Судова практика розгляду спорів про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок вчинення домашнього насильства
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає матеріальну відповідальність для кривдника, а саме в ст. 30 зазначено, що особа, яка постраждала, має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, які були отримані від домашнього насильства. Порядок визначено нормами Цивільного кодексу України, а саме в ст. 1166, зазначено, що матеріальна шкода заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі. Тобто, щоб відшкодувати таку шкоду, потрібно довести: протиправність дій, провину (людина або навмисне завдала шкоди, або нічого не зробила, щоб уникнути нанесення шкоди), сам збиток, і причинно-наслідковий зв'язок між дією і шкодою. Такий порядок стосується матеріального збитку.
Пропонуємо розглянути судову практику щодо розгляду даної категорії справ.
У серпні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої домашнім насиллям.
На обґрунтування своїх вимог позивач послалася на те, що з часу розірвання шлюбу відповідач вчиняє психологічне, фізичне і економічне насильство щодо позивача та дітей. А це погрози фізичної розправи, знищення речей особистого користування, приниження в нецензурній формі, викрадення особистих речей і знищення документів. Відповідач на підставі постанови суду притягувався до адміністративної відповідальності за психологічне насильство в сім`ї. Стосовно нього районним судом видавався обмежувальний припис, який пізніше був продовжений на 6 місяців. Відповідач своєю негативною поведінкою змусив позивачку виїхати з будинку та орендувати житло. Внаслідок домашнього насильства позивач зазнала значних матеріальних збитків та моральної шкоди, тому просить відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що з наданих позивачем письмових доказів (звернень, відповідей, висновків поліції тощо) вини відповідача у заподіянні матеріальної, моральної шкоди, завданої насиллям не встановлено.
Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Колегія суддів, аналізуючи докази, надані на підтвердження позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, встановила, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь майнової шкоди є вірним. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром (постанова Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року по справі №753/16852/19, ознайомитись з текстом рішення можна за цим посиланням http://surl.li/iotia).
У справі № 328/1206/19 за позовом особи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої домашнім насиллям рішенням Токмацького районного суду Запорізької області позовні вимоги задоволено повністю.
Позивач позов обґрунтовувала тим, що відповідач постійно чинить з нею сварки, застосовує психічне насильство. Вона перебуває в психологічному стресі з часу фактичного припинення сумісного проживання. Внаслідок неправомірних дій з боку відповідача її майно було пошкоджене. Розмір матеріальної шкоди склав 26 782,49 гривень (вартість відновлювальних робіт), що підтверджує висновком експерта). Внаслідок правопорушення, вчиненого відповідачем, у неї відбулися негативні зміни життя, вона зазнала моральних страждань. Душевні та психічні страждання зазнала та продовжує зазнавати з боку відповідача, оскільки він не визнав свою вину і продовжує на неї психологічно тиснути при будь-якій зустрічі. Розмір моральної шкоди оцінює в 15 000 гривень.
Суд встановив, що спірні правовідносини виникли внаслідок вчинення домашнього насильства та під час його вчинення. Відповідач завдав майнову шкоду автомобілю позивача, та не довів, що вказана шкода завдана не з його вини, у зв`язку з чим позов у частині стягнення компенсації матеріальної шкоди задоволено. Домашнє насильство щодо позивачки та пошкодження її майна спричинило їй душевні страждання, якими є загострення неврологічного захворювання, наявного у неї, що стало підставою задоволення позову у частині стягнення компенсації моральної шкоди (рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2019 року по справі №328/1206/19, ознайомитись з текстом рішення можна за цим посиланням http://surl.li/iotle).
У справі 186/835/19 за позовом особи про стягнення моральної шкоди спричиненої насильством в сім`ї рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено частково.
Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок домашнього насильства в розмірі 200 000,00 грн. Як зазначала позивач, за час перебування у шлюбі з відповідачем, останній створив такі умови, які призвели до погіршення стану її здоров`я, поставили під загрозу переривання вагітності, призвели до передчасних пологів, народження дитини недоношеною та з патологією, у зв`язку з чим, дитина потребує постійного медичного лікування.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховав характер, обсяг та глибину страждань (фізичних, душевних, психічних), яких позивачка зазнала внаслідок домашнього насильства, вимушені життєві зміни, вимоги розумності та справедливості та вважав обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої домашнім насильством.
При цьому суд, вказав на недоведені вимоги позивача в частині того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, вчиненого ним фізичного, психологічного, економічного насильства у відношенні до вагітної дружини, перенесеного глибокого емоційного та психологічного струсу у неї народилася недоношена дитина з патологією, так як позивачем на підтвердження даної обставини не надано суду жодного належного та допустимого доказу (рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2021 року по справі №186/835/19, ознайомитись з текстом рішення можна за цим посиланням http://surl.li/iotla).
Доцільно звернути увагу на ту обставину, що донедавна при конфліктах батьків дитина розглядалася як суб’єкт, на якого чиниться негативний тиск. Але Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», враховуючи європейські підходи, називає дитину, яка стає свідком домашнього насильства одного з батьків щодо іншого, саме потерпілою. Але через брак правозастосовної практики, глибокого розуміння проблематики спостерігається недостатня якість підготовки матеріалів у справах про такі адміністративні правопорушення, як домашнє насильство. Наслідком є те, що суд не може з урахуванням обставин справи оцінювати дитину саме як потерпілу в ситуаціях, де вона стала тільки свідком домашнього насильства. А це позбавляє дитину можливості потім отримати більш дієвий захист, у тому числі і отримати відшкодування завданої їй моральної шкоди.
При цьому існує практика Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди дитині з одного з батьків. У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 2-3897/10 КЦС ВС вказав, що компенсація моральної шкоди має відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства; обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими п. 6 ч. 2 ст. 18 СК України, істотно звужує їхнє право на захист.
Матеріал підготували член Центру сімейного права, адвокат АО «АФ «АКТІО» Тетяна Кондратенко та член Центру сімейного права, адвокат Лілія Єрмоленко