Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками потерпілоорієнтований підхід у кримінальному провадженні, а саме:

1. Потерпілоорієнтовані підходи у справах ГЗН – чому ми так часто про них говоримо та що вони означають?
2. Механізми координації щодо забезпечення потерпілоорієнтованих підходів під час досудового розслідування та судового провадження в Україні.
3. Потерпілоорієнтований підхід у судовій практиці.

У рамках характеристики потерпілоорієнтованого підходу акцентовано на наступному:

1. Потерпілоорієнтовані підходи у справах ГЗН – чому ми так часто про них говоримо та що вони означають?

Потерпілоорієнтований підхід – це модель здійснення кримінального провадження, за якої всі процесуальні рішення приймаються з урахуванням найкращих інтересів потерпілої особи, її безпеки, людської гідності, автономії та права бути почутою без шкоди для гарантій справедливого судового розгляду.

Виділено п'ять ключових елементів потерпілоорієнтованого підходу:

1. Повага до гідності – потерпіла особа розглядається не лише як носій доказів; забезпечується поважне ставлення під час звернення, допитів та організації судових засідань.

2. Безпека – гарантується фізична безпека, психологічний комфорт, конфіденційність та мінімізація контактів із кривдником.

3. Автономія – забезпечується право бути поінформованою, висловлювати свою позицію та отримувати зрозумілі пояснення щодо процесу.

4. Уникнення повторної травматизації – кожна процесуальна дія оцінюється через її психологічний вплив на потерпілу особу.

5. Комплексна допомога – медична, психологічна, соціальна, правова та матеріальна підтримка із належною координацією між усіма суб'єктами.

Особливе значення має принцип «Не нашкодь» (Do No Harm), відповідно до якого будь-яка процесуальна дія оцінюється не лише з позиції доказового значення, а й з урахуванням її можливого впливу на потерпілу особу. При цьому необхідно з'ясувати:

→чи є така дія дійсно необхідною;
→чи існує менш травматичний спосіб отримання доказів;
→чи не відтворює вона гендерних стереотипів, що можуть призвести до вторинної віктимізації.

Наголошено, що потерпілоорієнтований підхід ґрунтується також на міжнародних стандартах:

➤Декларації ООН 1985 року;
➤Директиві 2012/29/ЄС, яка запроваджує мінімальні стандарти захисту потерпілих та індивідуальну оцінку їхніх потреб;
➤Стамбульській конвенції, що передбачає концепцію «4Р» (Запобігання, Захист, Розслідування, Комплексна політика) та вимагає координації діяльності всіх державних органів.

2. Механізми координації щодо забезпечення потерпілоорієнтованих підходів під час досудового розслідування та судового провадження в Україні

Лектор визначає одним із ключових елементів потерпілоорієнтованого підходу комплексну допомогу, яка передбачає надання потерпілій особі:

→медичної;
→психологічної;
→соціальної;
→правової;
→матеріальної підтримки,

із координацією між усіма суб'єктами, які забезпечують захист її прав.

Необхідність міжвідомчої координації також випливає зі Стамбульської конвенції, яка вимагає комплексної державної політики та взаємодії всіх компетентних органів.

Окремо визначено роль адвоката як одного з ключових учасників забезпечення потерпілоорієнтованого підходу. Він виконує чотири функції:

→юридичну;
→комунікаційну;
→захисну (безпекову);
→психологічно-організаційну.

Основні механізми реалізації цих функцій:

Підготовка потерпілої особи – пояснення кожного етапу провадження, підготовка до допиту, попередження про можливі складні питання.

Захист у процесі – реагування на некоректні формулювання, заявлення заперечень щодо травматичних питань.

Забезпечення безпеки – ініціювання заходів безпеки, оцінка ризику контакту з кривдником, вирішення питання про проведення відеодопиту.

Підтримка – забезпечення психологічної готовності потерпілої особи, врахування тригерів та координація взаємодії з іншими службами.

Важливим механізмом є також запобігання вторинній віктимізації, тобто заподіянню додаткової психологічної шкоди вже під час розслідування або судового розгляду. Таку шкоду можуть спричиняти слідчі, прокурори, судді, адвокати та експерти. Як приклади неприйнятних запитань наведено:

«Чому Ви не пішли одразу?»;
«Чому повернулися до нього?»;
«Чому не кричали?»;
«Чому не звернулися раніше?»;
«Чому продовжували стосунки?».

При цьому наголошується, що поведінка після насильства не означає відсутності самого насильства.

3. Потерпілоорієнтований підхід у судовій практиці

Наведено практику ЄСПЛ, яка формує стандарти потерпілоорієнтованого підходу.

➤Opuz v. Turkey – якщо держава знала про існування ризику, але не забезпечила захист потерпілої особи, така бездіяльність становить порушення прав людини.
➤Talpis v. Italy – ризик повторного насильства повинен оцінюватися превентивно, а не після настання негативних наслідків.
➤Volodina v. Russia – психологічне насильство визнається реальним насильством; насильство не обмежується лише тілесними ушкодженнями.
➤J.L. v. Italy – використання судом гендерних стереотипів є порушенням права на справедливий суд.

Окремо звертається увага на небезпеку гендерних стереотипів у суді. До найпоширеніших належать твердження:

«Якби було насильство — вона б пішла»;
«Вона повернулась — значить добровільно»;
«Не плакала — значить не боялась»;
«Немає синців — немає насильства»;
«Ви виглядали спокійно — значить не боялися».

Такі стереотипи:

→спотворюють оцінку доказів;
→знижують рівень захисту потерпілої особи;
→призводять до неправосудних рішень;
→відтворюють культуру безкарності.

Позиція ЄСПЛ полягає в тому, що використання гендерних стереотипів судом є порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 ЄКПЛ.

Підходи Верховного Суду України щодо оцінки доказів у справах ГЗН:

1. Контекст події має більше значення, ніж окремий епізод.
2. Відсутність тілесних ушкоджень не означає відсутності насильства.
3. Поведінка потерпілої особи не визначає достовірність її показань.
4. Показання потерпілої особи можуть бути ключовими доказами.

Правильним підходом є оцінка сукупності доказів, а не окремих їх елементів. Вимога «ідеального доказового набору» визначена як типова помилка судів.

Першоджерело  https://surl.lt/cevmqz