Анотація справи: дискретність дій лікаря при виконанні хірургічної операції

Суд: Вищий Суд Монреаля, Канада

Дата винесення рішення: 20 січня 1899 року

Цитування справи: 5 Rev. de. Jur. 74

Судова практика на тему відсутності згоди пацієнта на проведення хірургічних операцій або певних діагностичних процедур в англосаксонському праві налічує доволі мало випадків до середини 1950-х років, основна маса з яких припадає на штатські суди в США. Хоча однією з найбільш відомих ранніх справ щодо згоди пацієнта на медичне втручання в Канаді стала справа Marshall v. Curry 1933 року, існували і більш ранні рішення. Вочевидь, найбільш ранньою з цього питання в Канаді є справа Parnell v. Springle 1899 року, рішення по якій ухвалив Вищий Суд Монреаля.

Позивачка, пацієнтка у віці 22 років звернулася до хірурга-відповідача з питанням зсуву матки. Після виконання обстеження, лікар заявив їй, що потрібна незначна хірургічна операція, яку пропонувалося виконати у Western Hospital. До цієї проблеми позивачка загалом відзначалася хорошим станом здоров'я без особливих скарг. У середині лютого 1898 року, позивачка направилася до лікарні з метою того, аби вищезгадана операція була проведена. Між тим, виявилося, що лікареві довелося здійснити цілковито інше медичне втручання: під час виконання операції, лікар-відповідач, а також ще декілька хірургів, видалили обидва яєчники позивачки. Цей факт, цілком однозначно, визвав серйозне невдоволення позивачки, яка стверджувала, що була тим самим позбавлена невід'ємної частини власного тіла без її згоди, і не могла більше вийти заміж (підозрюючи, що ніхто не візьме її в дружини без здатності мати нащадків), і вимагала від відповідача відшкодування збитків на суму 1,999 Канадських Доларів. Відповідач представив свою позицію на ситуацію, яка склалася: він відзначив, що в дійсності поінформував пацієнтку про те, що їй була необхідна операція, однак під час обстеження в лікарні, в лікарів виникли підозри, що випадок є складнішим, ніж вважалося на початку, і після проведення ряду консультацій, було вирішено, що задля збереження життя та здоров'я позивачки, довелося би провести значне медичне втручання, що передбачало видалення яєчників.

Суд зауважує, що позивачка звернулася до лікарні Western Hospital, де було проведено операцію без її згоди, задля того, аби їй виконали операцію на матці, очевидно, заздалегідь узгоджену. Під час медичного втручання, після того, як було відкрито черевну порожнину задля виконання необхідної операції, лікарі побачили величезну кількість нагноєнь в яєчниках та у фаллопієвих трубах. Хірург-відповідач та три інших хірурги, що приймали участь у проведенні операції, дійшли згоди щодо того, що для збереження життя пацієнтки потребуватиметься оваріоектомія (видалення яєчників), яка, власне, і була проведена. Зрозуміло, що позивачка у цей час перебувала під анестезією, і не могла дати згоди на проведення операції, яка, фактично, стала продовженням операції, що раніше була узгоджена. Цей момент був врахований судом, який додав, що хірурги, які проводять хірургічну операцію, мають обов'язок виконувати усе необхідне для збереження життя пацієнта/пацієнтки, виходячи з обставин, які складаються під час проведення самої операції. Суд стверджує, що відповідач діяв цілком законно, з необхідною обережністю, належним вмінням, і не може за це нести відповідальність перед позивачкою. Відповідно, справу було вирішено на користь відповідача.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»