звільнення, згідно ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний:
1) видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2) видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116);
3) провести розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП;
4) на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Лектор акцентувала увагу на законодавчих змінах у частині звільнення, що пов’язані з введенням заборони мобінгу (цькування). Зокрема, працівникам надали право звільнитись «за 1 день», якщо роботодавець чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. При цьому, працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку (п. 1 ст. 44 КЗпП).
Серед нових підстав для звільнення виокремлено наступні:
1) роботодавець може звільнити працівника в односторонньому порядку, якщо ним вчинено мобінг (цькування), що встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили (п. 12 ст. 40 КЗпП).
2) роботодавець може звільнити керівника підприємства за вчинення мобінгу або за невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням (п. 1-2 ст. 41 КЗпП).
Лектор детально розкрила підстави звільнення з ініціативи працівника:
• за власним бажанням – ст. 38 КЗпП;
• розірвання строкового трудового договору — ст. 39 КЗпП;
• розірвання договору у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору — ч. 3 ст. 38, ст. 39 КЗпП.
Проаналізовано питання звільнення працівника за власним бажанням. Так, працівник має право звільнитись, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні (п. 1 ст. 38 КЗпП).
Працівник має право звільнитись у будь-який день, якщо має місце:
• переїзд на нове місце проживання;
• переведення на роботу в іншу місцевість;
• вступ до закладу освіти;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).
У період воєнного стану працівник має право звільнитись у будь-який день у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника (ст. 4 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX)
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору п. 3 ст. 38 КЗпП.
В огляді окресленого питання лектором проаналізовано судову практику.
Зокрема, у Постанові ВС від 28.06.2022 р. № 202/1705/20, вказано, у разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП.
У Постанові ВС від 31.08.2022 року по справі № 369/1906/18 Суд зауважив, що неприйняття керівником роботодавця відповідного управлінського рішення за заявою позивача про звільнення за власним бажанням є порушенням гарантованого у статті 43 Конституції України права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Говорячи про припинення строкового трудового договору, лектор сфокусувала увагу на Постанові ВС від 14.04.2022 року № 463/500/20, у якій визначено, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виявив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Під час вебінару було висвітлено питання звільнення працівника в період воєнного стану за один день з наступних причин:
• ведення бойових дій в районі, де розташоване підприємство;
• загрози для життя і здоров’я працівника;
• без двотижневого попередження.
Виняток становлять випадки:
• примусового залучення до суспільно-корисних робіт,
• залучення до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
Детально було розкрито порядок звільнення за ініціативою роботодавця. Згідно п.1. ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у період дії воєнного стану можливо:
• під час тимчасової непрацездатності;
• під час відпустки, крім відпустки у зв’язку із вагітністю, пологами та доглядом за дитиною.
Датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, або перший робочий день після закінчення відпустки.
У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Водночас розірвання трудового договору з працівниками, обраними до профспілкових органів з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41, як і раніше, потребують отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Під час дії воєнного стану було розширено підстави припинення трудового договору:
• звільнення працівника у разі смерті роботодавця-фізичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи померлим (п. 8-1 ст. 36 КЗпП);
• звільнення за відсутність працівника на роботі більше 4 місяців (п. 8-3 ст. 36 КЗпП);
• звільнення з ініціативи роботодавця – відсутність роботи (п. 6 ст. 41 КЗпП);
• вивільнення працівників у зв’язку неможливості забезпечення працівника роботою згідно п. 6. ст. 41 КЗпП (ч. 7 ст. 49-2 КЗпП);
• підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП).
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/a4Txo1q
Як правильно звільнити працівника, аби не програти суд? - відповідь на це питання у тематичному матеріалі на сторінці Advocat Post: https://cutt.ly/X4TxlHO
Найближчі заходи на тему трудового права:
Вебінар "Порушення трудових обов'язків в умовах воєнного стану: практика звільнення, поновлення на посаді". https://cutt.ly/E4TxWGK
Вебінар "Встановлення факту трудових відносин у судовому порядку". https://cutt.ly/b4TxOSK
Вебінар "Захист трудових прав в діяльності підприємств, які на окупованій території або виробничі потужності яких зруйновані". https://cutt.ly/t4TxHQg
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ