Анотація справи: чи може воля пацієнта виражатися за допомогою синтезатора мовлення?

Суд: Суд м. Сассарі, Італія

Дата винесення рішення: 14 липня 2007 року

Цитування справи: Tribunale Ordinario Sassari, Sezione Distaccata di Alghero, decreto del 14 luglio 2007, RG 99/07 R.N.C.; RG 11/07 R. Amm. Sost

В 2000-х роках в італійських судах слухався ряд справ, де пацієнти, або їх опікуни клопотали про припинення життєзабезпечуючого лікування. У цій справі, пацієнт останні роки свого життя хворів на боковий аміотрофічний склероз (БАС). Хвороба прогресувала, через що пацієнт з часом став повністю прикутим до ліжка та не мав можливостей пересуватися, при цьому, розумові здібності пацієнта не постраждали, він мав цілком ясний розум. Неодноразово пацієнт висловлював своє бажання померти, проте на той час в Італії було відсутнім законодавство, яке б дозволило легітимно припиняти життєзабезпечуюче лікування, а судова практика з цього питання в 2000-х роках схилялася до того, що суд не може дозволити припинити життєзабезпечуюче лікування.

У липні 2007 року пацієнт проживав вдома, і його стан був контрольований за допомогою апаратів для життєзабезпечення, а його фактична дружина, з якою він спільно проживав більше двадцяти років, звернулася з клопотанням до суду в м. Сассарі, щоб отримати повноваження бути його офіційним представником, в тому числі, вести всі його особисті справи, а також здійснювати зовнішнє представлення його волі. Не виключено, що пацієнт міг попросити вимкнути апарат життєзабезпечення (проте, чи надав би суд на це дозвіл, залишається нез'ясованим). Однак у справу втрутився прокурор, який стверджував, що пацієнт, в дійсності, міг автономно виражати свою волю за допомогою синтезатора мовлення (модель «MyTobii»), яким пацієнт користувався, або за допомогою руху ока, переводячи погляд з літери на літеру, дивлячись на таблицю, на якій був зображений алфавіт.

Інші родичі пацієнти висловлювалися проти того, аби його фактична дружина стала його опікуном, проте зі своїх причин. Родичі пацієнта не заперечували, щоб він мав здатність виражати свою волю за допомогою синтезатора мовлення. Прокурор стверджував, що пацієнт був цілком здатний виражати свою волю за допомогою цього пристрою, і пацієнт пізніше був оглянутий медичним експертами в присутності судді. Пацієнтові задавали питання, на які той лаконічно відповідав за допомогою синтезатора мовлення. При цьому, пацієнт висловив своє бажання померти і припинити лікування, заявивши за допомогою синтезатора мовлення, що не воліє вжиття жодних реанімаційних заходів у разі того, якщо лікування буде припинено. Експерти дійшли до висновку, що синтезатор мовлення, яким користувався пацієнт, функціонувало належним чином, а інтелектуальні здібності пацієнта також були цілком адекватні. Фактична дружина була призначена опікуном пацієнта лише для обмежених цілей: суд визнав, що пацієнт також може самостійно оголосити заповіт за допомогою синтезатора мовлення.

Щодо волевиявлення пацієнта альтернативним технічним засобом суд зазначив, що синтезатор мовлення слід визнати придатним технічним засобом, в контексті 2-го абзацу ст. 3 Конституції Італії, аби усунути технічну перешкоду, яка виникла через хворобу пацієнта, і яка не дозволяла йому висловлюватись автономно, фактично порушуючи його свободу та заважаючи рівності з іншими громадянами. Пацієнт, однак, не був задоволений рішенням суду (вочевидь, він припускав, що суд дозволить йому припинити життєзабезпечуючого лікування); невдовзі пацієнт розпочав голодування, і на жаль, помер через тиждень.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія).

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»