Відшкодування моральної шкоди є однієї з форм цивільно-правової відповідальності, для настання якої суду слід встановити низку умов. Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (це підтверджується і судовою практикою, наприклад ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-45703св15 від 24 червня 2015 року, режим доступу: https://tinyurl.com/2u4dkjf2).
Відповідно до останньої правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (режим доступу: https://tinyurl.com/354zzd82), у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
В іншій постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 (режим доступу: https://tinyurl.com/2wvftkhh) вказано, що від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв’язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров’ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
Протиправність дій лікаря під час надання ним медичної допомоги під час пологів можна встановити, порівнявши його дії із чинними на момент прийняття пологів стандартами в сфері охорони здоров’я. Так, наказом Міністерства охорони здоров’я від 26 січня 2022 року № 170 затверджено уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «фізіологічні пологи»), яким затверджені сучасні рекомендації щодо проведення фізіологічних пологів. Наявність моральної шкоди, заподіяної безпліддям, що виникло в результаті неналежного проведення пологів, може доводитись різними доказами: виписками з історії хвороби, консультативними висновками лікарів тощо. Також, оскільки заподіяна репродуктивному здоров’я пацієнту шкода є питанням, що потребує спеціальних знань, вона може підтверджуватись висновком експерта. Так, відповідно до частини другої ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. До повноважень судових експертів належить і встановлення причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями лікаря та безпліддям пацієнтки.
Викладене можна підтвердити і судовою практикою, наприклад ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-49093св13 від 05 лютого 2014 року, режим доступу: https://tinyurl.com/ydsuw9u7). Окремо слід зауважити, що згідно з частиною другою ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання, тобто вина заподіювача шкоди презюмується. Тобто, пацієнтка, репродуктивному здоров’ю якої була заподіяна шкода протиправними діями лікаря, має право, але не зобов’язана доводити наявність вини лікаря. Тягар доказування відсутності вини покладається на відповідача.
Таким чином, за умови встановлення судом наявності моральної шкоди, протиправності дій лікаря, наявності причинного зв’язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, можливим є відшкодування моральної шкоди за неналежне проведення пологів, наслідком чого є нездатність в подальшому народжувати дітей.
Що ж до розміру компенсації моральної шкоди, то він чітко не встановлений чинним законодавством, натомість містить лише критерії визначення її розміру. Так, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану… При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки чинне законодавство України не містить правил обрахунку розміру моральної шкоди, пацієнтка може доводити розмір заподіяної їй моральної шкоди будь-якими належними та допустимими доказами. Питання про можливий розмір грошової компенсації за завдані пацієнту страждання може бути вирішене при проведенні психологічної експертизи. Відповідно до п. 6.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, до орієнтовного переліку питань, які вирішуються при проведення психологічної експертизи, належить і таке: «Чи спричинені особі (прізвище, ім’я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім’я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?».
Зауважимо, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 327/1652/18, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає саме суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Відтак, пацієнтка може подавати будь-які належні та допустимі докази розміру відповідної шкоди, а сам розмір буде встановлений у рішенні суду за умови задоволення позовних вимог.
Якщо шкода, заподіяна внаслідок помилки при пологах, була заподіяна лікарем, який перебуває у трудових відносинах із закладом охорони здоров’я, належним відповідачем за позовом про відшкодування шкоди буде саме заклад охорони здоров’я. Цей висновок слідує із частини першої ст. 1172 Цивільного кодексу, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Таким чином, подавати позов слід саме до закладу охорони здоров’я, якщо лікар перебуває з ним в трудових відносинах.
Наостанок слід також вказати, що зазвичай вимога про відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, поєднується із вимогою про відшкодування майнової шкоди.