Аналітична довідка до ст. 42; 44 Закону України «Про систему громадського здоров’я»

Аналітична довідка до ст. 42; 44 Закону України «Про систему громадського здоров’я»: законодавство і судова практика

1. Стаття 42 Закону України «Про систему громадського здоров’я» передбачає, що профілактичні щеплення громадянам мають проводитися згідно із затвердженим календарем профілактичних щеплень, що затверджується центральним органом державної влади України, який є відповідальним за формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Цей календар щеплень в Україні затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» (попередні накази: наказ Міністерства охорони здоров’я України № 14 від 25.01.1996 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні», діяв у 1996 – 2000 рр., і наказ Міністерства охорони здоров’я України № 276 від 30.10.2000 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні», діяв у 2000 – 2006 рр.; наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.02.2006 № 48, діяв у 2006 – 2011 рр.).

Чинний на сьогодні наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16.09.2011 № 595 включає обов’язкові профілактичні щеплення проти таких інфекційних захворювань (глава 1 розділу І): дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець і туберкульоз. Цей наказ (розділ ІІ) визначає порядок проведення щеплень за віком, починаючи від віку новонародженої особи (1 день) до 26-річного віку, передбачаючи профілактичні щеплення проти дифтерії та правця – надалі кожні десять років, включаючи, крім вищенаведених хвороб, також гепатит B, гемофільну інфекцію, краснуху та паротит. Глава 2 розділу ІІ встановлює графік щеплення малолітніх осіб з порушенням календаря, і цими положеннями роз’яснено, що у разі щеплення малолітніх осіб з порушенням календаря слід вводити дози щеплень згідно з графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів, а також малолітніх/неповнолітніх осіб – від 7 років до 17 років 11 місяців 29 днів.

Третя глава наказу наводить порядок профілактичних щеплень ВІЛ-інфікованих осіб, а четверта передбачає проведення щеплень відповідно до календарю за станом здоров’я, які включають в себе профілактичні щеплення проти грипу, пневмококової інфекції, Hib-інфекції, менінгококової інфекції, гепатиту B та гепатиту А, також встановлюючи перелік хвороб, які мають високий ризик виникнення ускладнень і тяжкий перебіг інфекцій, включаючи ВІЛ-інфекцію, цукровий діабет, бронхіальну астму, низку хронічних захворювань легень, печінки, уражень серцево-судинної системи, деяких онкологічних захворювань; сюди ж належить трансплантація кісткового мозку та органів; п’ята глава містить рекомендації щодо вакцинації пацієнтів після трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин.

Третій розділ цього наказу передбачає групи громадян, яким рекомендовано профілактичні щеплення, четвертий розділ встановлює порядок щеплень, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях, та епідемічні показники.

Судові спори в контексті профілактичних щеплень не є рідкістю в Україні. Так, низка справ стосується аспектів відмови прийому їхніх нащадків до закладів освіти або тимчасового відсторонення малолітніх/неповнолітніх осіб від шкільного навчання. В одній із нещодавніх справ Верховного Суду (Постанова від 21 липня 2021 року) також розглядався позов жінки через щеплення її доньки без її згоди, що призвело до серйозних негативних наслідків для здоров’я її доньки.

З касаційної практики Верховного Суду стосовно відмови у прийнятті до закладу освіти/відсторонення від навчання слід відзначити такі справи:

1. Постанова Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (2-а/337/236/2017, адміністративне провадження К/9901/283/18.

2. Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, провадження № 61-8263св18.

3. Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20.

4. Постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20, провадження № 61-10147св21.

5. Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 188/608/19, провадження № 61-12080св20.

Щодо вакцинації малолітніх осіб без згоди батьків у касаційній практиці Верховного Суду слід відзначити такі справи:

1. Постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 128/2994/15-ц, провадження № 61-5204св19.

2. Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 572/3616/19, провадження № 61-13844св20.

2. Стаття 44 Закону України «Про систему громадського здоров’я» покладає обов’язок на органи державної влади та органи місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації заходів для збереження громадського здоров’я, до яких входить мінімізація факторів ризику неінфекційних хвороб і проведення заходів з метою збереження громадського здоров’я, моніторинг факторів ризику виникнення неінфекційних хвороб і виникнення професійних захворювань; проведення медоглядів та інших заходів з метою виявлення неінфекційних захворювань на їх ранній стадії, а також професійних захворювань; проведення заходів щодо спостереження та оздоровлення громадян, що страждають від неінфекційних захворювань, реабілітація та забезпечення відповідними лікарськими засобами певних категорій громадян; переведення на легшу роботу в силу стану здоров’я, проведення епідемічних розслідувань та специфічна імунопрофілактика. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року № 530-р «Про затвердження Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку» включає в себе проведення низки заходів, спрямованих на здійснення профілактики неінфекційних захворювань, до виконання якого залучено міністерства (Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, Міністерство інфраструктури тощо), органи місцевого самоврядування (за згодою), наукові та медичні установи (Національна академія наук, Національна академія медичних наук – за згодою), Національну поліцію, Державну податкову службу, інформаційне агентство «Укрінформ» тощо. Планом, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року № 530-р, передбачено такі заходи щодо збереження громадського здоров’я в рамах профілактики неінфекційних захворювань:

1) організація та координація виконання Національного плану заходів, затверджених цим розпорядженням;

2) формування інформаційної політики та забезпечення громадської підтримки заходам, що проводитимуться для профілактики неінфекційних хвороб, серед яких: проведення інформаційних кампаній щодо факторів ризику неінфекційних захворювань і негативних наслідків тютюнопаління та надмірного вживання алкогольних напоїв, підвищення обізнаності різних груп населення щодо здорового харчування, у тому числі і для певних категорій осіб, надання інформації щодо необхідності шестимісячного грудного вигодовування як запоруки запобігання неінфекційним захворюванням, надання актуальної інформації щодо потреби у фізичній активності, про негативний вплив забруднення повітря, підвищення рівня обізнаності щодо контакту з деякими хімічними сполуками, які можуть нести шкоду для здоров’я людини, щодо несприятливих факторів навколишнього середовища, інформування громадян про шкоду тютюнопаління, зловживання алкоголем та

3) здоровий спосіб життя: розроблення навчальних матеріалів для закладів освіти та різних груп населення про здоровий спосіб життя, небезпеку шкідливих звичок для здоров’я людини, впровадження у навчальних закладах з підготовки фахівців у галузі освіти та медицини відповідних навчальних матеріалів, присвячених здоровому способу життя тощо;

4) удосконалення законодавства України у сфері охорони здоров’я, зокрема розроблення плану фіскальних заходів для підтримки здорового способу життя, вдосконалення на основі міжнародного досвіду в питаннях заборони реклами тютюнових та алкогольних виробів, слабоалкогольних та енергетичних напоїв тощо, гармонізація законодавства на основі стандартів ЄС та ООН, розроблення нормативних регламентів стосовно шкільного навчання та навантаження тощо;

5) зниження рівня тютюнопаління: виконання вимог щодо заборони паління в громадських місцях, заборона реклами тютюнових виробів, сприяння зростанню акцизних податків тощо;

6) профілактика зловживання алкоголем: удосконалення законодавства щодо обмеження роздрібної торгівлі алкогольною продукцією, повна заборона реклами алкогольних товарів, підвищення податків на алкоголь, посилення відповідальності за керування транспортними засобами в нетверезому стані та впровадження контролю за забороною продажу алкогольних товарів неповнолітнім особам;

7) підтримка та пропагування здорового харчування: регламентація вмісту трансізомерних жирів та заміна їх на ненасичені жири, інформування споживачів про вміст солі, цукру та насичених жирів та надання інформації про співвідношення з допустимими нормами, заборона реклами харчових продуктів з надмірним вмістом солі, цукру та насичених жирів, здорове харчування в закладах освіти тощо;

8) профілактика недостатньої фізичної активності: побудова в населених пунктах місць для занять фізичною культурою, здійснення розроблення навчальних нормативів фізичної активності у навчально-виховному процесі;

9) використання природних факторів для побудови рекреаційних зон у населених пунктах;

10) профілактика несприятливого впливу факторів навколишнього середовища. Пункти 11 – 15 стосуються важливих аспектів надання медичної допомоги, зокрема:

11) оптимізація управління та забезпечення медичною допомогою: принцип рівності при доступі до медичної допомоги, оцінка доступності і якості медичної допомоги, створення умов для підвищення кваліфікації медичних працівників, створення системи електронної реєстрації інформації щодо пацієнтів і їх факторів ризику виникнення неінфекційних захворювань, покращення якості надання допомоги громадянам, які страждають від неінфекційних хвороб, розробка клінічних протоколів І – ІІІ рівнів медичної допомоги тощо;

12) профілактика, раннє виявлення та лікування хвороб системи кровообігу: виявлення факторів ризику появи таких хвороб, моніторинг динаміки їх ризику, затвердження нових стандартів виявлення, моніторингу лікування, перебігу захворювань, проведення відповідних клінічних обстежень тощо;

13) профілактика, раннє виявлення та лікування цукрового діабету: інформування пацієнтів про фактори ризику виникнення цукрового діабету, забезпечення виявлення факторів ризику виникнення цукрового діабету на первинній ланці надання медичної допомоги, впровадження стандартів надання медичної допомоги пацієнтам, що мають фактори ризику виникнення цього захворювання та/або метаболічного синдрому;

14) профілактика, раннє виявлення та лікування злоякісних новоутворень: інформування пацієнтів про фактори ризику виникнення онкозахворювань, а також інформування стосовно необхідності проходження жінками регулярних медичних оглядів із проведенням відповідних скринінгових заходів на предмет виявлення онкологічних захворювань репродуктивної системи організму; розроблення значні ризики виникнення таких хвороб, підвищення рівня обізнаності пацієнтів щодо необхідності проходження регулярних медичних обстежень, забезпечення комплексного аналізу оцінки сімейного анамнезу, факторів ризику, скарг пацієнтів на розлади здоров’я, направлення пацієнтів на обстеження, впровадження стандартів надання медичної допомоги пацієнтам, що мають фактори ризику виникнення цих захворювань, профілактика алергічних захворювань, що зумовлені забрудненням повітря чи інших несприятливих чинників навколишнього середовища.

Пункти 16 – 22 Національного плану заходів, затвердженого розпорядженням, стосуються моніторингу оцінки ефективності заходів, зокрема формування інформаційних баз неінфекційних хвороб, інформаційного супроводу даних хвороб, проведення моніторингу споживання тютюнових виробів, алкоголю та слабоалкогольних напоїв, моніторингу стану харчування населення, оцінки рівня фізичної активності населення, моніторингу безпеки дорожнього руху, а також несприятливих факторів навколишнього природного середовища, моніторингу за дотриманням безпечного способу життя дітей, нагляду за організацією навчання, навчальним навантаженням і їх способом життя.

Пункт 6 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про систему громадського здоров’я» також зазначає про проведення епідеміологічних розслідувань. На сьогодні порядок їх проведення затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.08.2021 № 1742 «Про затвердження Порядку проведення епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб».

Стосовно судової практики з питань епідеміологічних обстежень (розслідувань), див.:

Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 826/8600/18, адміністративні провадження № К/9901/22158/19; № К/9901/22474/19. клінічних протоколів скринінгових процедур щодо виявлення колоректального раку на всіх рівнях надання медичної допомоги;

15) профілактика, раннє виявлення та лікування хронічних форм респіраторних захворювань: підвищення рівня поінформованості пацієнтів щодо виникнення хронічних форм цих хвороб, у тому числі пацієнтів, що за станом здоров’я мають значні ризики виникнення таких хвороб, підвищення рівня обізнаності пацієнтів щодо необхідності проходження регулярних медичних обстежень, забезпечення комплексного аналізу оцінки сімейного анамнезу, факторів ризику, скарг пацієнтів на розлади здоров’я, направлення пацієнтів на обстеження, впровадження стандартів надання медичної допомоги пацієнтам, що мають фактори ризику виникнення цих захворювань, профілактика алергічних захворювань, що зумовлені забрудненням повітря чи інших несприятливих чинників навколишнього середовища.

Стосовно судової практики з питань епідеміологічних обстежень (розслідувань), див.:

Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 826/8600/18, адміністративні провадження № К/9901/22158/19; № К/9901/22474/19.

Підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук, Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права, Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)

Джерело: Юридичний путівник. Громадське здоров’я. https://cutt.ly/D4F2MKk