Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками спадкування земельних ділянок у практиці Верховного Суду, а саме:
1. Спадкування земельних ділянок для обслуговування будинку.
2. Спадкування частини домоволодіння і право на оформлення земельної ділянки.
3. Визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки.
4. Спадкування права користування земельною ділянкою в садовому товаристві.
5. Визнання права власності на спадкове майно - земельні ділянки.
6. Скасування державної реєстрації земельних ділянок та прав на земельні ділянки в спадкових спорах.
7. Суміжне землекористування. Спори між спадкоємцями щодо меж сусідніх земельних ділянок.
8. Затвердження проекту землеустрою за зверненням спадкоємця.
9. Визнання відумерлою спадщини, до складу якої входить право на земельну ділянку.
У рамках характеристики спадкування земельних ділянок акцентовано на наступному:
1. Спадкування земельних ділянок для обслуговування будинку
У спорах про спадкування права на земельну ділянку для обслуговування будинку застосовується підхід, за яким перехід майнових прав на нерухомість до іншої особи зумовлює перехід до неї прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об’єкт нерухомості, а також на частину земельної ділянки, необхідну для його обслуговування.
Особа, яка набула право власності на об’єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник, набуває право вимагати оформлення на своє ім’я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах та в обсязі, встановлених для попереднього землекористувача, або частиною земельної ділянки, необхідною для обслуговування нерухомості.
Водночас умовою переходу в порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомості є набуття спадкодавцем відповідного права.
Наведені постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
2. Спадкування частини домоволодіння і право на оформлення земельної ділянки
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. При цьому право одного співвласника не може порушувати права іншого.
У справі, розглянутій Верховним Судом, земельна ділянка була виділена первісному власнику домоволодіння ще у 1956 році. Верховний Суд погодився з висновком про те, що відповідне право на земельну ділянку перейшло спочатку до наступного власника, а потім до його спадкоємців. У зв’язку з цим було визнано обґрунтованими вимоги про визнання недійсними та скасування рішень щодо передачі частини земельної ділянки іншій особі.
Важливим є також встановлення повного складу співвласників домоволодіння. Якщо сукупність зареєстрованих часток не становить 1/1, це може свідчити про наявність інших співвласників, які повинні бути залучені до участі у справі.
Постанова КЦС ВС від 2 липня 2025 року у справі № 932/12380/20.
3. Визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку відповідно до статті 125 ЗК України, але за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до законодавства, а орган місцевого самоврядування відмовив спадкоємцям у завершенні цієї процедури, спадкоємці мають право звернутися до суду.
При цьому належним способом захисту є вимога про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не вимога про визнання права власності на саму земельну ділянку.
Цей висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц. Також наведені постанови КЦС ВС від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17.
Окремо зазначено, що доказом відмови органу місцевого самоврядування може бути не лише рішення чи ухвала ради. У справі № 465/7603/22 Верховний Суд врахував заяву спадкоємиці про затвердження проєкту землеустрою та лист Управління земельних ресурсів, яким повідомлено про неможливість вирішення порушеного питання.
Постанова КЦС ВС від 4 березня 2026 року у справі № 465/7603/22.
4. Спадкування права користування земельною ділянкою в садовому товаристві
Розглянуто справу щодо спадкування прав та обов’язків забудовника садового будинку, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві.
Спадкоємець просив визнати за ним у порядку спадкування права та обов’язки забудовника літнього садового будинку та першочергове право на вступ до членів садового товариства з правом користування земельною ділянкою.
Суд встановив, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подавав заяви про відмову від спадщини у встановлений строк. Тому його було визнано таким, що прийняв спадщину. Частка позивача у правах та обов’язках забудовника становила 2/3, а іншої спадкоємиці — 1/3.
Постанова КЦС ВС від 5 липня 2023 року у справі № 127/6627/22.
5. Визнання права власності на спадкове майно — земельні ділянки
Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1225 ЦК України визначає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення. Пункт «г» частини першої статті 81 ЗК України також передбачає набуття громадянами України права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Якщо земельна ділянка не має кадастрового номера, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину без витягу з Державного реєстру земельних ділянок та без кадастрового номера. Право власності спадкоємець набуває після державної реєстрації земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера та вчинення відповідної реєстраційної дії.
Водночас у спорі щодо земельної ділянки, на яку спадкодавцеві фактично не було оформлено право власності, суди досліджують, чи існували правові підстави вважати, що спадкодавець набув відповідне право. У справі № 574/792/21 суди встановили відсутність державного акта, запису до земельно-кадастрової книги та рішення про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації, що стало підставою для відмови.
Постанова КЦС ВС від 19 квітня 2023 року у справі № 574/792/21.
6. Скасування державної реєстрації земельних ділянок та прав на земельні ділянки в спадкових спорах
Скасування державної реєстрації земельної ділянки або права на неї має бути обумовлене необхідністю такого способу захисту для поновлення порушеного права спадкоємця.
У справі № 187/1945/21 КЦС ВС зазначив, що спадкоємиця не довела неможливості оформлення права власності на земельну ділянку без скасування державної реєстрації земельних ділянок відповідачів та права власності на їхню земельну ділянку.
В іншій справі вимога спадкоємиці про скасування державної реєстрації земельних ділянок була визнана похідною від вимоги про скасування рішень щодо затвердження проєкту землеустрою. Оскільки основна вимога не підлягала задоволенню, похідна вимога про скасування реєстрації також задоволенню не підлягала.
Постанова КЦС ВС від 14 лютого 2024 року у справі № 686/26076/21.
7. Суміжне землекористування. Спори між спадкоємцями щодо меж сусідніх земельних ділянок
У спадкових спорах щодо суміжного землекористування важливе значення має встановлення фактичних меж земельних ділянок та дотримання процедури їх встановлення.
У справі, розглянутій КЦС ВС, встановлення меж земельної ділянки відповідача та закріплення їх межовими знаками було проведено без участі позивача як суміжного землекористувача та без урахування об’єктивних даних щодо дійсного розміру і конфігурації земельної ділянки.
Крім того, з кадастрового плану було встановлено відмінність конфігурації, розмірів між поворотними точками та загальної площі земельної ділянки. При приватизації земельної ділянки відповідачки була частково приватизована земельна ділянка позивачки. У зв’язку з цим суди дійшли висновку про порушення вимог щодо встановлення меж.
Постанова КЦС ВС від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц.
При цьому статус суміжного землекористувача пов’язується з набуттям права на земельну ділянку. Верховний Суд зазначив, що без державної реєстрації права власності особа не могла виступати суміжним землекористувачем земельної ділянки відповідача.
8. Затвердження проєкту землеустрою за зверненням спадкоємця
Сам факт надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не означає набуття права власності чи права користування земельною ділянкою.
Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою є дозволом на здійснення певних дій для подальшої точної ідентифікації земельної ділянки. Рішення про надання такого дозволу не є правовстановлюючим актом і не гарантує набуття права власності чи користування земельною ділянкою.
У справі № 943/2482/20 позивачка та спадкодавець не подавали на затвердження проєкт землеустрою, складений у 2008 році. Верховний Суд застосував зазначений підхід щодо правового значення дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
Постанова КЦС ВС від 8 жовтня 2025 року у справі № 943/2482/20.
Водночас у справі № 465/7603/22 Верховний Суд визнав, що доказами відмови органу місцевого самоврядування у завершенні процедури приватизації можуть бути не тільки формальне рішення ради, а й інші документи, зокрема лист уповноваженого структурного підрозділу.
9. Визнання відумерлою спадщини, до складу якої входить право на земельну ділянку
Окремо розглядається питання переходу до держави спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року.
За висновками Об’єднаної палати КЦС ВС, положення абзацу другого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України можуть застосовуватися у випадках, коли спадщина відкрилася після 1 липня 2003 року, але її не прийняв жоден зі спадкоємців, які мали право на спадкування відповідно до норм ЦК УРСР.
У наведеній справі спадщина у вигляді земельної частки (паю) площею 4,41 га не була прийнята спадкоємцями до 1 січня 2004 року, у зв’язку з чим вона автоматично перейшла до держави відповідно до статті 555 ЦК УРСР.
Окремо зазначено позицію КЦС ВС щодо захисту речових прав територіальної громади у випадку незаконного відчуження спадкового майна, яке за відсутності спадкоємців є відумерлою спадщиною. Такий захист пов’язується із зазначенням у мотивувальній частині судового рішення висновку про відумерлість спадщини та її витребування від останнього набувача.
Першоджерело https://lnk.ua/RqEOIg9UF