Тривалий час Верховний Суд мав незмінну практику щодо перегляду рішень про позбавлення батьківських прав та зауважував, що це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків в разі неможливості зміни їх поведінки в кращу сторону.

При цьому зміною поведінки одного із батьків стосовно дитини розцінювалося навіть подання апеляційної скарги на рішення про позбавлення батьківських прав. Відповідні правові позиції були сформовані, зокрема під час розгляду справ № 753/9433/17, № 466/9380/17.

Однак, 28.09.2021 року під час перегляду судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз’яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Також Верховний Суд зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Під час перегляду судових рішень, Верховний Суд виходив з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

За результатами перегляду рішення про позбавлення батьківських прав відповідача, Верховний Суд залишив в силі це рішення, в тому числі оскільки матеріали справи містили докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності у зв’язку з невиконанням ним обов’язків щодо виховання дитини. Також було враховано наявність кримінального провадження стосовно відповідача за фактом побиття дитини, з огляду на зазначене суди прийшли до висновків про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Верховний Суд зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21.

З текстом постанови Ви можете ознайомитися за цим посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100109035 .