Лектор докладно проаналізував разом з учасниками місце Інтерполу у системі міжнародного правопорядку на основі аналізу діяльності комісії з контролю файлів Інтерполу, а саме:

• 1. Як країни використовують інтерпол та як система 24/7 ilink вирішує питання швидкого обміну даними в режимі реального часу.
• 2. Основні характеристики системи i-link.
• 3. Що таке комісія контролю файлів інтерполу та чому ми фокусуємо увагу на цей орган в контексті аналізу ролі інтерполу, як міжнародної організації в системі глобального правопорядку ?
• 4. Які глобальні завдання вирішує ccf з точки зору міжнародного правопорядку ?
• 5. Порівняльний аналіз діяльності ccf 2002 – 2023. системні проблеми та зловживання.
• 6. Зростаюча динаміка скарг.
• 7. Зловживання з-боку країн-членів інтерполу.
• 8. Висока статистика незаконності даних.
• 9. Практичні приклади.

У рамках характеристики Інтерполу у системі міжнародного правопорядку акцентовано на наступному:

1. Як країни використовують інтерпол та як система 24/7 ilink вирішує питання швидкого обміну даними в режимі реального часу

I-Link (Interpol’s Secure Global Police Communications System) – це безпечна система, яка дозволяє 195 країнам-членам Інтерполу здійснювати обмін даними 24/7 у режимі майже реального часу.

Країни використовують Інтерпол як механізм міжнародної поліцейської співпраці для обміну оперативною інформацією, координації розслідувань і пошуку осіб, які переховуються від правосуддя. Центральним елементом цієї взаємодії є система I-Link, яка дозволяє передавати, обробляти та переглядати дані майже в реальному часі між країнами-членами.

2. Основні характеристики системи i-link

Безперервна доступність: система працює цілодобово, даючи змогу швидко реагувати на запити без затримок через часові пояси чи свята.

Децентралізований доступ: кожне НЦБ має можливість самостійно створювати та редагувати повідомлення (сповіщення), а не тільки через Генеральний секретаріат.

Автоматизовані перевірки: система одразу проводить попередній аналіз відповідності повідомлень правилам Інтерполу.

Пряме звʼязування: НЦБ можуть напряму комунікувати між собою, без участі штаб-квартири, що прискорює обмін інформацією.

Приклад використання: припустимо, поліція Іспанії виявила особу, схожу на п і д о з р юваного в економічному злочині в Казахстані. Через I-Link вони миттєво перевіряють наявність червоного повідомлення. Якщо воно є – надсилають запит на затримання. Водночас система сповіщає Казахстан.

3. Що таке комісія контролю файлів інтерполу та чому ми фокусуємо увагу на цей орган в контексті аналізу ролі інтерполу, як міжнародної організації в системі глобального правопорядку?

Комісія контролю файлів Інтерполу (Commission for the control of Interpol’s files, ccf) – це незалежний наглядовий орган в структурі Інтерполу, відповідальний за моніторинг законності обробки персональних даних у системі Інтерполу, а також за розгляд скарг фізичних осіб на незаконну або неправомірну обробку цих даних.

4. Які глобальні завдання вирішує ccf з точки зору міжнародного правопорядку?

1. Формує баланс між поліцейським співробітництвом і правами людини:

– Інтерпол не є судом, але поширення через нього даних може мати жорсткі наслідки: арешти, екстрадиційні процедури, відмову у візах, блокування рахунків;

– CCF є єдиним запобіжником від незаконного використання системи або ж від політично вмотивованого переслідування в межах Інтерполу.

2. Гарантує відповідність діяльності Інтерполу міжнародному праву:

– Комісія застосовує стандарти ООН, Європейського суду з прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права незважаючи на те, що Інтерпол не є частиною ООН чи Ради Європи.

3. Є прикладом саморегуляції в міждержавній організації:

– Це внутрішній орган контролю, створений самою організацією – рідкісний приклад інституційної відповідальності в неурядовій міжурядовій структурі.

4. Виявляє випадки зловживання Інтерполом з боку авторитарних режимів:

– Наприклад, CCF неодноразово визнав, що Росія, Туреччина, Китай, Іран та інші країни використовували Інтерпол для переслідування опозиціонерів, журналістів, бізнесменів – всупереч статті 3 Конституції Інтерполу.

5. Порівняльний аналіз діяльності ccf 2002 – 2023. системні проблеми та зловживання

На сьогоднішній день CCF опублікував звіти своєї діяльності, що охоплюють період з 2002 по 2023 рік. Наш аналіз даних CCF виявляє деякі тривожні тенденції, зокрема у трьох сферах:

• Зростаюча динаміка скарг;

• Зловживання з боку країн-членів Інтерполу;

• Висока статистика незаконності даних.

6. Зростаюча динаміка скарг

У своєму першому звіті (2002) CCF отримала лише 120 запитів на перегляд. Однак ця кількість з роками пропорційно зростала, досягнувши вражаючих 2 743 запитів у 2023 році.

Іншими словами, кількість справ, поданих до CCF, зросла на 2 133%, що значно перевищує початкові можливості та бюджет Комісії.

7. Зловживання з-боку країн-членів інтерполу

CCF виявив повідомлення яких країн найчастіше оскаржуються. Хоча CCF непослідовно розкриває ці дані – можливо, через їхню чутливість – вона зробила це за періоди 2005–2009, 2012–2013 та 2015–2017 років.

Хоча CCF зазначає у своїх звітах, що перелік країн необовʼязково вказує на закономірність щодо повідомлень, що не відповідають вимогам, неодноразова поява певних країн, таких як Росія, Обʼєднані Арабські Емірати, Китай, Молдова, Венесуела та Туреччина, статистично підтверджує необхідність суворішого нагляду, оскільки ці країни постійно використовують повідомлення Інтерполу для переслідування, серед іншого, політичних опонентів та бізнесменів, причетних до суперечок з державою.

8. Висока статистика незаконності даних

Високий відсоток даних, зареєстрованих в Інтерполі, які CCF вважає такими, що не відповідають правилам організації. CCF публікує ці дані з 2012 року, що виявляє тривожні тенденції.

Таким чином, в середньому 50,8% скарг, поданих до CCF щодо повідомлень Інтерполу, ймовірно, будуть визнані такими, що не відповідають вимогам. Середній рівень невдалих спроб переслідування перевищує 50%, що свідчить про те, що внутрішні механізми захисту Інтерполу не працюють належним чином.

Якщо більше половини перевірених повідомлень вважається такими, що порушують власні правила Інтерполу, це означає, що значна кількість осіб є неправомірно спрямованою мішенню. Високий рівень невиконання вимог підкреслює необхідність більш суворого нагляду перед видачею повідомлень, а не покладатися на недосконалу систему перевірки після того, як шкода вже завдана.

9. Практичні приклади

• Синя картка, а потім дифузія – маніпуляція системою:

Суть справи: клієнта обвинувачували у наданні хабара посадовцю держпідприємства (2013 2015) за сприяння в укладенні договорів оренди техніки, що були збитковими для держави. Після затримання в Іспанії суд відмовив у його екстрадиції до Білорусі.

Синє сповіщення (2022): подали скаргу на встановлення місцезнаходження. Комісія скаргу не розглянула по суті — НЦБ Білорусі самостійно видалило дані з системи.

Дифузія та арешт: згодом НЦБ Білорусі подало дифузію до НЦБ Іспанії. Клієнта заарештували, розпочалась процедура екстрадиції. У свою чергу, нами було подано нову скаргу до CCF.

Позиція НЦБ Білорусі:

Білоруський Інтерпол заявив, що законодавство гарантує основні права обвинуваченого у кримінальній справі, а судді є незалежними і підкоряються виключно закону. На думку ініціатора розшуку, той факт, що Заявник подав заяву до Комісії, підтверджує його недобросовісність, оскільки законослухняний громадянин не звертався б до Комісії з метою оскарження даних про нього, зареєстрованих в інформаційній системі Інтерполу. При цьому НЦБ зазначив, що рішення іспанського суду про відмову в екстрадиції заявника «не може бути еталоном об’єктивності, а є лише конкретним рішенням суду щодо конкретної особи».

Рішенням 128 сесії Комісії з контролю файлів Інтерполу (15-19 квітня 2024) визнано, що оспорювані дані не відповідають необхідним критеріям та ухвалено видалити повідомлення про розшук.

Основні аргументи Комісії ґрунтувалися на тому, що судове рішення про відмову в екстрадиції чітко окреслило відчутний ризик того, що заявник не буде підданий справедливому процесу, здійснюваному незалежним і неупередженим органом, не буде забезпечений ефективним засобом правового захисту, який ґрунтується на політичному вимірі, що лежить в основі справи заявника.

Комісія також підкреслила, що позиція Білорусі щодо права заявника подати запит до Комісії є симптоматичною для проблеми відсутності поваги до незалежного нагляду.

• Банкрутство на межі шахрайства:

Суть справи: між компанією клієнта та потерпілим був укладений договір довірчого управління цінними паперами та коштами. Потерпілий особисто передав гроші клієнту, але ті не були зараховані на рахунок компанії. Клієнта звинуватили у привласненні коштів і невиконанні зобов’язань щодо їх інвестування.

Позиція заявника: заявник стверджував що між сторонами були цивільно правові відносини, та не виконання укладеного договору було обумовлено економічними факторами на ринку та потерпілий міг звернутися в рамках судової справи про банкрутство та стягнути на свою користь передані кошти.

Позиція НЦБ країни – джерела даних: на думку слідства, Заявник завідомо знав про неможливість забезпечення виплати потерпілому дохід від отриманих грошей і свідомо готувався розпочати процедуру банкрутства після отримання цих грошей. Більше того, як зазначалося, Заявник не поповнив рахунки Компанії, а розпорядився ними на власний розсуд.

Рішенням 129 сесії Комісії з контролю файлів Інтерполу (24-28 червня 2024) зроблено висновок про те, що дані відповідають правилам та стандартам Інтерполу.

Мотивуючи своє рішення, Комісія зазначила, що факт банкрутства компанії заявника сам по собі не спростовує обґрунтованість звинувачень, оскільки йдеться про дії, вчинені до моменту банкрутства. За оцінкою Комісії, НЦБ надало достатньо аргументовану інформацію з чітким описом злочинної діяльності, яка безпосередньо пов’язує заявника з діяннями, що стали підставою для внесення Дифузії. При цьому Комісія підкреслила, що її висновок не означає, що твердження заявника є завідомо неправдивими — однак в межах обмеженого мандату Комісії, наведені НЦБ аргументи були визнані достатніми для підтримки розшуку.

• Корпоративний конфлікт, що обернувся червоною карткою Інтерполу:

Суть справи: компанія А займалася переобладнанням військово-транспортних літаків у цивільні. Один із літаків (С-130), зареєстрований у Кенії, був згодом перереєстрований на Коморських островах та перегнаний в Уганду, ймовірно, з використанням підроблених документів. Після початку корпоративного конфлікту один із партнерів, не поінформований про ці дії, звернувся до поліції Кенії. Це призвело до публікації червоного повідомлення Інтерполу щодо співвласників компанії та навіть членів екіпажу літака. Ми представляли одного з пілотів — громадянина Великої Британії, щодо якого було зареєстровано червону картку Інтерполу.

Рішенням 129-ї сесії Комісії з контролю файлів Інтерполу (24-29 червня 2022 року) дані були визнані такими, що не відповідають правилам та стандартам Інтерполу та були видалені з системи.

Мотивуючи своє рішення, Комісія зауважила, що у наданих НЦБ даних фігурував лише загальний опис передбачуваної злочинної діяльності, без конкретизації ролі або ефективної участі заявника. Попри те, що у справі фігурують кілька осіб, у файлах Інтерполу не було вказано, яку саме функцію виконував кожен із них, зокрема заявник. Крім того, Комісія зазначила, що НЦБ не надало пояснень щодо розбіжностей у датах тривалості злочину, зазначених у червоному повідомленні та в обвинувальному акті, та підсумувала, що такий рівень деталізації не дозволяє зробити висновок про відповідність даних правилам Інтерполу, оскільки інформація не містить чіткого і послідовного опису індивідуальної участі заявника у злочині.

• Хабар у невстановленому місці, у невстановлений час, за невстановлених обставин:

Суть справи: клієнта (діючого політика) звинувачували в наданні неправомірної вигоди посадовій особі за сприяння у веденні бізнесу трьох компаній. Звинувачення стосувалося двох траншів хабара, нібито переданих у періоди червень–серпень та жовтень–грудень 2017 року. При цьому сума хабара не була визначена, а місце передачі описано лише як район перетину чотирьох вулиць у місті. Обвинувачення не містило конкретики щодо обставин події.

Рішенням 124-ї сесії Комісії з контролю файлів Інтерполу (27-30 березня 2023 року) дані були визнані такими, що не відповідають ст. 3 Конституції Інтерполу .

Комісія зазначила, що заявника розшукували за обвинуваченням у хабарництві, яке є злочином загального кримінального характеру. Однак, аналіз обвинувального акта показав, що у ньому відсутні конкретні дані щодо часу, місця та обставин вчинення злочину — вказано лише загальний період у 14 днів і нечітке місце події. Додатково Комісія звернула увагу, що ні обвинувальний акт, ні інформація від НЦБ не містили фактів, які б демонстрували прямий зв’язок заявника із злочином. Зокрема, були відсутні показання свідків, докази або будь-які дані, що пов’язують заявника з компаніями, від імені яких нібито було передано хабар. За таких обставин Комісією встановлено порушення базових вимоги щодо обґрунтованості розшуку та зауважено про поверхневість обвинувачення та їх політичну вмотивованість.

Першоджерело - https://tinyurl.com/2pa9pd49