Анотація справи: Чи є бажання позивачки написати книгу про перебування та лікування в закладі охорони здоров’я вагомою підставою для отримання доступу до лікарняної документації?

Назва справи: Gotkin v. Miller

Суд: Районний Суд Східного Округу Нью-Йорк Сполучених Штатів Америки (суд федеральної юрисдикції)

Дата винесення рішення: 24 липня 1974 року

Цитування справи: 379 F. Supp. 859 (E.D.N.Y. 1974)

Позивачка у цій справі проходила добровільне психіатричне лікування в трьох закладах охорони здоров'я штату Нью-Йорк з 1962 по 1970 рік. З 1970 року, позивачка більше не проходила жодного психіатричного лікування, а через декілька років вирішила написати книгу про своє перебування в закладах охорони здоров'я у співавторстві зі своїм чоловіком. Позивачка вважала, що для уточнення обставин її лікування, аби потім їх описати в книзі, їй було потрібно отримати доступ до лікарняної документації, і вона надіслала декілька листів з таким проханням до лікарень, де перебувала раніше. Втім, усі лікарні відмовилися надавати їй будь-яку лікарняну документацію. Позивачка з чоловіком звернулася до суду з позовом до керівників закладів охорони здоров'я, і окрім цього, представивши позов таким чином, що вони подають в суд і від імені інших пацієнтів, яким було раніше відмовлено у праві на доступ до лікарняної документації. Позивачі стверджували, що заклади охорони здоров'я, не надавши запитану лікарняну документацію, тим самим порушили 1, 4, 9 і 14 Поправки до Конституції США. Відповідачі наполягали на тому, що згідно з Федеральними Процесуальними Правилами, такий спір не мав вирішуватися у суді федеральної юрисдикції, а радше штатської, а також про те, що предмет спору не є достатньо вагомим для розгляду його судом. Суд також відзначив, що чоловік позивачки не може вважатися належним позивачем, оскільки він не проходив лікування у закладах охорони здоров'я, де перебувала його дружина, і не писав звернень щодо отримання доступу до лікарняної документації.

Перша Поправка до Конституції США, наголошує Суд, стосується права на свободу слова. Чи можна застосувати це положення в контексті права позивачів отримувати інформацію, в т.ч. право на доступ до медичної документації? Суд відповідає, що ще не існувало прецеденту, де ця норма розглядалася саме з такої точки зору. Що стосується того, чи можна вважати відмову лікарень надавати позивачці медичну документацію в якості своєрідного обмеження права на свободу слова, Суд вважає, що ні, оскільки на момент подання позову, попередній варіант книги вже був готовий, і відповідачі жодним чином не намагалися перешкоджати позивачам у випуску цієї книги.

Четверта Поправка до Конституції США (щодо заборони немотивованих обшуків чи вилучень предметів), на думку Суду, тут також не може застосовуватися, та й посилання на неї у такому контексті, вочевидь, робилося чи не вперше. Суд наголосив, що як володіння, так і право власності у лікарняній документації належало лікарням, відповідно, і "вилучення" якого-небудь предмету, який би міг належати позивачці, не відбулося.

Дев'ята Поправка до Конституції США, в контексті права на приватність: Суд стверджує, що посилання на неї безпідставне, адже не зрозуміло, яким чином у даному спорі було порушене право на приватність позивачки. Немає сумнівів, що самі по собі, лікарняні документи становлять медичну таємницю. Проте незрозуміло, яким чином їх ненадання б порушило право на приватність позивачки (до прикладу, ніде в справі не стверджувалося, в тому числі, позивачами, що їх вміст надавався певним третім особам), а власне, позивачі зверталися з позовами саме через ненадання їм лікарняної документації.

З точки зору Чотирнадцятої Поправки до Конституції США, Суд звертає увагу, що пацієнти й дійсно можуть за певних обставин довести певний майновий інтерес до лікарняної документації, з точки зору штатського або договірного права.

Діюче на той час законодавство Штату Нью-Йорк гарантувало конфіденційність психіатричної документації, а також регулювало певні питання щодо передачі лікарняної документації в окремих випадках, проте положень щодо права пацієнтів на право доступу до них на той час не існувало. З положень законодавства, Суд робить висновок, що доступ до психіатричної медичної документації є достатньо обмеженим, і визначається безпосередньо нормами законодавства.

Враховуючи обставини справи, Суд доходить висновку, що позивачі не продемонстрували належного майнового інтересу до отримання доступу до лікарняної документації позивачки, і відмовив у задоволенні позову, вирішивши на користь відповідачів.

Справу було оскаржено до Окружного апеляційного суду Сполучених Штатів, другий округ (Gotkin v. Miller, 514 F.2d 125, 17.04.1975). Федеральний суд другої інстанції підтвердив рішення, описане нижче.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»