Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з сімейних правовідносин.

Цивільне судочинство здійснюється у порядку позовного (загального або спрощеного), окремого та наказного провадженнях. Тому справи, що виникають з сімейних правовідносин, можуть розглядатися за правилами будь-якого виду провадження: наказного, позовного чи окремого.

Основним критерієм, що розмежовує види цивільного судочинства є спір про право.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділу майна подружжя.

З вище наведеної норми вбачається, що всі справи, які виникають з сімейних відносин та у яких наявний спір про право, відносяться до справ, які розглядаються у загальному позовному провадженні, крім справ про стягнення аліментів, за умови, що справи про стягнення аліментів не об’єднанні з вимогами, які виникають з сімейних правовідносин (п. 6 ч. 4 ст. 274 ЦПК України).

До прикладу, якщо справа про стягнення аліментів об’єднана з вимогою про розірвання шлюбу тощо, то вона буде розглядатись за правилами загального позовного провадження.

Проте, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів, і якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, може бути видано судовий наказ (п. п. 4 – 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Можливість розгляду справ про стягнення аліментів у наказному провадженні передбачені ст. 161 ЦПК України:

- якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину;

- якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

- якщо при стягненні аліментів на дитину не ставиться також питання про встановлення батьківства (материнства) й не оспорюється це право, оскільки в наказному провадженні розгляд спорів про право не допускається;

- якщо немає необхідності залучення до розгляду справи інших заінтересованих осіб.

В окремому провадженні розглядаються справи про захист сімейних прав та інтересів дитини у випадку відсутності спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України «окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про усиновлення, встановлення фактів, що мають юридичне значення, про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

З аналізу судової практики вбачається, що більшість справ розглядаються в порядку позовного провадження, оскільки наявний спір про право. До таких справ можна віднести: справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, про розірвання шлюбу, про оспорювання батьківства, про визнання батьківства/материнства, про позбавлення батьківських прав тощо.

Пропонуємо розглянути, одну з категорій справ сімейних правовідносин – розірвання шлюбу в судовому порядку, способи та особливості, з огляду судової практики.

Так, є два варіанти розірвання шлюбу в суді: у порядку позовного провадження та порядку окремого провадження за спільною заявою подружжя.

Справу про розірвання шлюбу суди можуть розглядати в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 274 ЦПК України). В цьому є свої переваги: скорочені строки (справу має бути розглянуто в строк, що не перевищує шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі); можливість розглядати справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше).

Під час розгляду справи в порядку позовного провадження – спрощеного чи загального – відповідач завжди може вимагати примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України), крім того, рішення суду може бути оскаржено.

Якщо розірвання шлюбу в порядку позовного провадження є більш-менш зрозумілим, то з розірванням шлюбу за спільною заявою подружжя є певні нюанси.

Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 Сімейного кодексу), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. Заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду разом із письмовим договором про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Рішення має прийняти суд після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Також суд не вправі вживати заходи для примирення подружжя, що може бути застосоване в позовному провадженні та значно затягнути процес розлучення.

Такий спосіб розірвання шлюбу підходить подружжям, які мають дітей, спільну волю на розірвання шлюбу та бажають розірвати шлюб якомога швидше.

До прикладу, у справі №758/15575/19 судом першої інстанції заява подружжя про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження задоволена.

Суд встановив, що між заявниками досягнуто згоди щодо здійснення ними батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітної дитини. Отже, спорів щодо порядку виховання та утримання дитини між заявниками немає. Судом доведено, що шлюб носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін (рішення Подільського районного суду міста Києва від 25.01.2021 року по справі №758/15575/19, ознайомитись з текстом рішення можна за цим посиланням http://surl.li/khdit ).

Натомість у справі №204/5391/22 суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі. Суд виходив з того, що «оскільки жоден із заявників не є особою засудженою до позбавлення волі, то справа про розірвання шлюбу між ними повинна розглядатися в порядку позовного провадження». Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, зазначивши, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, що згідно ст. 109 СК України, розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей можливе. Ч. 3 ст. 293 ЦПК України не містить обмежень для подання спільної заяви про розірвання шлюбу при наявності дітей. Більш того, в такий спосіб законодавець реалізує право на свободу вибору, гарантоване громадянам Конституцією України, при цьому забезпечивши збереження прав дитини та кожного з подружжя, шляхом викладення відповідних умов у нотаріально посвідченому договорі, що є обов`язковою умовою при поданні спільної заяви. Справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

(ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2022 року по справі №204/5391/22, ознайомитись з текстом можна за цим посиланням http://surl.li/khdjf;

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 12.10.2022 року по справі №204/5391/22, ознайомитись з текстом можна за цим посиланням http://surl.li/khdjn).

Підсумовуючи вище наведене необхідно зазначити, що більшість справ, що виникають з сімейних правовідносин розглядаються у цивільному судочинстві в порядку загального позовного провадження. Тоді, як в спрощеному позовному та у наказному провадженні розглядаються лише справи про стягнення аліментів, відповідно до вимог визначених цивільним процесуальним законодавством України. В окремому провадженні розглядаються справи у випадку відсутності спору про право.

Підготували член Центру сімейного права, адвокат АО «АФ «АКТІО» Тетяна Кондратенко, член Центру сімейного права, адвокат Лілія Єрмоленко