1. Обставини, встановлені в межах кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, можуть бути враховані для вирішення питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу 

Обставини, встановлені у межах кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, які мають значення для вирішення питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу, якщо це питання не вирішене у межах відповідного кримінального процесу, можуть бути враховані цивільним судом відповідно до умов ЦПК України (пункт 64 постанови)

Разом з тим, обставини, встановлені в межах цивільного процесу, та сам факт застосування обмежуючого припису згідно із процедурою ЦПК України не можуть мати вирішального значення для відповідного кримінального провадження.

У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення. Метою та предметом доказування у кримінальній справі щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, є доведення факту вчинення цього злочину та встановлення поза розумним сумнівом вини кривдника у ньому (складу злочину), оскільки основною метою є охорона прав і свобод постраждалої особи від злочину та запобігання злочину через покарання кривдника, а не тимчасовий захист постраждалої особи від ймовірного повторення домашнього насильства (пункт 63).

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року по справі № 531/352/22, провадження № 61-7349св22, з текстом постанови можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/54dvwmpv

2. Спір щодо користування спільним нерухомим майном не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису 

Верховний Суд сформував правову позицію, що спір стосовно користування спільним нерухомим майном, що регулюється, зокрема, нормами ЦК України та СК України, не може бути вирішений шляхом застосування зазначених заявником заходів обмежувального припису.

Водночас Верховний Суд зауважив, що сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до відповідних органів з підстав вчинення щодо нього психологічного, економічного та фізичного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинила щодо нього домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10.02.2023 року по справі № 676/3259/22, провадження № 61-10646св22, з текстом постанови  можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/2mah38dc

3. Щодо оцінки ризиків

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з’ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі № 713/1745/22, провадження № 61-417св23, з текстом постанови  можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/3f9sb66y