Потерпілий у кримінальному провадженні: про основні виклики для адвоката розповів Олександр Кудрявцев під час заходу з підвищення кваліфікації, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, сфокусувавши увагу на розкритті наступних питань:

• Набуття статусу потерпілого.

• Цивільний позивач та відповідач у кримінальному процесі.

• Збирання доказів потерпілим та його представником.

• Подання позову у кримінальному провадженні.

За ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути:

а) фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди,

б) юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК).

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК).

Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб (ч. 6 ст. 55 КПК).

За ч. 7 ст. 55 КПК якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

В одній зі своїх постанов ВС зазначив, що з огляду на вимоги ст. 86 КПК України обґрунтованими виявилися висновки місцевого суду про те, що протокол прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 27 лютого 2018 року (а. с. 70, т. 1) є недопустимим доказом, оскільки у вказаному протоколі відсутній підпис представника потерпілого про попередження його про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України, що суперечить вимогам кримінального процесуального кодексу (постанова ККС/ВС від 09.04.2020 р. справа № 752/7047/18).

Окремо лектор зосередив увагу на питанні збирання доказів потерпілим та його представником.

Потерпілий, представник збирають докази наступним шляхом:

1) шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок (ст. 93 КПК);

2) шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій (ст. 93 КПК);

3) шляхом опитування осіб за їх згодою (п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);

4) шляхом одержання письмових висновків фахівців (п. 10 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);

5) шляхом тимчасового доступу до речей і документів (за певних умов) (ст.ст. 159, 160 КПК).

Розглядаючи цивільного позивача у кримінальному процесі, Олександр Кудрявцев відзначив, що зазвичай цивільний позивач співпадає з потерпілим, оскільки потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 61 КПК права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право:

(1) підтримувати цивільний позов;

(2) відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення;

(3) збільшити позовні вимоги.

Так, у постанові від 16.09.2020 року по справі № 569/713/18 Верховний Суд зробив висновок, що КПК не обмежує потерпілого у зміні цивільного позову, в тому числі й збільшенні його розміру. Відтак, збільшення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди під час розгляду справи по суті шляхом прийняття відповідної заяви ґрунтується на вимогах закону. Аналогічну правову позицію Верховний Суд також висловив у постанові від 14.09.2021 року у справі № 395/875/19.

У свою чергу, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 62 КПК є:

а) фізична або

б) юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Цивільних відповідачів може бути декілька:

1) у справах про ДТП в якості співвідповідача обов’язково має залучатися страхова компанія, де в обвинуваченого застрахована цивільна відповідальність;

2) у груповому злочині з декількома фігурантами.

За ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 62 КПК права та обов’язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний відповідач має права та обов’язки підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право: (1) визнавати позов повністю чи частково або (2) заперечувати проти нього.

Розкриваючи питання особливостей звернення із цивільним позовом у кримінальному провадженні, лектор зауважив, що:

• По-перше, цивільний позов пред’являється до особи, яка вже має певний процесуальний статус (підозрюваний/обвинувачений);

• По-друге, цивільний позов пред’являється до початку судового розгляду.

У постанові від 26.05.2020 року у справі № 754/10041/18 Верховний Суд дійшов висновку, що порушень вимог ст. 128 КПК під час звернення потерпілої з цивільним позовом не було, оскільки цивільний позов заявлено до оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, отже в розумінні ст. 347 КПК до початку судового розгляду. При цьому, у касаційній скарзі захист якраз і вказував на те, що цивільний позов було заявлено після закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду, тобто на думку захисника з порушенням ст. 128 КПК. Але ВС суд цю позицію не підтримав.

Якщо позов подається слідчому, то він направляється до суду разом з обвинувальним актом.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 291 КПК серед іншого до обвинувального акта додається цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, а також розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу) та розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

За приписами ч. 4 ст. 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 6 ст. 128 КПК відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. В той же час за ч. 7 ст. 128 КПК особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши позов, суд може прийняти одне з таких рішень:

1. задовольнити цивільний позов повністю або частково – у разі ухвалення обвинувального вироку (ч. 1 ст. 129 КПК);

2. відмовити в позові – у разі ухвалення обвинувального вироку (ч. 1 ст. 129 КПК);

3. відмовити в позові – у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 129 КПК);

4. залишити позов без розгляду – у разі виправдання обвинуваченого (ч. 3 ст. 129 КПК);

5. залишити позов без розгляду – у випадку неприбуття в судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника (ч. 1 ст. 326 КПК).

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://surl.li/kytdw

Тематичний виклад матеріалу на сторінці Advokat Post: http://surl.li/kytdp

Цікаві публікації лектора:

• Адвокат на окремих слідчих діях: про особливості участі та поведінки дізнавалися адвокати Закарпатської області. http://surl.li/kytdz

• Проблемні питання доказування у кримінальному процесі. http://surl.li/kytek

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ