Анотація справи: Чи має право родич пацієнта отримувати доступ до медичної документації пацієнта, яка стосується певного клінічного епізоду?

Суд: Вищий Адміністративний Суд (Португалія)

Дата винесення рішення: 8 серпня 2018 року

Цитування справи: Supremo Tribunal Administrativo, 08.08.2018, Processo 0394/18

Позивач був сином пацієнта, який був госпіталізований до лікарні-відповідача з тяжкою черепно-мозковою травмою, яка сталася у червні 2014 року. У батька позивача внаслідок травми було діагностовано значні розлади опорно-рухового апарату, а також розлади мовлення, поведінки та ковтання. Оскільки батько позивача не міг спілкуватися з оточуючими, позивачеві та його матері, як в опікунам батька, доводилося вирішувати всі аспекти його лікування. У серпні 2016 року батько позивача переніс операцію з видалення нігтя. Очевидно, що батько не міг сказати позивачеві, чи іншим особам, в силу чого відбулася ця операція. Через свого адвоката позивач звернувся до лікарні з проханням надати фотографії та інші медичні записи, що стосуються клінічного епізоду, внаслідок чого відбулася ця операція. Коли лікарня не відповіла на цей запит, позивач звернувся до CADA (Комісія з питань доступу до адміністративних документів), скаржачись на те, що він не отримав запитуваних документів.

Комітет виніс висновок, що лікарня повинна була надати медичну документацію, проте лікарня відмовилася це зробити, написавши в листі до матері позивача, що позивач не обґрунтував свою зацікавленість у доступі до медичної документації, яка є конфіденційною, тому лікарня не надаватиме жодної інформації третім особам.

Наступне клопотання було відхилено, після чого позивач вирішив звернутися до суду для отримання необхідної медичної документації. Адміністративний суд Сентри (Tribunal Administrativo e Fiscal Sintra, TAF Sintra) зобов’язав лікарню надати медичну документацію, підтвердивши що позивач мав законний інтерес в отриманні медичної документації свого батька. Лікарня-відповідач оскаржила рішення в Південному Центральному Адміністративному Суді (Tribunal Central Administrativo Sul, TCAF), програвши апеляцію. Суд апеляційної інстанції встановив, що медична документація була потрібна синові як опікуну пацієнта (батька), задля того, аби він міг вирішити, чи подавати позов проти лікарні через вчинену недбалість (якщо така була вчинена). Таким чином, позивач виправдано у клопотав щодо отримання з медичної документації його батька.

Лікарня також оскаржила це рішення, звернувшись до Вищого Адміністративного Суду. Вищий Адміністративний Суд визначив, що позов стосувався ситуації, коли інформація про стан здоров’я не була власністю позивача, хоча й належала його батькові. Суд, проаналізувавши законодавство Португалії, підтвердив, що термін «дані про стан здоров’я» охоплює всю інформацію, прямо чи опосередковано пов’язану з поточним станом здоров’я особи, або ймовірним майбутнім станом, незалежно від того, жива особа в даний час, чи померла, а також їх клінічну історію. Ці медичні документи є власністю зацікавленої особи (пацієнта), тоді як лікарні є сховищами (депозитаріями) записів, і відповідна особа має право доступу до своїх медичних документів. Треті сторони можуть мати доступ до цієї інформації за згодою власника. Очевидно, закон накладає на лікарні обов'язок зберігати конфіденційність. Проте, у той же час, він має збігатися з правами інших осіб, яким ця документація також належить.

Суд встановив, що позивач клопотав про надання йому доступу до медичної документації, яка стосувалася одного клінічного епізоду: видалення нігтя його батька. Сам позивач не був власником медичної інформації, і, таким чином, згідно з правовими нормами, описаними вище, мав продемонструвати відповідний юридичний інтерес в отриманні медичної документації. Суд дійшов висновку, що інтереси позивача є обґрунтованими, а також зазначив, що початковою метою вивчення медичних записів, тобто причиною відповідного юридичного інтересу, була необхідність, чи можна сказати, що зі сторони працівників лікарні була допущена недбалість при лікуванні батька позивача. На думку суду, син мав право звернутися з позовом до лікарні за недбалість, якщо така сталася, як би це міг зробити і його батько; і крім того, син, очевидно, не є випадковою третьою стороною (а є одним з найближчих родичів), і Суд погодився, що син пацієнта мав обґрунтовану причину отримати доступ до медичної документації свого батька. Апеляцію лікарні-відповідача було відхилено.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»