Лектори докладно проаналізували разом з учасниками сімейну медіацію та її місце в діяльності адвоката, а саме:

• 1. Поняття, особливості сімейної медіації.
• 2. Потреби дітей в сімейних конфліктах. Форми участі дітей в процедурі сімейної медіації.
• 3. Законодавче регулювання медіації. Медіація та судовий розгляд.
• 4. Медіація в діяльності адвоката.

У рамках характеристики сімейної медіації акцентовано на наступному:

1. Поняття, особливості сімейної медіації

Сімейний конфлікт:

Соціальна складова (відносини):

• Порушені стосунки: довіра, любов, повага, близькість;

• Гострі емоції: образа, страх, зрада, почуття несправедливості Ролі й історії: «я завжди все тягла», «він ніколи не дбав», «вона перекручує факти»;

• Сімейні сценарії: повторення моделей (контроль, жертва, мовчання);

• Соціальний тиск: «що скажуть люди», «як це виглядає», «діти мають жити з мамою/татом»;

• Потреба у визнанні: бути почутим, побаченим, зрозумілим.

Щодо правової складової слід зазначити, що у кожному сімейному конфлікті є формальна сторона, яка пов’язана з юридичними правами, обов’язками, процедурами:

1. Шлюб, розірвання, аліменти, розподіл майна;

2. Опіка, графік зустрічей з дітьми, місце проживання;

3. Спадкування, юридичний статус, заповіт;

4. Документи, строки, компетенція суду, рішення.

Сімейна медіація – позасудова, добровільна, конфіденційна процедура для врегулювання або запобігання конфліктам (спорам) між членами однієї сім’ї, родини, які пов’язані кровними, шлюбними, дитячо-батьківськими стосунками, і всіма, хто перебуває, чи раніше перебував у родинних зв’язках.

Застосування медіації в сімейних справах може

• поліпшувати спілкування між членами родини;
• послабити конфлікт між сторонами спору;
• призводити до дружнього врегулювання;
• забезпечувати тривалість особистих контактів між батьками та дітьми;
• знижувати соціальну та економічну вартість окремого проживання і розлучення для сторін у справах і для держав і скоротити той час, який потрібен за інших обставин для врегулювання конфлікту.

2. Потреби дітей в сімейних конфліктах. Форми участі дітей в процедурі сімейної медіації

Філософія сімейної медіації:

Коли руйнуються партнерські стосунки, «кошик» тримається ще на батьківських відносинах, але коли і вони рвуться, то «кошик» з дітьми падає. Коли батьки конфліктують, то «кошик» трясе. Важливо розуміти, як там дітям бути в цьому «кошику»? Коли хтось тягне на себе, «кошик» перевертається, діти можуть «випасти».

Почуття дітей під час розлучення:

• втрата морального духу;
• сум, пригніченість;
• втрата мотивації;
• нездатність зосередитися;
• гнів – агресивна поведінка;
• зневага до дорослих;
• безсилля;
• бажання підтримати кожного з батьків;
• страх втратити когось з батьків.

Потреби дітей під час розлучення:

• знати та розуміти що відбувається;
• у підтримці, любові, прийнятті;
• ділитися своїми почуттями, страхами та тим, що для них важливо зараз;
• бути вислуханими та почутими;
• щоб зважали на їх думку, щоб з ними радились.

Медіація пропонує різні способи врахувати голос дітей у вирішенні питань, які їх безпосередньо стосуються:

• медіатор обговорює інтереси дитини з батьками;
• дитина може безпосередньо зустрітись з медіатором (за згодою батьків) для врахування ї ї думки під час прийняття рішень батьками;
• батьки, медіатор та дитина разом працюють над кращими рішеннями для родини, такій роботі передує індивідуальна зустріч медіатора з дитиною, щоб визначити ї ї готовність до такого процесу та підготуватись до зустрічі;
• неповнолітня особа від 14 років сама може бути стороною медіації.

3. Законодавче регулювання медіації. Медіація та судовий розгляд

Правове регулювання медіації:

Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 №3460-vi – перша згадка про медіацію в чинному законодавстві, де допомога у доступі до медіація увійшла до переліку правових послуг.

Спільний Наказ МЮУ, МВС та Офісу Генерального прокурора «Про реалізацію пілотного проєкту «Програма відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення» від 25.06.2024 р.№ 1116/42461.

Державний стандарт соціальної послуги медіації, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2024 N 269-Н.

Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII, п.18 ч.6 ст.16 – медіація є базовою соціальною послугою.

Закон України «Про медіацію» від 16.11.2021. Медіація – позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

Законом України «Про медіацію» внесені зміни, зокрема до:

• Цивільного процесуального кодексу України;
• Господарського процесуального кодексу України;
• Кодексу адміністративного судочинства України;
• Закону України «Про судовий збір» тощо.

4. Медіація в діяльності адвоката

Правові підстави участі адвоката:

• ч. 2 ст. 8 Правил адвокатської етики, адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а у разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

• п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність – це здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

• п. 6 цієї ж частини – види адвокатської діяльності це: надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Засади участі адвоката:

1. Адвокат сторони в спорі – не медіатор.

2. Присутній адвокат кожної сторони.

3. Допит сторін не є частиною медіації.

4. На адвоката розповсюджуються зобов’язання щодо конфіденційності процесу (підписуються стандартні форми щодо конфіденційності та згоди на участь у медіації).

Дії адвоката в медіації:

1. Попередній/підготовчий: – діагностує конфлікт; – залучає другу сторону до процесу; – обирає медіатора, відповідні клопотання в суді.

2. Відкриття: вступне слово медіатора; – збір тем (слово сторонам) (готує сторону).

3. Дослідження інтересів (відділення позицій від інтересів, допомагає клієнту визначитись де його поле домовленостей, проблемні питання, найкраща альтернатива, найгірша альтернатива).

4. Пошук варіантів рішень (ризики, альтернативи, оцінка та відбір варіантів, відповідність їх діючому законодавству, тестування на реалістичність виконання).

5. Укладання угоди – (усні, письмові прості, письмові нотаріальні, мирові затверджені ухвалою суду, спеціальні).

Першоджерело - https://tinyurl.com/4tysbnp2