Анотація справи: чи може бути дозволено проведення обшуку в біобанку?

Суд: Верховний Суд Швеції

Дата ухвалення рішення: 1 листопада 2018 року

Цитування справи: Högsta Domstolen, Mal. No. Ö2397-18, NJA 2018, 852

Прокуратура подала клопотання до окружного суду про дозвіл на обшук у Stockholm Medisinska Biobank, розташованому в лікарні Каролінського університету в Гуддінге (район Стокгольма, Швеція) на предмет необхідності пошуку зразків тканин, які надала особа, що виступила цивільним позивачем у попередньому розслідуванні щодо вчинення кримінального правопорушення. Позиція прокурора полягала в тому, що у зв’язку з розслідуванням вчинення нападу на позивача при обтяжуючих обставинах, потрібен був доступ до частин двох зразків тканин, що якраз зберігалися в біобанку, і не було іншого способу отримати їх; і метою їх отримання було порівняння вірусів у цих зразках з вірусами з аналогічних зразків підозрюваного; позивач вже дав згоду на витребування зазначених біологічних зразків. Проти обшуку виступили сам біобанк і Держлікнагляд. Окружний суд м. Фалун встановив, що справа позивача вже була підтверджена багатьма фактами, і розглянув позицію біобанку-відповідача, чий адвокат стверджував, що кримінальне розслідування не є тим видом діяльності, для якого можна використовувати зразки тканин, що зберігалися у біобанку, відповідно зі ст. 2 Закону про Біобанки 2002 року. Окружний суд м. Фалун дійшов висновку, що наказ не слід надавати. Суд постановив, що для проведення такого обшуку має бути скоєний дуже серйозний злочин, і дійшов висновку, що згода цивільного позивача не є вирішальною, сумніваючись у тому, що злочин, який стався у справі позивача, був такого характеру, через скоєння якого суд би видав відповідну ухвалу про проведення такого обшуку.

Прокуратура подала апеляцію, і Апеляційний суд м. Свеа вирішив, що позов стосовно обшуку можна задовольнити. Апеляційний суд встановив, що прокурор повідомив достатньо конкретні обставини, в тому значенні, що зразки тканин позивача мали велике значення для поточного попереднього розслідування. Стосовно обшуку, апеляційний суд постановив наступне: якщо є підстави припускати, що вчинений злочин буде становити для обвинуваченого позбавлення волі (що насправді може включати напад при обтяжуючих обставинах), то обшук може бути проведений за предмети, на які може бути накладено арешт. Верховний суд Швеції, переглянувши законодавство про функціонування біобанків, а також норми процесуального кодексу щодо обшуків у будинках, виявивши, що законодавець ніколи прямо не торкався зв’язку між Законом про Біобанки та процесуальним кодексом, проте Закон про Біобанки слід було прийняти до уваги в контексті принципу пропорційності втручання, пов’язаного з обшуком будинку. Законопроекти, що стосувалися біобанків, не містили жодних пропозицій на цей рахунок, але Суд дійшов висновку в тесті на пропорційність, що біобанки, ймовірно, не мають використовуватися для цілей кримінального розслідування; хоча в якийсь момент справді можуть існувати випадки, коли це може статися, Верховний суд підкреслив, що розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення має бути дуже значущим. аби дозволити обшук у біобанку. Таким чином, Верховний суд скасував рішення апеляційного суду та відхилив позов стосовно обшуку.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія.

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»