Домашня праця – прийнято Закон
Ганна Лисенко, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Лисенко Ганна
06.05.2024

Міжнародною організацією праці на Генеральній конференції у 2011 році було ухвалено Конвенцію про домашніх працівників № 189, де вперше було визначено поняття домашньої праці та домашніх працівників.

Чинним КЗпП поверхнево врегульовано укладення трудового договору між працівником та роботодавцем-фізичною особою, а відносини з працівником, який працює вдома у іншої фізичної особи взагалі не визначено.

25 квітня 2024 року прийнято Закон № 5695 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників, яким додано до КЗпП нову главу ХІ-А «Праця домашніх працівників» та точково внесено зміни в ряд статей та інших законів.

Закон вступить в дію через 3 місяці з моменту його опублікування.

У цій статті розберемо основні моменти праці домашніх працівників.

Що таке домашня праця

Домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором, регулярно та більше ніж 40 годин на місяць, на платній основі, де роботодавцем є фізична особа.

Не слід плутати з надомною або дистанційною роботою.

Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем – фізичною особою. Не молодше 16 років.

Які роботи можуть виконуватись домашнім працівником, наприклад няні, вихователі, репетитори, домробітниці помічники по господарству, сімейні кухарі, особисті водії, садівники, доглядальниці тощо.

Роботодавець – це фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.

Домогосподарство це одна особа або декілька осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні, ведуть спільне господарство, витрачають кошти, при цьому можуть перебувати як у родинних стосунках, так і у стосунках свояцтва.

Письмова форма трудового договору

Трудовий договір з домашнім працівником укладається в письмовій формі та обовʼязково повинен містити такі умови:

-ПІП та адреси роботодавця та домашнього працівника

-місце роботи (адреса)

-дату початку дії трудового договору, строк дії договору

-опис роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;

-умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата праці в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);

-тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;

-умови надання щорічної оплачуваної відпустки;

-способи обміну інформацією.

Але, у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (ст. 2 Закону 2136).

Після укладення трудового договору з домашнім працівником, фізична особа роботодавець повинен повідомити податкову про прийняття на роботу.

Умови праці домашніх працівників

Домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями (трудовий стаж, відпустки, оплата праці тощо).

Домашній працівник та роботодавець самостійно вирішують питання щодо ведення первинної облікової документації та трудової.

Створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що надаються працівнику для виконання відповідної роботи.

Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Робочий час домашніх працівників

На домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу.

Може бути запроваджено підсумковий облік робочого часу, надурочні роботи, праця у вихідні та святкові дні. Робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоровю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.

Облік робочого часу веде сам домашній працівник у зручний для нього формі та погоджує його з роботодавцем у строки, визначені трудовим договором.

Період очікування в роботі домашнього працівника

У трудовому договорі сторони можуть вказати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник повинен перебувати на роботі і бути готовим негайно виконати доручення роботодавця. Розмір оплати періоду очікування визначається в трудовому договорі. Тривалість періодів очікування, компенсація за які здійснюється шляхом оплати, не може перевищувати 10 відсотків тривалості робочого часу.

Житло для домашнього працівника

У трудовому договорі може бути передбачено платне чи безоплатне надання роботодавцем житла домашньому працівнику в користування. При цьому, не можна відраховувати оплату за житло із заробітної плати.

Повага до честі та гідності домашнього працівника

Домашньому працівнику має бути забезпечена повага до його честі та гідності, невтручання в його особисте життя.

Домашній працівник, який проживає в житлі домогосподарства, самостійно визначає місце для проведення часу відпочинку у вільний від роботи час або у період відпустки.

Без участі профспілки

На домашніх працівників не поширюються вимоги про обов’язковість погодження чи отримання дозволу профспілки на надурочні роботи, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, на звільнення.

Звільнення домашнього працівника

Трудовий договір може бути припинений:

- з ініціативи однієї із сторін,

-з ініціативи роботодавця, про що слід повідомити за 14 днів шляхом укладення додаткової угоди або надсилання рекомендованого чи електронного листа. У разі надсилання домашньому працівнику повідомлення про розірвання трудового договору засобами поштового зв’язку такий трудовий договір вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення домашньому працівнику поштового відправлення.,

-з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП). Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір у разі вчинення стосовно нього винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.

Про звільнення працівника роботодавець повідомляє податкову протягом 3 днів з дня звільнення домашнього працівника.

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена домогосподарства (п. 3-1 ст. 41 КЗпП).

Перевірки держпраці стосовно домашніх працівників

Інспектор праці має право проводити в домогосподарстві роз’яснювальну роботу про найбільш ефективні способи додержання законодавства про працю, моніторингу стану його додержання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин. Проводити конфіденційну розмову з домашнім працівником.

На запит інспектора Держпраці фізична особа зобов’язана надати інформацію про виконання фізичними особами домашньої праці в його домогосподарстві.

Строк звернення до суду

Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Сплата ЄСВ добровільна

Законом звільнено роботодавців-фізичних осіб від обовʼязкової сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за домашніх працівників. Такий працівник може добровільно брати участь у системі загальнообовязкового державного соціального страхування. 

При цьому, у разі несплати ЄСВ, домашньому працівнику рахується лише трудовий стаж, а не страховий. Такий працівник не матиме право на виплату лікарняних.

Якщо працівник самостійне буде сплачувати ЄСВ (22%), то йому буде рахуватись страховий стаж, який рахується для визначення розміру пенсії, і матиме право на оплату лікарняних.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.

Але роботодавці-фізичні особи мушуть сплачувати за домашнього працівника податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%).