Чи можуть ембріони використовуватись після смерті одного з потенційних батьків? Чи допускає українське законодавство посмертне батьківство та материнство? Останні рішення українських судів демонструють формування нової практики у сфері допоміжних репродуктивних технологій.

Минулого року український медіапростір сколихнула справа у спорі між батьками померлого чоловіка та його вдовою про визнання права на використання ембріонів. Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра у справі № 203/4924/23 позовні вимоги батьків померлого щодо: визнання їх права на застосування репродуктивних технологій через сурогатне материнство; зобов’язання клініки репродуктивної медицини передати їм половину кріоконсервованих ембріонів; визнання їх права як подружжя на подальшу реєстрацію акта народження дитини суд задовольнив (Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 08.09.2025. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130344534 (дата звернення: 14.04.2026). Вирішуючи справу, суд застосував аналогію закону, вказавши, що оскільки доля репродуктивних клітин померлої особи може регулюватись її заповітом відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», то суд фактично допустив можливість поширення такого підходу й на ембріони in vitro. Професійна спільнота уважно стежила за розглядом справи в апеляційному порядку в Дніпровському апеляційному суді. Ухвалою згаданого суду від 24.04.2026 провадження у справі було закрито у зв`язку з відмовою позивачів від позову (Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 24.04.2026. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136001431 (дата звернення: 14.04.2026).

Ця судова справа не є єдиною справою, в якій судом вирішувалось питання можливості використання кріоконсервованих ембріонів після смерті чоловіка, генетичний матеріал якого був використаний при їх створенні. У 2025 році Подільським районним судом міста Києва розглядалась справа про надання вдові померлого військовослужбовця дозволу на розпорядження біологічним матеріалом – кріоконсервованою спермою та ембріонами. Суд врахував те, що подружжя ще за життя чоловіка уклало договір із надання послуг з кріоконсервації сперми та ембріонів, договір на проведення запліднення із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. Чоловік також надав своїй дружині довіреність на розпорядження його біологічним матеріалом, прийняття рішення щодо використання біологічного матеріалу в програмах лікування безпліддя або утилізації, вирішення питання щодо проведення кріоконсервації, зберігання та розморожування статевих клітин, ембріонів. Все це, на думку суду, свідчить про можливість задоволення позову. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 758/4691/25 позивачці  було надано право на розпорядження та використання кріоконсервованого біологічного матеріалу (Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 758/4691/25. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128482249 (дата звернення: 14.05.2026).

Личаківський районний суд м. Львова розглядав справу про розпорядження кріоконсервованими ембріонами та їх використання за позовом жінки, що проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем. Ще за життя чоловіка позивачка разом із ним звернулась до клініки репродуктивної медицини, уклавши договір про надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, в результаті чого було створено та кріоконсервовано 19 ембріонів in vitro. Згідно з чинним законодавством, розморожування та перенесення ембріонів здійснюється на підставі заяви чоловіка та жінки, форма якої затверджена Додатком 25 до Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» від 09.09.2013 № 787. Відповідна заява не передбачає можливості розпорядитись ембріонами на випадок смерті, як не передбачають цього й інші норми чинного законодавства України, внаслідок чого позивачка та її партнер на момент укладення відповідних договорів з клінікою та підписання заяв були взагалі позбавлені можливості визначити порядок розпорядження ембріонами на випадок смерті чи оголошення померлим когось із них. Суд дійшов висновку, що здійснені чоловіком дії щодо підписання договору з клінікою репродуктивної медицини, підписання всіх необхідних заяв, відсутність звернення до клініки із заявою про утилізацію ембріонів за власним бажанням, свідчать про його намір використати ембріони разом із позивачкою для народження спільної дитини. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 13.02.2026 у справі № 463/12547/25 (рішення Личаківського районного суду міста Львова від 13.02.2026 у справі № 463/12547/25. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134050184 (дата звернення: 14.05.2026) позов було задоволено і надано право позивачці на розпорядження та використання кріоконсервованих ембріонів, які перебувають на зберіганні у клініці репродуктивної медицини.

Викладене свідчить про те, що попри неврегульованість механізму посмертного розпорядження ембріонами in vitro чинним законодавством України, згадане питання є надзвичайно актуальним. Прогалини чинного законодавства України створюють стан правової невизначеності як для пацієнтів клінік репродуктивної медицини, так і для самих медичних закладів та адвокатів, які супроводжують відповідні правовідносини. Подані на розгляд Верховної Ради України законопроєкти, на жаль, не вирішують цю проблему. Аналіз судової практики свідчить про формування в Україні тенденції до допущення посмертного використання ембріонів за умови встановлення волі померлої особи на їх подальше використання. Фактично саме судова практика наразі заповнює прогалини законодавства у сфері постмортальної репродукції людини, що зумовлює необхідність комплексного нормативного врегулювання цього питання.