Анотація справи: Чи може медичний працівник не повідомляти пацієнта про необхідність медичного втручання, знаючи, що пацієнт від нього відмовиться?

Суд: Верховний Суд Японії

Дата ухвалення рішення: 27 лютого 2000 року

Цитування справи: 998 (O) 1081, Minshu Vol. 49 (2), 582

Доволі тривалий час, лікарі в Японії мали традицію подеколи не повідомляти пацієнтам справжні діагнози, що, частіше за все, стосувалося онкологічних захворювань, і не розповідати в деталях особливостей майбутніх медичних втручань. Тим не менше, після ряду резонансних судових справ 1990-х років ситуація стала відчутно змінюватися, і суди стали визнавати обов'язок лікарів належно інформувати пацієнтів щодо їх стану здоров'я та особливостей майбутніх медичних втручань. 63-річна пацієнтка, позивачка, ще в молодості приєдналася до релігійної організації "Свідків Єгови" і, як це прийнято серед послідовників цієї організації, не толерувала переливання крові в силу релігійні переконання. Одного разу, пацієнтка була госпіталізована з підозрою на онкологію печінки, проте від операції відмовилася в силу релігійних переконань.

Її чоловік, хоч і не був послідовником згаданої вище релігійної організації, вирішив з повагою поставитися до її волі відмовитися від крові. У червні 1992 року пацієнтка потрапила в іншу лікарню, де в неї була діагностована злоякісна пухлина, її лікуючий лікар повідомив її їй, що без переливання крові зробити операцію неможливо, тому пацієнтка та її родина вирушила шукати лікарню, де було б можливо провести операцію без переливання крові.

Згодом така лікаря знайшлася. Лікарня, де пацієнтку було прооперовано, має справу з пацієнтами, які мають такі релігійні переконання, що не дозволяють переливання крові. Згідно з політикою лікарні, лікарям радили якомога більше уникати переливання крові, за винятком випадків порятунку життя, коли воно б вже здійснювалося незалежно від волі пацієнта. Лікуючого лікаря було повідомлено про релігійні переконання пацієнтки, і цей лікар, який, як відомо, працював з пацієнтами, які були послідовниками "Свідків Єгови", повідомив представника пацієнтки, що, ймовірно, операцію можна буде провести без переливання крові, якщо немає метастазів. Переконання пацієнта були доведені до відома лікарів, і син і чоловік пацієнтки написали спеціальний лист до представників лікарні, в якому стверджували, що пацієнтка відмовиться від переливання крові, і вони не будуть звинувачувати персонал лікарні у збитках, заподіяних через непроведення переливання крові. Під час операції лікарі з’ясували (як згодом виявилося, можливість необхідності переливання крові розглядалася значно раніше), що для порятунку життя пацієнта необхідне переливання крові, і провели процедуру незалежно від її волі. Пацієнтка вижила, проте вона померла через 5 років (причина смерті в протоколі суду не вказана, а також фактів причинно-наслідкового зв'язку між цією операцією та її смертю не вказувалося). Перед смертю вона встигла подати позов, і члени її родини, що в подальшому позначалися позивачами в справі, змогли добитися успіху, хоча справа досягла найвищої інстанції.

Верховний Суд встановив, що намір лікарів видалити пухлину печінки не міг вважатися правопорушенням з боку медичних працівників – це був їхній обов'язок. Проте у випадку, коли пацієнт(-ка) категорично виступає проти переливання крові (що, швидше за все, було необхідним у ситуації пацієнтки), це вже цілком інша річ. Воля пацієнтки була чітко повідомлена, і його право на самовизначення слід поважати. Оскільки лікарі не заперечували можливість того, що маніпуляції з переливанням крові колись можуть знадобитися, вони повинні були повідомити про це пацієнтці, і тоді, вони повинні були залишити це на вибір пацієнтки, чи їй слід було покинути згадану лікарню, чи залишитися в ній (і, можливо, прийняти ситуацію, що їй знадобиться переливання крові, якщо це необхідно для порятунку її життя). Незважаючи на те, що за місяць до операції лікарі вже добре знали, що може знадобитися переливання крові, вони не повідомляли про це пацієнтку. Таким чином, пацієнтка була позбавлена можливост визначати, чи погоджується вона на операцію з можливістю переливання крові, чи ні, саме через бездіяльність медичних працівників, які не повідомили їй зазначені умови. З огляду на це, Верховний Суд прийняв рішення на користь родичів пацієнтки.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»