Анотація справи: Чи має пацієнт продемонструвати певний юридичний інтерес задля отримання доступу до медичної документації?

Суд: Вищий суд землі м. Кельн (Федеративна Республіка Німеччина)

Дата винесення рішення: 12 листопада 1981 року

Цитування справи: OLG Cologne, 12.11.1981 - 7 U 96/81

Право пацієнта на доступ до медичної документації сформувалося в судовій практиці Німеччини 1960-70 років, як право, похідне від договору між пацієнтом та лікарем, проте доволі довгий час це право визнавалося лише в судовій практиці, і його межі застосування, або, наприклад, необхідність позивачеві продемонструвати певний вагомий інтерес щодо отримання доступу до медичної документації, вирішувалося судами відповідно до фактичних обставин справи. Ця справа висвітлює питання, чи існує необхідність продемонструвати певний юридичний інтерес задля того, аби пацієнтові було надано доступ до лікарняної документації.

Позивачем була жінка, яка неодноразово проходила лікування у відповідача (лікаря) з 1969 року. Лікар раніше виконав операцію з видалення правої молочну залози з метою лікування карциноми у позивачки в 1975 році. Згодом, у 1979 році у позивачки був діагностований рак печінки. Відповідач не завжди вчасно здійснював медичні огляд позивачки, в результаті чого позивачка потім звинувачувала відповідача в тому, що він не спромігся раніше виявити в неї розвиток онкологічного захворювання. Щоб довести що відповідач винен у цьому, позивачка клопотала про отримання історії хвороби, яка була записана в 1975-79 роках, проте їй було відмовлено. Через це, позивачка звернулася до суду з проханням: а) надати їй доступ до медичної документації, або б) виконати фотокопіювання всієї медичної документації; c) дозволити їй, або її представнику ознайомитися з її медичною документацією.

Відповідач, натомість, стверджував, що правових підстав вимагати надання доступу до медичної документації у пацієнтки немає. Суд постановив, що в будь-якій справі, коли пацієнт має значний юридичний інтерес, доступ до такої медичної документації може бути наданий, і зазначив, що справді, можуть існувати деякі медичні записи, які можуть бути показані не позивачеві/позивачці, а іншій особі, «що є таємницею» (під цим малося на увазі, що це може бути інший лікар). Суд, у той же час, не погоджується з твердженням про те, що пацієнти, які не мають медичної освіти, можуть вважати інформацію в медичних картах незрозумілою, зазначивши, що навіть якщо пацієнт/пацієнтка не має відповідних знань медицини, аби зрозуміти суть медичних записів, то у цьому разі він/вона може проконсультуватися з юристами чи іншими лікарями для уточнення інформації, яка є складною для розуміння.

Суд також заперечує, що ознайомлення з медичною документацією може вплинути на належне поводження з медичною документацію лікарями. Суд додає, що в певних ситуаціях можуть існувати певні обмеження щодо доступу до медичної документації, наприклад. якщо там фігурує інформація стосовно певних третіх осіб, однак у цієї справи таке виключення не стосувалося. Крім того, побоювання відповідача, що позивачка використає записи для консультації з невідповідним фахівцем, були необґрунтованими, оскільки позивачка має право самостійно вирішувати, з ким консультуватися. Суд ухвалив рішення на користь позивачки.

Слід додати, що у більш пізній судовій практиці Німеччини 1980-90 років, суди стали приходити до висновку, що наявність певного юридичного інтересу щодо доступу до медичної документації вже не є обов'язковою, проте позивачі могли так, чи інакше зазначати, чому вони клопотали про отримання доступу до медичної документації. Як правило, позивачам слід було зазначати про мету отримання доступу до медичної документації, якщо йшлося про психіатричну документацію пацієнта, або медичну документацію померлих родичів позивачів.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право