У період воєнного стану з’явились нові інструменти в трудових відносинах між роботодавцем та працівником, зокрема призупинення дії трудового договору. Проте постає питання, яку роль відіграє держава у підтримці працівника під час призупинення дії трудового договору?
Як ми вже знаємо, основними ознаками призупинення трудового договору є:
1. одночасна абсолютна неможливість надання роботи;
2. та абсолютна неможливість виконання роботи у зв’язку з військовою агресією проти України.
Через це виникають правові наслідки використання цього інструменту, що передбачені у статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором. Крім того, призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Таким чином, при призупиненні трудового договору працівник не отримує заробітної плати, а також роботодавцем не сплачується єдиний соціальний внесок, не продовжується нарахування трудового стажу, відсутня можливість відкриття лікарняного або звернення до центру зайнятості, при цьому працівник продовжує перебувати в трудових відносинах з роботодавцем весь час поки існує підстава для такого призупинення.
Виходить, що порушується одне з основоположних соціальних прав людини, а саме право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Тому, захищаючи права працівників у спорі про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, я рекомендую використовувати положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) (далі - ЄСХ) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V.
У частині І ЄСХ закріплюються, зокрема, такі положення, як:
- кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає;
- усі працівники мають право на справедливі умови праці;
- усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей;
- кожна людина має право користуватися послугами соціальних служб;
- усі працівники мають право на гідне ставлення до них на роботі;
- кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження тощо.
Коли роботодавець призупиняє дію трудового договору, чи порушуються вищевказані принципи, закріплені в Європейській соціальній хартії? Відповідь неоднозначна.
Адже працівники, з якими призупинено дії трудового договору, не мають права на отримання соціальних виплат від Державної служби зайнятості, їм не зараховується пенсійний стаж, не нараховуються дні щорічної відпустки. І на жаль, поки що дієвого інструменту для захисту таких працівників від держави немає.
При цьому, суди все більше посилаються на встановлені Європейською соціальною хартією принципи та стають на бік працівників.
Так, у Постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 суд визначив обов’язковість сплати заробітньої плати, посилаючись на норму Європейської соціальної хартії, а саме “наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень”. При вирішенні цього спору Суд зобов’язав виплатити роботодавця суму заробітної плати за період коли було здійснене призупинення дії трудового договору.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі № 173/1540/22.
“Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечує достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону № 108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.”.
У своєму рішенні суд задовольнив позовні вимоги позивача на стягнення заборгованості заробітної плати з роботодавця.
Рішення Маловичківського районного суду Кіровоградської області від 08.03.2023 у справі № 392/1465/22.
Суд при вирішенні питання щодо скасування наказу про звільнення, застосував таку норму: “Пунктом 24 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3.05.1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", передбачено, що усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.”
У цій справі було порушено норми призупинення дії трудового договору, про що суд зважав для винесення рішення про скасування наказу про звільнення.
Як вбачається із судової практики закріплене право працівника на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії є основоположним документом.
Отже, виходячи з основних принципів Європейської соціальної хартії, останньої судової практики, вважаємо, що для дотримання цієї норми є необхідним:
1. Розробка державною правового механізму, що встановлював би матеріальну допомогу особам, трудові відносини яких призупинені;
2. Сприяння держави тимчасового працевлаштування, особам, дія трудових відносин яких призупинена.
Отже, можна зробити висновок, що використання міжнародних норм є важливим для розвитку держави та слідування курсу євроінтеграції, оскільки підтримка державою працівників, дія трудового договору яких призупинена, буде сприяти також економічному зростанню держави.
Підготували Ганна Лисенко, адвокат, член Ради Комітету НААУ з трудового права, член Центру трудового права та помічник юриста Ольга Ариштевич