Обов’язок лікаря повідомляти пацієнтку про альтернативні (консервативні) методи лікування раку молочної залози
Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»
Литвиненко Анатолій
27.01.2023

Анотація: Обов’язок лікаря повідомляти пацієнтку про альтернативні (консервативні) методи лікування раку молочної залози

Суд: Верховний Суд Японії

Дата винесення рішення: 27 листопада 2001 року

Цитування справи: 1998 (O) 576, Minshu Vol. 55 (6), 1154

Позивачка, 43-річна жінка, з’явилася на медичний огляд до відповідача, який був лікарем і керував клінікою в місті Сано (префектура Осака), яка, в свою чергу, налічувала кілька відділень і була повноправним членом науково-дослідницької групи з раку молочної залози. У результаті біопсії в лютому 1991 року, у позивачки було діагностовано рак молочної залози. Лікар вирішив, що найбільш відповідним способом лікування цього захворювання є видалення молочної залози зі збереженням грудного м’яза. Лікар повідомив позивачці, що потрібна операція, і вичерпно пояснив, як це виглядатиме – він не приховував ні того, що у позивачки було діагностовано рак, ні того, що у такій ситуації, вочевидь, доведеться видаляти молочну залозу. А перед операцією, яка була призначена на 28 лютого 1991 року, позивачка прочитала, що існує й консервативний метод лікування раку молочної залози (правда, на той час для Японії він був досить новим). За два дні до операції позивачка передала лікареві листа, в якому вона висловлювала свої настрої щодо складного «вибору» між прагненням продовжувати життя і видаленням молочної залози. Видалення молочної залози позивачки проведено згідно з планом лікування. Пізніше позивачки звернулася до відповідача з позовом до суду, вимагаючи компенсацію за завдані збитки, стверджуючи, що було б доцільно застосувати консервативне лікування, у той час як відповідач виконав дану операцію без її волі та належних пояснень.

Факти щодо консервативного лікування раку молочної залози на момент розгляду справи полягали в наступному. З кінця 1980-х років консервативне лікування раку молочної залози дійсно застосовувалося в Японії, проте воно було досить новим для того часу. Більшість пацієнток залишилися задоволені проведеною процедурою. Однак ефективність такого лікування залишалася під питанням, хоча лікарі, які застосовували цей метод лікування, оцінювали його достатньо позитивно. На початку 1990-х років, відсоток консервативного лікування раку молочної залози був не таким високим, проте лікар, який проводив видалення молочної залози, точно знав, що консервативне лікування раку молочної залози вже проводиться в багатьох установах по всьому світу, зокрема, і в Японії. Крім того, стан здоров’я позивачки дозволяв проведення такого лікування, оскільки він відповідав вимогам «Програми впровадження консервативного лікування раку молочної залози» Kasumi Group. Суд другої інстанції вирішив справу на користь відповідача. Суд не заперечував, що лікарі мали обов’язок інформувати пацієнта про факт наявності онкологічного захворювання, про альтернативні способи лікування тощо, але суд встановив, що оскільки консервативний метод лікування раку молочної залози не був значним чином поширеним на момент проведення операції, то і його ефективність ще була в процесі визнання, і ситуація не досягла точки, коли можна було б належно обговорювати такий спосіб лікування. Лист, надісланий позивачкою до лікаря, ситуації також не міняв.

Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду. Суд розглянув глибину обов’язку лікаря інформувати пацієнта, який був цілком визнаний одним із договірних обов’язків лікаря перед пацієнтом. Суть цього обов’язку полягає в тому, щоб допомогти пацієнту вирішити, чи погоджуватися на даний метод лікування, зваживши його плюси і мінуси; якщо ж існують альтернативні способи лікування, які встановлені стандартами медицини, то їх також необхідно пояснити. Головний момент полягає в тому, чи підпадає під це правило новий, ще не до кінця визнаний метод лікування. Відповідь, на думку Верховного Суду, дуже складна, але в даному випадку Верховний Суд встановив, що так. Аргумент для цього достатньо зрозумілий: цей метод лікування вже застосовувався багатьма медичними закладами і отримав чималу позитивну оцінку лікарів. Водночас той факт (чи припущення), що лікар сам не вважає цей метод лікування ефективним і не має наміру самостійно його застосовувати, не звільняє його від обов’язку інформувати пацієнта про цей метод лікування, його плюси і мінуси, а також обов’язку повідомляти факти, у межах своїх знань, що стосуються тих медичних установ, які застосовують цей метод. Верховний Суд також зауважив, що втрата грудей, яка є символом жіночності для жінки, пригнічує пацієнтку та негативно впливає на якість її життя, і тому вимога пояснити альтернативні способи лікування (особливо, в контексті консервативного лікування раку молочної залози), у такому випадку стає ще сильнішою. Суд також підтвердив, що відповідач, очевидно, був обізнаний про консервативний метод лікування раку грудей, який проводився багатьма медичними установами, і точно знав, що позивачка була сильно зацікавлена у збереженні грудей, враховуючи лист позивачки до відповідача. Суд дійшов висновку, що лікар не виконав свого «обов’язку надати пояснення», направивши справу на новий розгляд до суду другої інстанції.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія).