Відшкодування витрат на правничу допомогу в наказному провадженні. Що змінилось?
Матеріал підготувала Кондратенко Тетяна, член Центру сімейного права ВША НААУ, адвокат АО «АФ «АКТІО»
Кондратенко Тетяна
16.11.2026

Можливість відшкодування витрат на правничу допомогу в наказному провадженні тривалий час викликала суперечності у судовій практиці. Одні суди відшкодовували такі витрати одночасно з видачею судового наказу, інші вирішували це питання окремою ухвалою, а частина судів взагалі відмовляла у їх стягненні.

Чому так?

З одного боку, законодавство передбачає можливість відшкодування судових витрат у наказному провадженні. З іншого — боржник фактично позбавлений можливості подати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що може призводити до порушення його процесуальних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 168 ЦПК України, у судовому наказі, зокрема, зазначається сума судових витрат, сплачена заявником і яка підлягає стягненню на його користь із боржника. Це свідчить про можливість вирішення питання щодо судових витрат у наказному провадженні, до складу яких входять витрати на правничу допомогу.

Водночас під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в наказному провадженні боржник позбавлений можливості реалізувати механізм, передбачений ч. 6 ст. 137 ЦПК України, а саме подати клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у разі їх неспівмірності.

Саме ця обставина стала однією з причин формування різних підходів до можливості відшкодування таких витрат у наказному провадженні.

Так, Сихівський районний суд м. Львова в ухвалі від 31.08.2026 року по справі № 464/5925/26 зауважив «На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим. Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до правил ст.137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. З огляду на таке при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Підсумовуючи викладене у сукупності, питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу адвоката, не є безспірним, також і з огляду на наявність у боржника права оспорювати суму заявлених стягувачем витрат на правничу допомогу. Водночас, принципом розгляду справи в наказному провадженні є суто безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат, а саме правничої допомоги, у даному разі - відсутні.» https://reyestr.court.gov.ua/Review/139341702

Судова практика: від відшкодування до відмови.

Певний час практика щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в наказному провадженні була неоднорідною, однак у випадках подання належних доказів понесених витрат суди відшкодовували їх заявникам. Для прикладу – Калинопільський (Катеринопільський) районний суд Черкаської області  відшкодував витрати на правничу допомогу в розмірі 500 грн. (судовий наказ від 11.07.2024 року по справі № 698/513/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120355494), Обухівський районний суд Київської області – 3 000 грн. (судовий наказ від 21.11.2024 року по справі № 372/6139/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123250200), Вінницький міський суд Вінницької області – 5 000 грн. (судовий наказ від 02.10.2024 року по справі № 127/30298/24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/122023940, Комінтернівський районний суд м. Харкова – 7 000 грн. (судовий наказ від 08.08.2023 року по справі № 641/4696/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112690855).

Однак після публікації матеріалів на платформі Вищої школи адвокатури щодо можливості відшкодування витрат на правничу допомогу з посиланням на відповідну судову практику дедалі більше адвокатів почали заявляти такі вимоги у наказному провадженні.

У зв'язку з цим суди почали звертатися до правової позиції Верховного Суду, сформованої у справі № 607/1219/18 від 25.03.2020 року. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку щодо особливостей розподілу судових витрат у справах окремого провадження та зазначив, що витрати на правничу допомогу відшкодовуються у справах позовного провадження, тоді як у справах окремого провадження вони не розподіляються https://reyestr.court.gov.ua/Review/88601366. Цю правову позицію окремі суди почали застосовувати і до наказного провадження.

Що змінилось?

Таким чином, судова практика поступово змінилась: від можливості відшкодування витрат на правничу допомогу за умови подання належних доказів — до відмови у їх стягненні з огляду на особливості наказного провадження.

Водночас залишається очевидна колізія.

Частина 6 ст. 168 ЦПК України прямо передбачає зазначення у судовому наказі суми судових витрат, сплаченої заявником і такої, що підлягає стягненню з боржника. При цьому положення ст. 137 ЦПК України передбачають механізм визначення та зменшення витрат на правничу допомогу, але реалізація цього механізму в наказному провадженні є фактично неможливою через відсутність повноцінного змагального розгляду.

У результаті виникає питання: якщо закон передбачає можливість стягнення судових витрат у наказному провадженні, але водночас боржник не має процесуальної можливості заперечити проти їх розміру, то яким чином має забезпечуватися баланс процесуальних прав заявника та боржника?

Саме це питання потребує подальшого правового врегулювання.