Обов’язок медичного працівника роз’яснювати пацієнту можливі негативні наслідки майбутньої хірургічної операції

Центр медичного права ВША НААУ

Литвиненко Анатолій
19.01.2023

Анотація: Обов’язок медичного працівника роз’яснювати пацієнту (пацієнтці) можливі негативні наслідки майбутньої хірургічної операції: історична судова практика

Суд: Верховний Суд Австро-Угорщини

Дата винесення рішення: 7 вересня 1915 року

Цитування справи: Rv I 448/15

Позивач, дружина адвоката (позначена як особа «А»), з дитинства страждала від вальгусної деформації колінних суглобів (genu valgum), і воліла зробити корекційну операцію, звернувшись до хірурга, Dr. B. (відповідача), аби прооперувати її в клініці у м. Відень; однак, незважаючи на всі зусилля лікарів, ця операція виявилася невдалою. Так, позивач вимагала компенсацію за невдалу операцію, стверджуючи, що замість однієї деформації колінних суглобів, в неї утворилася інша (О-подібна деформація), а також позивачка стверджувала, що внаслідок «була назавжди скалічена» і мала серйозні труднощі при пересуванні. Позивачка не заперечувала, що операція була проведена хірургами вміло, і відповідно з встановленими правилами медичної науки (висновком медичної експертизи було повністю підтверджено, що оперативні методи, які застосовував хірург, використовуються часто, а сама операція проведена вміло та повністю асептично). Позивачка вбачала провину Dr. B. у наступному: 1) Dr. B. не оглянув позивачку належним чином на першій консультації, і [вона] не розуміла можливих наслідків проведення операції; 2) позивачка стверджувала про недбало здійснене лікування в стаціонарі і, нарешті, 3) невиконання нової операції в належний термін, або неспроможність вказати на необхідність цієї операції.

Суд першої інстанції м. Відня відхилив її позов, встановивши, що: a) Dr. B не запевнив позивачку, особу А., що операція була однією з найлегших, а навпаки, описав їй оперативний процес, і надав їй достатньо інформації про можливі негативні наслідки операції, проте перспектива успіху майбутньої операції та впевненість у майстерності віденських хірургів спонукали позивачку залишити всі сумніви та погодитися на проведення операції; б) Не можна сказати, що ані Dr. B, ані його помічник, Dr. C., допустив недбалість. Той факт, що згадана операція пройшла не надто успішно, зовсім не означає, що лікарі знехтували встановленими правилами медичного мистецтва. Окрім того, незважаючи на те, що результат операції не був ідеальним, покращення стану позивачки, особи А., було однозначним. Так, суд відмітив позитивні зміни в стані здоров’я позивачки після проведення операції, зокрема, рухливість стоп та колінних суглобів, відсутність різниці в довжині ніг, коліна були максимально можливо наближені одне до одного; позивачка була спроможна ходити без палиці і вести господарство, і можна було констатувати, що її стан здоров'я буде покращуватися у майбутньому.

Апеляційний суд Відня підтвердив рішення суду першої інстанції. Що стосується обов’язку лікаря повідомляти пацієнта (пацієнтку) про можливі небезпечні наслідки операції, було відмічено наступне: «[...] У будь-якому випадку, провину Dr. B не можна знайти [в аспекті] того, що він конкретно не звернув увагу на можливість того, що успіх остеотомії, яка буде виконана, може бути [певною мірою] зменшений через зміщення; оскільки не тільки експертом було зазначено, що Dr. B. пояснив позивачці А. [можливу] небезпеку операції в цілому, він виконав свій обов’язок; але очевидно, навіть без спеціального розгляду звіту [експертів], що лікар не може бути відповідальним за те, щоб надати пацієнтові [факти, що стосуються] усіх можливих [негативних наслідків], які можуть виникнути в результаті запланованої операції, [і] привернути увагу [пацієнта] до цього лише тому, що пацієнту бракує знань для розуміння необхідної інформації».

З таким рішенням погодився і Верховний Суд. Верховний Суд дійшов висновку, що провини лікаря лише в тому, що результат операції вийшов не надто успішним, немає. Верховний Суд підтвердив, що Dr. B. не стверджував, що операція мала б бути легкою, і пояснив пацієнтці можливу небезпеку від її проведення, і провів операцію майстерно, та за всіма правилами медичного мистецтва, але Dr. B. не міг нести відповідальність за успіх проведення операції. Верховний Суд дійшов висновку, що шкода позивачці, особі А. була завдана не з вини лікаря, Dr. B., відмовивши в задоволенні її скарги.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»