Захист прав власника та/або захист прав добросовісного набувача в практиці Верховного Суду

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику ВС щодо захисту прав власника та/або захисту прав добросовісного набувача, а саме:

1. Нормативне регулювання витребування майна із чужого незаконного володіння.

2. Підстави вибуття майна від власника.

3. Підстави набуття майна у власність добросовісним набувачем (ст. 330 ЦК).

4. Пріоритет способів захисту власника чи добросовісного набувача.

5. Поняття і значення добросовісності.

6. Критерії добросовісності (ст. 388 ЦК): «Не знав та не міг знати».

7. Добросовісність в системі принципів і презумпцій.

8. Доказування добросовісності.

9. Застосування преюдиції. Злочин. Інші неправомірні, заборонені дії. Судові рішення, зокрема, скасовані.

10. Витребування як надмірний тягар. Пропорційність втручання.

11. Висновки.

У рамках характеристики захисту прав власника та/або захисту прав добросовісного набувача акцентовано на наступному:

1. Нормативне регулювання витребування майна із чужого незаконного володіння

Нормативне регулювання віндикації ґрунтується насамперед на статтях 330, 387, 388, 391 ЦК України.

Стаття 387 ЦК України передбачає право власника витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України встановлює виключні випадки, коли майно може бути витребуване від добросовісного набувача за відплатним договором, а саме якщо майно:

● було загублене;

● викрадене;

● вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Частина 2 ст. 388 ЦК встановлює віндикаційний імунітет майна, проданого у порядку виконання судових рішень, а ч. 3 — майна, придбаного на електронному аукціоні приватизації державного чи комунального майна.

Законом № 4292-IX від 12.03.2025 посилено захист добросовісного набувача. Держава або територіальна громада не можуть витребувати нерухоме майно після спливу 10 років з моменту державної реєстрації права першого набувача, крім спеціально визначених об’єктів (об’єкти критичної інфраструктури, оборони, природно-заповідного фонду, гідротехнічні споруди, пам’ятки культурної спадщини тощо).

ВП ВС у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 розмежувала застосування ст. 387 і 388 ЦК:

● ст. 387 застосовується до незаконного володільця;

● ст. 388 — до добросовісного набувача.

2. Підстави вибуття майна від власника

Ключове значення має встановлення того, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або поза нею.

ВП ВС у постанові від 04.07.2018 у справі № 569/1221/16-ц зазначила:

● право на витребування від добросовісного набувача пов’язується зі способом вибуття майна;

● наявність волі власника на передачу майна виключає можливість віндикації.

Презентація визначає такі критерії оцінки підстав вибуття:

● законність чи незаконність підстави;

● наявність або відсутність законної волі власника;

● оплатність або безоплатність відчуження;

● преюдиційне встановлення факту вибуття;

● злочин як безумовна підстава вибуття поза волею власника.

КГС ВС у постанові від 01.08.2019 у справі № 908/439/18 зазначив, що відсутність волі може бути пов’язана з:

● обманом;

● насильством;

● помилкою;

● перевищенням повноважень представником;

● правочинами поза межами дієздатності;

● відсутністю дозволу органу опіки тощо.

3. Підстави набуття майна у власність добросовісним набувачем (ст. 330 ЦК)

Стаття 330 ЦК передбачає, що добросовісний набувач набуває право власності, якщо майно не може бути витребуване у нього за правилами ст. 388 ЦК.

Добросовісність є умовою набуття права власності. На відміну від ЦК УРСР, чинний ЦК прямо визнає виникнення права власності у добросовісного набувача.

ВП ВС у постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 зазначила:

● добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, навіть якщо його відчужив власник, який не мав права відчуження через арешт майна;

● майно набувається вільним від невідомих набувачу обтяжень.

У постанові ВП ВС від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 вказано:

● добросовісний набувач, який далі безоплатно відчужив майно, не є особою, яка не мала права його відчужувати;

● якщо майно не могло бути витребуване у первісного добросовісного набувача, подальше відчуження не створює нових підстав для віндикації.

4. Пріоритет способів захисту власника чи добросовісного набувача

Презентація зазначає, що законодавство надає пріоритет захисту неволодіючого власника.

Обґрунтування:

● власник не перебуває у договірних відносинах з останнім набувачем;

● добросовісний набувач має контрагента, до якого може заявляти вимоги про повернення коштів, застосування евікції або ст. 1212 ЦК.

Основою такого підходу є принцип непорушності права власності, гарантований ст. 41 Конституції України.

Разом з тим, у новітній практиці та законодавстві посилюється захист саме добросовісного набувача, зокрема через Закон № 4292-IX.

5. Поняття і значення добросовісності

Добросовісність є:

● загальною засадою цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК);

● умовою набуття права власності;

● презумпцією здійснення цивільних прав.

Добросовісний набувач — особа, яка:

● набула майно за відплатним договором;

● не знала і не могла знати, що відчужувач не мав права на відчуження.

ВП ВС у постановах:

● від 26.06.2019 № 669/927/16-ц;

● від 01.04.2020 № 610/1030/18, наголошувала на необхідності оцінки добросовісності зареєстрованого володільця нерухомості.

6. Критерії добросовісності (ст. 388 ЦК): «Не знав та не міг знати»

Критерії добросовісності:

● «не знав»;

● «не міг знати».

КГС ВС у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 визначив:

● «знав» — безпосередня обізнаність або усвідомлення порушення чужих прав;

● «міг знати» — ситуація, коли особа, проявивши розумну обачність, могла встановити відсутність права у відчужувача.

Об’єктивними критеріями добросовісності є:

● державна реєстрація;

● інформація з державних реєстрів;

● судові рішення;

● загальнодоступність інформації.

ВП ВС у справі про «Садибу Терещенків» (постанова від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21) застосувала критерій «знання закону» та вказала, що набувач мав можливість ознайомитися з законодавчими обмеженнями щодо приватизації об’єкта.

7. Добросовісність в системі принципів і презумпцій

Добросовісність є:

● принципом цивільного права;

● презумпцією правомірності поведінки;

● елементом принципу верховенства права та правової визначеності.

Частина 5 ст. 12 ЦК встановлює презумпцію добросовісності.

ВП ВС у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначила:

● незаконний набувач вважається добросовісним, поки не доведено протилежне;

● встановлення того, що набувач знав або міг знати про перешкоди для правочину, свідчить про недобросовісність.

8. Доказування добросовісності

Добросовісність презюмується, однак може бути спростована належними доказами.

ВП ВС у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 вказала:

● суд має встановлювати конкретні обставини, що свідчать про недобросовісність;

● припущення про те, що особа «могла і повинна була знати», саме по собі недостатнє.

Для нерухомого майна особа вправі покладатися на дані Державного реєстру речових прав.

ВП ВС у постановах:

● від 23.10.2019 № 922/3537/17;

● від 01.04.2020 № 610/1030/18;

● від 15.06.2021 № 922/2416/17, визначила, що за відсутності записів про обтяження добросовісний набувач набуває право вільним від незареєстрованих прав інших осіб.

9. Застосування преюдиції. Злочин. Інші неправомірні, заборонені дії. Судові рішення, зокрема, скасовані

Лектор прямо визначає, що:

● преюдиційно встановлені обставини вибуття майна враховуються судом;

● злочин є окремою безумовною підставою вибуття майна поза волею власника.

ВП ВС у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 зазначила:

● закон не вимагає попереднього окремого визнання незаконними рішень, на підставі яких відбулося вибуття майна;

● суд у віндикаційному спорі самостійно оцінює незаконність вибуття.

У постанові ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 вказано:

● встановлення незаконності рішення органу влади щодо розпорядження земельною ділянкою є достатнім для витребування майна.

У постанові ВП ВС від 02.11.2021 № 925/1351/19 зазначено:

● саме скасування судового рішення не означає автоматичної недобросовісності набувача.

10. Витребування як надмірний тягар. Пропорційність втручання

Питання пропорційності розглядається через баланс між:

● непорушністю права власності;

● захистом добросовісного набувача;

● принципом правової визначеності.

Закон № 4292-IX фактично запровадив обмеження віндикації державного та комунального майна після спливу значного часу, що спрямовано на недопущення надмірного тягаря для добросовісного набувача.

Також підкреслено, що буквальне застосування ст. 387–388 ЦК тривалий час призводило до переваги інтересів власника над інтересами добросовісного набувача.

11. Висновки

1. Віндикація залежить насамперед від способу вибуття майна з володіння власника.

2. Добросовісність є юридичним фактом, який:

● презюмується;

● підлягає спростуванню;

● оцінюється судом з урахуванням усіх обставин справи.

3. Статті 387 і 388 ЦК мають різний предмет застосування:

● ст. 387 — незаконний володілець;

● ст. 388 — добросовісний набувач.

4. Власник може витребувати майно без оспорювання всього ланцюга правочинів, якщо він не був їх стороною.

5. Державна реєстрація та публічна достовірність реєстрів є важливими гарантіями добросовісного набуття.

6. Нове законодавство та практика ВП ВС демонструють тенденцію до посилення захисту добросовісного набувача і забезпечення балансу між інтересами власника та правовою визначеністю цивільного обороту.

Першоджерело https://tinyurl.com/mrbw5fu9