Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику Верховного Суду щодо негаторного позову у земельних спорах, а саме:

1. Розмежування негаторного та віндикаційного позовів в практиці Великої Палати Верховного Суду.

2. Негаторний позов як усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Захист повноважень власника.

3. Повернення земельних ділянок шляхом негаторного позову.

4. Особливості правового регулювання негаторного позову в цивільному і земельному законодавстві.

5. Фактичне та «книжне» володіння у практиці Верховного Суду. Ексклюзивність контролю над земельною ділянкою.

6. Відсутність спору та безспірність титулу «невідчужуваних земель».

7. Система способів захисту права власності на землю у практиці Великої Палати Верховного Суду.

У рамках характеристики негаторного позову у земельних спорах акцентовано на наступному:

 1. Розмежування негаторного та віндикаційного позовів (практика ВП ВС)

 Ключовий критерій розмежування – володіння майном.

Визначальним критерієм є наявність або відсутність володіння майном у позивача на момент звернення.

Володіння нерухомістю визначається за принципом реєстраційного підтвердження володіння: володільцем вважається той, за ким зареєстроване право власності.

Правові позиції ВП ВС:

·              Якщо право власності зареєстровано за іншою особою — застосовується віндикація (ст. 387 ЦК).

·              Якщо позивач не втратив володіння (фактичне або "книжкове") — застосовується негаторний позов.

·              Категорія «право володіння» використовується аналогічно земельному законодавству.

Ключові постанови:

·              ВП ВС 04.07.2018, № 653/1096/16-ц (пп. 39, 89) — формування первинного підходу.

·              ВП ВС 23.11.2021, № 359/3373/16-ц — уточнення критерію, застосування «книжного володіння».

·              Позиція щодо земель водного фонду, ПЗФ, оборони — володіння не може перейти - негаторний позов.

2. Негаторний позов як усунення перешкод користування ділянкою. Захист повноважень власника

Негаторний позов усуває:

·              фактичні перешкоди (зайняття, забудова);

·              юридичні перешкоди (незаконні рішення, реєстрації).

Позов можливий, коли:

·              позивач є володільцем (фактично або юридично – за реєстром);

·              відповідач не володіє, але створює перешкоди.

Законодавче регулювання:

·              ст. 391 ЦК – захист користування і розпорядження;

·              ст. 152 ЗК – усунення будь-яких порушень, навіть без позбавлення володіння.

3. Повернення земельних ділянок шляхом негаторного позову

1) Землі водного фонду:

·              Заволодіння приватними особами неможливе.

·              Порушення кваліфікується як таке, що не пов’язане із позбавленням володіння.

·              Вимога про «повернення» розглядається як негаторний позов.
Постанови ВП ВС 12.06.2019 №487/10128/14-ц; 11.09.2019 №487/10132/14-ц.

2) Землі ПЗФ:

·              Приватизація таких земель є неможливою - володіння не переходить.

·              Ефективний спосіб: негаторний позов, а не віндикація.

·              Постанова ВП ВС 20.06.2023 №554/10517/16-ц.

3) Землі оборони, зокрема прикордонна смуга:

·              Можуть перебувати тільки у державній власності - заволодіння неможливе.

·              Повернення через негаторні вимоги.

·              (Постанова КГС ВС 2025 №903/1324/23).

4. Особливості правового регулювання негаторного позову в цивільному і земельному законодавстві

ЦК України і ЗК України по-різному підходять до регулювання негаторного позову, причому Земельний кодекс дає ширші, спеціальні підстави для його застосування.

Нормативні відмінності між ЦК та ЗК щодо негаторного позову:

1. Стаття 391 ЦК України: захист користування та розпорядження майном.

ЦК встановлює, що негаторний позов спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном: «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном».

Ключові моменти:

·              захищаються лише два повноваження власника:
користування і розпорядження;

·              законодавець відмовився від класичної умови, що порушення має бути «не пов’язаним із позбавленням володіння» — тобто формально ця умова більше не є необхідною;

·              ст. 391 ЦК не містить прямої вимоги про наявність фактичного володіння — хоча традиційно судова практика таку вимогу висувала.

2. Частина 2 статті 152 ЗК: захист усіх повноважень власника.

Частина 2 ст. 152 ЗК передбачає: «Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою».

Ключові особливості:

·              захищаються усі правомочності власника (володіння, користування, розпорядження);

·              поняття негаторного позову у ЗК не прив’язане до фактичного володіння — фізичне панування не є визначальним;

·              ЗК ширше формулює підставу застосування негаторного позову, ніж ЦК.

Право володіння в ЦК та ЗК: різний зміст

1. "Фактичне володіння" (традиційне в цивільному законодавстві):

·              фізичне панування над річчю;

·              раніше вважалося умовою негаторного позову.

2. "Право володіння" як складова права власності (у земельному законодавстві):

·              належить завжди власнику;

·              не може бути незаконним;

·              існує незалежно від фактичного контролю над земельною ділянкою.

Це має такі наслідки:

·              навіть якщо інша особа фізично зайняла ділянку → власник не втрачає право володіння земною ділянкою;

·              тому він може використовувати негаторний позов, а не віндикацію.

5. Фактичне та «книжне» володіння. Ексклюзивність контролю

Книжне (реєстраційне) володіння:

·              підтверджується записом у ДРРП;

·              презюмується правильним;

·              може бути незаконним, але створює володіння відповідача.

Фактичне володіння:

·              не є визначальним у земельних спорах (згідно ЗК).

·              ВП ВС визнає, що власник не втрачає право володіння навіть при реєстрації за іншою особою.

Ексклюзивний контроль: важливо для визначення, чи створює відповідач перешкоди (фізичні чи юридичні).

6. Відсутність спору та безспірність титулу «невідчужуваних земель»

Землі, на які не може виникнути право приватної власності:

·              водного фонду;

·              природно-заповідного фонду;

·              оборони;

·              землі з пам’ятками археології.

У цих випадках:

·              заволодіння є неможливим - не виникає «спір про володіння»;

·              застосовується негаторний позов.

7. Система способів захисту права власності на землю (практика ВП ВС)

Відповідно до практики ВС застосовуються:

1.            Негаторний позов, коли:

·              власник не втратив володіння (фактичне або юридичне);

·              або земельна ділянка невідчужувана за законом.

2.            Віндикаційний позов, коли:

·              право власності зареєстроване за іншою особою;

·              чинні ст. 387–388 ЦК підлягають застосуванню.

3.            Позови про скасування рішень органів влади, якщо ці рішення:

·              самі створюють перешкоди у користуванні ділянкою;

·              особливо щодо водного фонду чи ПЗФ.

4.            Комбінація вимог — заборонено поєднувати віндикацію і негаторний позов в одній вимозі (постанова ВП ВС 18.01.2023 №488/2807/17).

Першоджерело  https://tinyurl.com/4enpcrzt